Постанова № 28043980, 17.12.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 год. 45 хв.

"17" грудня 2012 р. Справа № 2а-3546/12/0970

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Остап'юк С.В., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в розмірі 510 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

16.11.2012 року територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області звернулося в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій за постановою № 146038 від 15.05.2012 року в розмірі 510 гривень.

Позов мотивовано тим, що 14.05.2012 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області виявлено порушення вимог положень статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»допущені відповідачем, а саме: експлуатація легкового автомобіля, облаштованого як таксі без ліцензійної картки. Виявлене порушення зафіксоване в акті за № 041838 від 14.05.2012 року. За наслідками розгляду вказаного акту, 15.05.2012 року позивачем винесено постанову за №146038 про застосування фінансових санкцій в розмірі 510 гривень, за вчинене правопорушення. У передбачений строк сума застосованих фінансових санкцій в розмірі 510 гривень відповідачем добровільно не сплачена.

19.11.2012 року відповідно до пункту 4 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України судом винесена ухвала про відкриття скороченого провадження по даній адміністративній справі, в якій містяться відомості про порядок і строк подання заперечення проти позову та наслідки неподання такого заперечення, копія якої, згідно частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України, направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місця проживання відповідача (індекс 78124, АДРЕСА_1), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

26.11.2012 року на адресу суду повернулося поштове повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу. Проте, заперечення або заяви про визнання позову від відповідача на адресу суду в строки, передбачені статтею 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, не надходили.

Згідно із пунктом 3 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута в порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів - у разі якщо протягом семи днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, до суду не надійшло заперечення відповідача та за умови, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Враховуючи, що до суду не було подано заперечення відповідача проти заявленого позову та те, що справа розглядається судом не за місцезнаходженням відповідача, поданий територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій за постановою № 146038 від 15.05.2012 року в розмірі 510 гривень, підлягає розгляду в строк визначений пунктом 3 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, в порядку скороченого провадження, відповідно до вимог статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, оцінивши повідомлені сторонами обставини, прийшов до висновку про підставність позовних вимог.

16.07.2004 року Городенківською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області ОСОБА_1 зареєстровано як фізичну особу-підприємця, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрів юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 5). Відповідачем обрано вид підприємницької діяльності «діяльність автомобільного та іншого міського регулярного транспорту»

Судом встановлено, що 14.05.2012 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області виявлено та задокументовано в акті за № 041838 від 14.05.2012 року факт експлуатації відповідачем легкового автомобіля марки «Форд», державний номерний знак НОМЕР_2, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки, що є порушення вимог статей 39, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивачем, у відповідності до абзацу 2 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за виявлене порушення щодо відповідача, постановою про застосування фінансових санкцій за №146038 від 15.05.2012 року застосовано фінансові санкції на суму 510 гривень. Відповідачем фінансові санкції не сплачено.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в України визначені Законом України «Про автомобільний транспорт».

Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Відповідно пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві та м. Севастополі.

Стаття 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає перелік документів, на підставі яких виконують пасажирські перевезення, згідно положень якої:

Автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документами для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі, є:

для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інший документи передбачені законодавством України.

Стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає, що ліцензійною карткою транспортного засобу є документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу.

Абзац 2 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» є спеціальною нормою, якою встановлено, що за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки встановлюється штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частинами 4 та 5 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до пунктів 21, 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. При виявлені порушення законодавства складається акт, на підставі якого керівник органу державного контролю виносить постанову про застосування фінансових санкцій, що є обов'язковою до виконання.

Пунктом 28 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій.

У передбачений законом термін сума застосованих фінансових санкцій відповідачем добровільно не сплачена. Постанова в порядку передбаченому пунктом 32 «Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю протягом 10 днів після її винесення чи до суду не оскаржувалась.

Суд зазначає, що при здійсненні відповідачем експлуатації легкового автомобіля, облаштованого як таксі наявність документів, передбачених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»є обов'язком відповідача, порушення якого тягне наслідки у вигляді застосування штрафних санкції, передбачених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення в дохід Державного бюджету з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій за постановою № 146038 від 15.05.2012 року в розмірі 510 гривень, є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що при зверненні до адміністративного суду територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області не сплачено судовий збір.

Розмір судового збору при зверненні позивача до адміністративного суду із даними позовними вимогами визначається згідно частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»в розмірі 1 відсотку розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, що складає 107,30 гривень.

Відповідно частини 1 статті 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду.

Згідно частини 1 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до змісту положень частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Як наслідок, сума несплаченого судового збору в розмірі 107,30 гривень підлягає стягненню з позивача.

Враховуючи вищевикладене, на підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 2, 8-14, 86, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету на рахунок № 31110106700002, УДКСУ в місті Івано-Франківську, код платежу 21081100, МФО - 836014, код одержувача - 37952250 фінансові санкції в розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень за постановою №146038 від 15.05.2012 року.

Стягнути з територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код 33643639) в дохід Державного бюджету судовий збір в розмірі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.

Постанову звернути до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 та частини 8 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Відповідно до частини 9 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя: Остап'юк С.В.