Постанова № 28044565, 06.12.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/4030/12

"06" грудня 2012 р.

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Чепенюк О.В.,

при секретарі судового засідання Мельник Ю.С.,

за участю представника позивача Франчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості -робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю,

ВСТАНОВИВ:

Тернопільський міськрайонний центр зайнятості -робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю у розмірі 9906,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.06.2011 року надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю ОСОБА_2 В подальшому при розслідуванні страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, виявлено, що відповідач одночасно з отриманням статусу безробітного і одержанням допомоги по безробіттю працював у товаристві з обмеженою відповідальність «Стас-ЛТД», тобто відносився до категорії зайнятого населення на момент надання йому статусу безробітного. За період з 27.06.2011 року по 06.04.2012 року ОСОБА_2 виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 9906,30 грн., яка підлягає поверненню на підставі статей 22, 23, 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», пункту 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307. Позивач просить стягнути з ОСОБА_2 допомогу по безробіттю у розмірі 9906,30 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві. Просила позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у судове засідання не прибув, хоча у розумінні статей 33, 35 Кодексу адміністративного судочинства (далі -КАС України) належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 17), причини неприбуття до суду не повідомив, заперечень проти позову не подав.

Згідно із частиною четвертою статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Таким чином, адміністративну справу розглянуто та вирішено за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 20.06.2011 року звернувся до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості і 27.06.2011 року отримав статус безробітного, що підтверджується його заявою та персональною карткою № НОМЕР_1 від 20.06.2011 року (а. с. 4-5), витягом з наказу позивача про прийняті рішення по ОСОБА_2 від 29.06.2011 року № НТ110629 (а. с. 12). Відповідно до поданої відповідачем заяви від 29.06.2011 року про надання йому статусу безробітного, останній повідомляв, що не працює по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня), за цивільно-правовим договором, не забезпечує себе роботою самостійно, не зареєстрований підприємцем.

Тернопільським міськрайонним центром зайнятості ОСОБА_2 призначено допомогу по безробіттю, протягом періоду з 27.06.2011 року по 06.04.2012 року йому виплачено матеріальне забезпечення у розмірі 9906,30 грн. відповідно до довідки позивача № 5396 від 09.11.2012 року (а. с. 13).

Згідно з витягом з наказу про прийняті рішення по ОСОБА_2 від 28.05.2012 року № НТ120528 останнього знято з обліку та припинено з 06.04.2012 року виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з невідвідуванням безробітним центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів без поважних причин (а. с. 13).

Судом також встановлено, що спеціалістом Козівського районного центру зайнятості на запит Тернопільського міськрайонного центру зайнятості у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття»від 20.03.2006 року № 357, Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266 та Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»проведено звірку даних у зв'язку наявністю розбіжностей у відомостях Державної податкової адміністрації України та Тернопільського міськрайонного центру зайнятості, про що складено акт від 14.02.2012 року розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»(а. с. 7).

Перевірка проведена за участю товариства з обмеженою відповідальністю «Стас-ЛТД», роботодавця ОСОБА_2 Перевіркою встановлено, що ОСОБА_2 працював на даному товаристві з 09.01.2008 року по 02.12.2011 року, що також підтверджується відповідними наказами товариства з обмеженою відповідальністю «Стас-ЛТД»№ 1-к від 09.01.2008 року про прийняття на роботу та № 4 від 02.12.2011 року про звільнення ОСОБА_2 з 02.12.2011 року з посади менеджера зі збуту за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (а. с. 8, 8 зворот).

У зв'язку з наведеними обставинами, Тернопільським міськрайонним центром зайнятості прийнято наказ від 07.11.2012 року № НТ121107 про повернення коштів, виплачених ОСОБА_2 за період з 27.06.2011 року по 06.04.2012 року в розмірі 9906,30 грн. (а. с. 12 зворот), та направлено відповідачу відповідний лист від 09.11.2012 року № 08/5956 про повернення коштів (а. с. 14), який вручено особисто ОСОБА_2, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 15 зворот). На момент звернення до суду такі вимоги щодо перерахування коштів не виконані. Наказ Тернопільського міськрайонного центру зайнятості від 07.11.2012 року № НТ120711 про повернення коштів, виплачених ОСОБА_2, відповідачем не оскаржений.

Відповідно статті 18 Закону України «Про зайнятість»від 01.03.1991 року, № 803-XII з змінами і доповненнями (далі -Закон № 803-XII) для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.

Серед іншого, державна служба зайнятості реєструє безробітних і подає їм у межах своєї компетенції допомогу, в т. ч. і грошову; та має право в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати (абзац дев'ятий пункту 1, абзац дев'ятий пункту 2 статті 19 Закону № 803-XII).

Відповідно до підпункту «а»пункту 3 статті 1 Закону № 803-XII в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб.

Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи (стаття 2 Закон № 803-XII).

Статтею 25 даного Закону передбачено, що держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій: надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій; виплату матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації; виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю. Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Страхування громадян на випадок безробіття є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування і здійснюється на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ (далі -Закон № 1533-ІІІ) Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України в особі виконавчих дирекцій Фонду, функції яких згідно зі статтею 12 Закону України № 1533-ІІІ виконують органи державної служби зайнятості.

Відповідно до пункту 6 статті 1 Закону № 1533-ІІІ об'єктом страхування на випадок безробіття є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону.

Частиною першою статті 6 Закону № 1533-III визначено, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи. Стаття 7 цього ж Закону визначає, що видами забезпечення за цим Законом, серед іншого, є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності. Розмір допомоги по безробіттю визначений у статті 23 цього Закону.

Згідно з частиною другою, третьою статті 36 Закону № 1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Механізм призначення, виплати допомоги по безробіттю, у т. ч. одноразової для організації безробітними підприємницької діяльності, та обчислення страхового стажу передбачений Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 року за № 915/5136 (далі -Порядок № 307).

Пунктом 5.5 Порядку № 307 визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку. Сума виплаченої допомоги по безробіттю підтверджується відповідною довідкою центру зайнятості, що підписується керівником, головним бухгалтером та скріплюється печаткою (пункт 6.14 Порядку № 307).

Відповідно до пунктів 2, 4, 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 року № 7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 року за № 232/16248 (далі - Порядок № 60/62), розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної. Для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку (пункти 7, 9 Порядку № 60/62).

З матеріалів справи вбачається, що при проведенні позивачем та Козівським районним центром зайнятості (за місцем реєстрації роботодавця відповідача) перевірки достовірності даних, які були підставою для надання ОСОБА_2 з 27.06.2011 року статусу безробітного та виплати йому матеріального забезпечення, встановлено, що на момент звернення до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного ОСОБА_2 належав до категорії зайнятого населення, але не повідомив про це центр зайнятості.

Оскільки відомості, що зазначаються особою при зверненні із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, є обставинами, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, тому суд приходить до висновку, що через подання ОСОБА_2 недостовірних даних та неповідомлення Тернопільський міськрайонний центр зайнятості про роботу за трудовим договором у товаристві з обмеженою відповідальність «Стас-ЛТД», відповідач неправомірно отримав статус безробітного та допомогу по безробіттю у період з 27.06.2011 року по 06.04.2012 року в розмірі 9906,30 грн.

Статтею 11 КАС України встановлено принцип змагальності сторін, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач не спростував доводи адміністративного позову, не надав доказів про повернення виплаченого матеріального забезпечення, а тому, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Тернопільського міськрайонного центру зайнятості -робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (вулиця Текстильна, будинок 1 Б, місто Тернопіль) допомогу по безробіттю у розмірі 9906 (дев'ять тисяч дев'ятсот шість) гривень 30 (тридцять) копійок на р/р № 37171300901002 в ГУДКСУ у Тернопільській обл., МФО 838012, код 14029303, КЕКВ1341.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 11 грудня 2012 року.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.