Рішення № 28045291, 11.12.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.12.12р. Справа № 15/5005/8047/2012

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

До відповідача: Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

Про: стягнення 5 090 658,91 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

Від позивача: Гусак Б.М., довіреність від 02.10.2012 року №14-470, головний юрисконсульт відділу виконавчих проваджень та проваджень у справах про банкрутство Управління претензійно-позовної роботи юридичного департаменту

Від відповідача: Клімовська О.В., довіреність від 01.03.2012 року №4, юрисконсульт першої категорії

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом та просить стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" основний борг за поставлений природний газ у сумі 3 690 054,50 грн., пеню у сумі 631 274,34 грн., штраф у сумі 560 510,90 грн., суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у сумі 72 095,99 грн., 3% річних у сумі 136 723,17 грн., судовий збір у сумі 64 380,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №11-9БО купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 року в частині своєчасних розрахунків за поставлений протягом жовтня - грудня 2011 року природний газ, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 3 690 054,50 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову з наведених у ньому підстав.

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" у відзиві на позов та у додатку до відзиву основний борг у сумі 3 690 054,59 грн. та 3% річних - 136723,17 грн. визнало повністю, збитки від інфляції - частково, в сумі 2 835,30 грн. (з огляду на контррозрахунок), пеню просить стягнути в сумі 157818,59 грн. (з урахуванням зменшення до 25% від заявленої позивачем до стягнення), у стягненні штрафу 560510,90 грн. просить відмовити, посилаючись на статтю 61 Конституції України.

Зменшення пені до 25% відповідач обгрунтовує тим, що бюджетні та госпрозрахункові організації мають заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання перед відповідачем, тому підприємство не має змоги розрахуватися з позивачем у повному обсязі. Відповідач ззвертає також увагу суду на те, що споживання газу здійснювалось виключно для вироблення теплової енергії для бюджетних установ. Несплата заборгованості виникла у зв'язку з тяжким фінансовим становищем підприємства, великою кредиторською заборгованістю, яка складає понад 254,90 млн. грн., у тому числі населення понад 129,50 млн. грн., державний бюджет майже 15 млн. грн., підприємства понад 6 млн. грн.

Відповідач вважає, що одночасне застосування пені і штрафу за одне й те саме порушення суперечить статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

В обгрунтування заперечень проти заявленої позивачем суми інфляційних втрат відповідач зазначає, що заявлена сума розрахована з порушенням приписів листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997 року.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення на позов з наведених у відзиві підстав.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 23.10.2012 року №1524 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ" відповідно до пункту 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 15/5005/8047/2012.

Згідно автоматизованої системи розподілу справу №15/5005/8047/2012 передано на розгляд судді Коліснику І.І.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2012 року справу №15/5005/8047/2012 прийнято до свого провадження суддею Колісником І.І. та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20.11.2012 року.

Розгляд справи відкладався з 20.11.2012 року на 11.12.2012 року. У судовому засіданні 11.12.2012 р. оголошувалась перерва з 10.55 год. до 12.00 год. того ж дня.

У судовому засіданні 11.12.2012 року проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

30 вересня 2011 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (Покупець) був укладений договір №11-9БО на купівлю-продаж природного газу, відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі -газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами та використовується теплогенеруючими (теплопостачальними) підприємствами на власні потреби та втрати (п. 1.2 договору).

Продавець передає Покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 16 191,0 тис.куб.м., у тому числі: в жовтні 2011 року в обсязі 806,0 тис.куб.м., в листопаді 2011 року в обсязі 1 488,0 тис.куб.м., в грудні 2011 року в обсязі 2 048,0 тис.куб.м. (п. 2.1 договору). Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +/- 5% (плюс/мінус п'ять відсотків) від узгодженого Сторонами згідно п. 2.1 цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу (п. 2.1.2 договору).

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування -до повного погашення заборгованості (п. 11.1 договору).

Кількість газу, яка продається Покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу Покупця та відповідно до вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010 року № 288 "Про затвердження Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів" (п. 4.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписані акти приймання-передачі природного газу: від 31.10.2011 року на суму 665 061,01 грн., від 30.11.2011 року на суму 6 213 329,26 грн., від 31.12.2011 року на суму 9 651 406,37 грн. Всього - на суму 16 529 796,64 грн. (а.с. 18 - 20).

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений протягом жовтня -грудня 2011 року природний газ у сумі 12 839 742,14 грн. Докази часткової оплати знаходяться в матеріалах справи (а.с. 24 - 26). Заборгованість складає 3 690 054,50 грн. (16 529 796,64 грн. - 12 839 742,14 грн. = 3690054,50 грн.).

Отже, Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" своєчасно не здійснило розрахунки за природний газ у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за договором № 11-9БО від 30.09.2011 року в сумі 3 690 054,50 грн., що і є причиною виникнення спору.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу за поставлений протягом жовтня - грудня 2011 року природний газ у сумі 3 690 054,50 грн.

З огляду на положення п. 6.1 договору, строк оплати поставленого у жовтні - грудні 2011 року природного газу є таким, що настав.

Доказів оплати природного газу в сумі 3 690 054,50 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

20.11.2012 року Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" подало до суду відзив на позовну заяву, в якому визнало позовні вимоги щодо основного боргу в сумі 3 690 054,50 грн.

Право відповідача визнати позов повністю або частково передбачено статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.

Відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, з огляду на що господарський суд приймає визнання відповідачем позову щодо основного боргу в сумі 3 690 054,50 грн.

За викладеного є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 3 690 054,50 грн.

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи відсотків) від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання Покупцем вимоги Продавця. У разі несплати пені у вказаний строк Покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

За несвоєчасну оплату природного газу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період з 14.11.2011 року по 24.11.2011 року в сумі 270,81 грн., за період з 14.12.2011 року по 29.12.2011 року в сумі 34 482,16 грн., за період з 14.01.2012 року по 14.07.2012 року в сумі 596 521,37 грн., а всього - 631 274,34 грн.

Пеня нарахована відповідно до умов договору та чинного законодавства.

За несвоєчасну оплату поставленого природного газу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача також штраф в розмірі 7% у сумі 560 510,90 грн. (8 007 298,55 грн. х 7%).

Штраф нарахований відповідно до умов договору.

Відповідач просить відмовити у стягненні штрафу, нарахованого позивачем, а заявлену до стягнення пеню - зменшити до 25% (157 818,59 грн.), посилаючись на те, що основною причиною порушення зобов'язань є тяжкий фінансовий стан підприємства, велика кредиторська заборгованість, яка складає понад 254,90 млн. грн., у тому числі населення понад 129,50 млн. грн., державний бюджет майже 15 млн. грн., підприємства понад 6 млн. грн. Також відповідач просить врахувати, що з загальної суми заборгованості за поставлений газ 16 529 796,64 грн. сплачено 12 839 742,14 грн., що становить 78%.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України також передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 19 січня 2011р. № 10/224-10 та № 12/63.

Відповідно до підпункту 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. (із змін. і доп.) «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Позивач не надав суду доказів на підтвердження завдання йому відповідачем збитків від порушення прийнятих на cебе грошових зобов'язань за договором. Натомість відповідач, зі свого боку, допущене ним порушення обґрунтував належними і допустими доказами, які свідчать про поважність причин, обумовлених об'єктивними обставинами.

Таким чином, суд вважає за можливе зменшити до 25% від належної до стягнення пеню, що у грошовому еквіваленті буде складати 157 818,59 грн. (631 274,34 грн. х 25% = 157 818,59 грн.), а також зменшити до 25% від належного до стягнення штраф, що у грошовому еквіваленті буде складати 140127,73 грн. (560 510,90 грн. х 25% = 140 127,73 грн.).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 14.11.2011 року по 21.08.2012 року в сумі 136 723,17 грн. та інфляційні втрати за період з листопада 2011 року по березень 2012 року в сумі 72 095,99 грн.

Оскільки прострочення виконання зобов'язання має місце, підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за період з 14.11.2011 року по 21.08.2012 року в сумі 136 723,17 грн.

З урахуванням приписів листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997 року (з подальшими змінами), вимога про стягнення інфляційних втрат за період з листопада 2011 року по березень 2012 року підлягає задоволенню частково в сумі 71 863,26 грн., виходячи з такого розрахунку:

- за листопад 2011 року в сумі 97,29 грн. (97 291,99 грн. х 100,1% = 97 389,28 грн. - 97 291,99 грн.);

- за грудень 2011 року в сумі 12 426,66 грн. (6 213 329,26 грн. х 100,2% = 6 225 755,92 грн. - 6 213 329,26 грн.);

- за січень 2012 року в сумі 19 302,81 грн. (9 651 406,37 грн. х 100,2% = 9 670 070,92 грн. - 9 651 406,37 грн.);

- за лютий 2012 року в сумі 16 014,60 грн. (8 007 298,55 грн. х 100,2% = 8 023 313,15 грн. - 8 007 298,55 грн.);

- за березень 2012 року в сумі 24 021,90 грн. (8 007 298,55 грн. х 100,3% = 8 0313 20,45 грн. - 8 007 298,55 грн.).

За викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: стягненню підлягає сума 4 196 587,25 грн. (3 690 054,50 грн. - сума основного боргу + 157 818,59 грн. - пеня + 140 127,73 грн. - штраф + 136 723,17 грн. - 3% річних + 71 863,26 грн. - інфляційні втрати).

Суд не погоджується з доводами відповідача щодо неможливості одночасного стягнення пені і штрафу. Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня, штраф та її розміри встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачити в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.03.2011 р. у справі № 20/246-08 за позовом ТОВ "Аксон" до ТОВ "Виробниче підприємство "Агро-Союз".

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є видами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій. Тобто, є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Крім того, стаття 61 Конституції України міститься у розд. II "Права, свободи та обов'язки людини та громадянина", а тому встановлює недопустимість подвійної юридичної відповідальності громадянина (фізичної особи) за одне і те ж саме правопорушення, але аж ніяк не цивільно-правової відповідальності суб'єкта господарювання (юридичної особи).

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог (у тому числі й на суму штрафних санкцій, розмір яких господарським судом зменшено).

Так, розмір судового збору визначається, виходячи із суми 5 090 426,17 грн. (3690054,50 грн. - основний борг + 631274,34 грн. - пеня + 560510,90 грн.-штраф+136 723,17 грн. -3% річних + 71 863,26 грн. - інфляційні втрати).

З урахуванням приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 64 377,06 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 78, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50099, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9, ідентифікаційний код 03342184) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) основний борг у сумі 3 690 054,50 грн., пеню у сумі 157 818,59 грн., штраф у сумі 140 127,73 грн., 3% річних у сумі 136 723,17 грн., інфляційні втрати у сумі 71 863,26 грн., судовий збір у сумі 64 377,06 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.12.2012 року.

Суддя І.І. Колісник