Постанова № 28044740, 12.12.2012, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

12 грудня 2012 р. Справа № 2-а-13500/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Ващенка Р.М.,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Харківшляхбуд" до Відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції у Сумській області про визнання дій незаконними, заборону вчиняти дії, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство "Харківшляхбуд" (надалі за текстом - ВАТ "Харківшляхбуд", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції у Сумській області (надалі за текстом - ВДВС Роменського РМУЮ у Сумські області, відповідач), в якому просить суд: визнати незаконними дії старшого державного виконавця Цупро І.П. щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.11.2012 року за виконавчим провадженням ВП № 35324397; заборонити старшому державному виконавцеві Цупро І.П. вчиняти дії щодо примусового виконання постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.11.2012 року за виконавчим провадженням № 35324397; скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.11.2012 року за виконавчим провадженням ВП № 35324397; зобов'язати старшого державного виконавця Цупро І.П. внести запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майн про скасування Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 27.11.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Роменська філія ДБУ № 29 ВАТ "Харківшляхбуд" (код ЄДРПОУ 14025831) є філією ВАТ "Харківшляхбуд" (код ЄДРПОУ 03450502). Ухвалою Господарського суду Харківської області (справа Б-39/147-10) від 01.11.2010 року порушена справа про банкрутство ВАТ "Харківшляхбуд". Згідно вимог п. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Проте, в порушення вимог діючого законодавства, відповідачем винесено оскаржувану постанову, тому позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи, викладені в адміністративному позові.

Відповідач про дату, час та місце розгляду адміністративної справ був повідомлений судом належним чином та вчасно, в порядку ч. 1 ст. 38, ч. 4 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом - КАС України), однак в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи суду не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 181 КАС України зазначено, що про подання позовної заяви суд повідомляє відповідача за допомогою кур'єра, телефону, факсу, електронної пошти чи іншого технічного засобу зв'язку не пізніше наступного дня після відкриття провадження у справі. Протягом одного дня з дня одержання такого повідомлення відповідач зобов'язаний отримати в суді копію позовної заяви та доданих до неї документів.

Суд зазначає, що відповідачем положення ч. 3 ст. 181 КАС України не виконано, а саме протягом одного дня з дня одержання повідомлення суду відповідач не отримав в суді копію позовної заяви та доданих до неї документів.

Враховуючи неповідомлення з боку відповідача своє позиції відносно позовних вимог та не надання заперечень проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідач не заперечує проти позовних вимог, враховуючи зміст ч. 2 ст. 72 КАС України.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 128 КАС України, зазначено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Положеннями ч. 6 ст. 128 КАС України передбачено наступне. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч. 5 ст. 181 КАС України зазначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

За таких обставин суд вважає, що адміністративна справа повинна бути розглянута в судовому засіданні, а не прибуття в судове засідання належним чином повідомленого відповідача не є перешкодою для розгляду адміністративної справи.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

У провадженні старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції Сумської області Цупро І.П. знаходиться виконавчий лист, виданий Управлінню Пенсійного фонду України в м. Ромнах та Роменського району за № 2-а-6832/12/2070 від 07.11.2012 року про стягнення з позивача боргу в сумі 1701,08 грн. на користь стягувача, на виконання якого 27.11.2012 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Судовим розглядом встановлено, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 01 листопада 2010 року порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Харківшляхбуд" (справа № Б-39/147-10) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, заборонено стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за яким здійснюється стягнення відповідно до законодавства. Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом термін " мораторій на задоволення вимог кредиторів (далі - мораторій) визначено як зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Згідно з частиною першою статті 11 та частиною четвертою статті 12 Закону мораторій вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду

На виконання приписів ч. 5 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" зазначена ухвала направлена на адресу відповідача та отримана ним, що підтверджується матеріалами листування між сторонами спору. Відповідно до п. 8 ч. 1. ст. 37 та ч. 1. ст. 39 Закону України, "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувана поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах. Державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених ст. ст. 37, 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених ст. 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк.

Проте, судовим розглядом встановлено, що 27.11.2012 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в рамках виконавчого провадження ВП № 35324397, відкритого 21.11.2012 року, тобто в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Суд також зауважує, що в постанові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.11.2012 року в рамках виконавчого провадження ВП № 35324397 з примусового стягнення за виконавчим листом боргу в сумі 1701,08 грн. державним виконавцем зазначається вже інша сума боргу, а саме 403008,76 грн..

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Враховуючи викладене вище суд, приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-а-6832/12/2070 від 07.11.2012 року, відповідачем порушено вимоги п. 8 ч. 1 ст. 37 та ч. 1. ст. 39 Закону України, "Про виконавче провадження " та вважає позовні вимоги щодо визнання дій державного виконавця незаконними і скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними дії старшого державного виконавця Цупро І.П. щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.11.2012 року за виконавчим провадженням ВП № 35324397 та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.11.2012 року за виконавчим провадженням ВП № 35324397 суд зазначає про наявність підстав застосування ст. 11 КАС України внаслідок неповного відображення у заявлених позовних вимогах реквізитів відповідача, а тому суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України зазначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 124 Конституції України, частина друга статті 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Суд є конституційно визначеним державним інститутом, який правомочний захищати права і свободи людини і громадянина, завданням якого є здійснення правосуддя, забезпечення права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України (стаття 55, розділ VIII Конституції України, стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

Наведені та інші положення КАС України дають підстави стверджувати, що в адміністративному судочинстві діє презумпція неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, який зобов'язаний в порядку судової процедури, визначеної законом, довести суду правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності. Отже, адміністративне судочинство - це специфічний вид судочинства, де твердження особи про порушення прав вважаються правомірними, поки владний суб'єкт не доведе перед судом протилежне. Правомірні твердження про порушення прав і свобод підлягають в першу чергу негайному захисту.

З приводу позовних вимог щодо заборони вчиняти дії та зобов'язання внести запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна державним виконавцем суд відмовляє у задоволенні позову, оскільки, позивачем не доведено доцільності накладення заборони у вчиненні дій державному виконавцю, а зобов'язання внесення запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна виникає у державного виконавця з моменту скасування постанови про арешт майна і входить до його безпосередньої компетенції відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють діяльність Державної виконавчої служби.

Крім того суд зазначає, що зазначені позовні вимоги звернуті у майбутнє, а документально підтверджених фактів з боку позивача в ході розгляду адміністративної справи не надано, а судом не встановлено щодо можливого не виконання вимог діючого законодавства.

Таким чином, суд вважає за доцільне відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Харківшляхбуд" до Відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції у Сумській області про визнання дій незаконними, заборону вчиняти дії, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати незаконними дій старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції у Сумській області Цупро І.П. (АДРЕСА_1) по винесенню постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.11.2012 року за виконавчим провадженням ВП № 35324397.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції у Сумській області Цупро І.П. (АДРЕСА_1) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.11.2012 року за виконавчим провадженням ВП № 35324397.

В задоволенні іншій частини позовних вимог - відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Харківшляхбуд" (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2, код ЄДРПОУ 03450502) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 16 (шістнадцять) гривень 10 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 17.12.2012 року.

Суддя Ю.О.Супрун