Рішення № 28045696, 13.12.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.12.12р. Справа № 33/5005/9425/2012

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Кривий Ріг Дніпропетровська область

про стягнення 18 007 грн. 61 коп.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Веркалець С.Д. - довіреність № 1122 від 02.03.2011 року

Від відповідача: представник не з'явився

Суть спору:

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення 7047,56 грн. - заборгованості за теплову енергію, 10841,26 грн. - пені, 118,79 грн. - 3% річних та судовий збір просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань щодо оплати поставленої теплової енергії по договору на відпуск еплової енергії на потреби опалення, вентиляції та гарячого водопостачання № 3383 від 16.11.2001 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у призначені судові засідання 22.11.2012 р., 13.12.2012 р. не з'явився, вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, не виконав, письмовий відзив на позов не надав.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом 22.11.2012 року (а.с. 33-34) адреса Відповідача відповідає адресі, що вказана у позовній заяві( АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та на яку судом здійснювалося повідомлення про слухання справи.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи представником позивача не заявлялось.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2012 року розгляд справи відкладено на 13.12.2012 року.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 13.12.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.11.2001 року між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - споживач) укладено договір № 3383 на відпуск теплової енергії на потреби опалення, вентиляції та гарячого водопостачання (далі Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник постачає споживачу теплову енергію на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання, пару на підставі встановленого плану потреби.

Відповідно до п. 26 Договору цей договір діє з 15.06.2000 року по 31 грудня 2002 року та вважається пролонгованим щорічно, якщо за місяць до закінчення строку не подано заяву однієї з сторін про відмову від цього договору або його перегляду.

Пунктом 25 Договору встановлено, що споживач здійснює оплату за відпущену теплову енергію протягом п'яти днів після отримання рахунку постачальника.

Тариф теплової енергії передбачений постановою НКРРКП України №119 від 30.09.2011 р. "Про встановлення тарифів на теплову енергію КПТМ "Криворіжтепломережа", що складає 954,048грн. за 1 Гкал. (без ПДВ).

Свої договірні зобов'язання Позивач виконав в повному обсязі, а саме: поставляв відповідачу теплову енергію на протязі всього періоду, передбаченого договором, не порушуючи щорічного розпорядження Виконавчого комітету Криворізької міської Ради Дніпропетровської області "Про початок та закінчення опалювального періоду".

На виконання умов Договору протягом періоду з жовтня 2011 року по квітень 2012 року включно позивач відпустив відповідачу теплову енергію, що підтверджується розрахунком рахунками-фактурами (а.с. 10, 12-18) на суму 7047 грн. 56 коп., які знаходяться в матеріалах справи.

Протягом опалювального періоду з 17.10.2011 по 06.04.2012 року відповідач порушував зобов'язання в частині своєчасної та повної оплати поставленої теплової енергії, в зв'язку із чим у останнього утворилась заборгованість в розмірі 7047 грн. 56 коп., що і є причиною спору.

На час розгляду справи доказів оплати поставленої теплової енергії відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, його розміру не спростував.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за

відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки, на момент розгляду спору у справі доказів повної оплати поставленої теплової енергії відповідач не надав, позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача основного боргу у сумі 7047 грн. 56 коп. є правомірними та підлягають задоволенню.

Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 25 Договору, у випадку несплати рахунку за мінуванням п'яти днів від дня його пред'явлення споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 1% за кожен день прострочки від суми заборгованості.

Позивачем за прострочення виконання договірних зобов'язань щодо оплати наданих послуг нарахована пеня у розмірі 10 841 грн. 26 коп.

Господарський суд не погоджується з нарахуванням пені позивачем в силу наступного.

Згідно ч. 2 ст. 343 цього ж кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, згідно ст. 1 спеціального Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002 р. № 9221-ІІІ), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В той же час, стаття 3 Закону, яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, зміст пункту 25 договору, який передбачає наслідки несвоєчасної оплати встановлює пеню у розмірі 1% від суми несвоєчасного розрахунку за кожний день прострочки, є таким, що суперечить чинному законодавству.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Отже, аналіз вказаного законодавства підтверджує, що, незалежно від виду штрафних санкцій (пеня, штраф, неустойка), що встановлюються в господарському договорі як відповідальність за порушення грошових зобов'язань, їх розмір не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу (простроченого платежу) за весь час користування чужими грошовими коштами.

Таку правову позицію викладено в ухвалі Вищого господарського суду по справі (№48/294 від 28 грудня 2005 року, в ухвалі по справі №48/295 від 25 грудня 2005 року, в постанові Верховного Суду України від 28.03.06 року у справі № 48/298).

Таким чином, зробивши розрахунок за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", господарський суд встановив, що пеня за вказаний період пеня в даному випадку, має бути нарахована з додержанням вимог ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 року і підлягає частковому задоволенню у розмірі 445 грн. 17 коп. за період з 01.01.2012 р. по 20.10.2012 р. з врахуванням також положень п.6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Перевіривши розрахунок 3% річних у сумі 118 грн. 79 коп. (за період з 27.11.2011 р. по 20.10.2012 р.), суд вважає його таким, що підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, позовні вимоги підтвердженні матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню у сумі 7047 грн. 56 коп. -основної заборгованості, 445 грн. 17 коп. -пені, 118 грн. 79 коп. -3% річних.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись, ст.ст. 47, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, буд. 9, код ЄДРПОУ 03342184) суму 7047 грн. 56 коп. (сім тисяч сорок сім грн. 56 коп.) -основної заборгованості, 445 грн. 17 коп. (чотириста сорок п'ять грн. 17 коп.) -пені, 118 грн. 79 коп. (сто вісімнадцять грн. 79 коп.) -3 % річних, 680грн. 30 коп. (шістсот вісімдесят грн. 30 коп.) -судового збору, про що видати наказ.

В решті позову - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.А. Рудовська

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК

України "17 " грудня 2012 р.