Постанова № 28043912, 06.12.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2012 року о 10 год. 30 хв. Справа № 0870/10750/12

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

при секретарі судового засідання Ткаченко А.П.

за участю представників

позивача - Жаворонкової І.Г. (довіреність від 12.11.12 б/н)

відповідача - Радової С.О. (довіреність від 16.03.12 №84/10/10-017)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне

підприємство "Промінвестресурс", м. Запоріжжя

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької

області Державної податкової служби

про визнання протиправними дій

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Промінвестресурс" до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, в якому позивач просить: визнати протиправними дії відповідача стосовно відображення в акті №2236/22/23788255 від 28.09.2012 нікчемними правочини, які були здійснені ТОВ "ВКП "Промінвестресурс"з контрагентами, щодо купівлі-продажу товарів за період з 01 липня 2009 року по 17 вересня 2012 року; встановлення порушення пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 ПКУ, підприємством не надано до податкового органу у встановлені строки декларації з податку на прибуток за податкові періоди: за 2-3 квартали 2011 року строком до 09.11.2011; за 2-4 квартали року строком до 09.02.2012; за 1 квартал 2012 року строком до 09.05.2012; за півріччя 2012 року строком до 09.08.2012; встановлення порушення ст. 15 Декрету Кабінету міністрів України "Про місцеві податки та збори", п.5 Рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради "Про комунальний податок", пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" ТОВ "ВКП "Промінвестресурс"не надано до податкового органу у встановлені строки податкові розрахунки комунального податку за період лютий 2010 року строком до 20.03.2012.

У судовому засіданні, яке відбулось 04.12.2012 року представником відповідача заявлено клопотання про закриття провадження у справі з посиланням на п.5 ч.1 ст. 157 КАС України, а саме у зв'язку з ліквідацією ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Промінвестресурс", на підтвердження чого було надано ухвалу господарського суду Запорізької області від 12.11.2012 року по справі №23/5009/5948/11.

Оскільки відповідно до ч.2 ст.104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення, в судовому засіданні було оголошено перерву та зобов'язано відповідача надати до суду витяг із реєстру.

У судове засідання 06 грудня 2012 року представники сторін не з'явились, подали на адресу суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами судом встановлені наступні обставини.

На вимогу суду податковим органом було надано Довідку з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців від 05.12.2012 року, відповідно до даних якої 26.11.2012 року проведено державну реєстрацію з припинення юридичної особи ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Промінвестресурс" у зв'язку з визнанням її банкрутом.

Оскільки відповідно до вимог ч.2 ст.104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення, то судом не береться до уваги посилання відповідача як на підставу для закриття провадження по справі рішення господарського суду про ліквідацію підприємства від 12.11.2012 року та твердження відповідача, що на дату подання позовної заяви до суду 13.11.2012 року позивача як юридичної особи вже не існувало, оскільки таке внесення про припинення юридичної особи датовано саме 26.11.2012 року.

Також судом встановлено, що посадовими особами ДПІ у Ленінському районі проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВКП «Промінвестресурс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2009 року по 17.09.2012 рік, за результатами якої складений акт № 2236/22/23788255 від 28.09.2012 (а.с.36-56 т.1).

Зазначена перевірки проведена на підставі наказу від 17.09.2010 №979.

В акті перевірки зроблено висновок про наступні порушення підприємством:

1. ТОВ «ВКП «Промінвестресурс» за період з 01.07.2009року по 17.09.2012 року здійснило операції з постачальниками, відповідно до правочинів. Які укладені без дотримання вимог п. 5 ст 203, ч. 1,2 ст 215, ст. 216 ЦК України в частині того, що в момент вчинення правочинів вони були не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, а отже - є нікчемними по ланцюгу до підприємств - покупців;

2. пп 49.18.2 п 49.18.ст 49 ПКУ, підприємством не надано до податкового органу у встановлені строки декларації з податку на прибуток за податкові періоди :

За 2-3 квартали 2011 рік строком до 09.11.2011 року

За 2-4 квартали 2011 рік. За 2011 рік строком до 09.02.2012 року

За 1 квартал 2012 року строком до 09.05.2012 рік

За півріччя 2012 року строком до 09.08.2012 рік

3. ст. 15 Декрету КМУ «Про місцеві податки та збори», п. 5 рішення Виконавчого комітету Запорізької міської Ради «Про комунальний податок», пп 4.1.1. п 4.1 ст 4 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» ТОВ «ВКП «Промінсвестресурс» не надано до податкового органу у встановлені строки податкові розрахунки комунального податку за період лютий 2010 р. строком до 20.03.2010 рік.

Зі змісту Акту вбачається, що указані висновки зроблені податковим органом на підставі даних нормативної справи, матеріалів отриманих від підрозділів податкової міліції, АІС «Аудит», Бест Звіт, АІС «перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Акт був підписаний ліквідатором Шестопаловим О.В., що діє на підставі постанови господарського суду Запорізької області від 31.10.2011 року по справі № 23/5009/5948/11 (а.с.56 т.1).

Вважаючи висновки, викладені у Акті перевірки щодо нікчемності правочинів укладених між ТОВ «ВКП «Промінсвестресурс» з контрагентами такими, що не відповідають дійсності, позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до пп.75.1.2. п.75.1. ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.79.1. ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документів та даних, наданих платником податків у визначених ПК України випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Перелік обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Відповідно до п.79.2. ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, обов'язковими умовами здійснення невиїзної позапланової перевірки платника податків є:

наявність обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України;

надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач надіслав на адресу позивача повідомлення про надання документів фінансово-господарьскої діяльності підприємства (лист від 09.04.2012 №1510/10/22-0306/5), а також зазначається, що позивачем була надана відповідь про те, що бухгалтерської та будь-якої іншої документації банкрута ТОВ «ВКП «Промінвестресурс» ліквідатор не має, оскільки юридична особа та її керівні органи жодних документів не передавали. (лист від 31.09.2012 №18815/10).

Проте, ні у тексі зазначених вище листів, ні у змісті Акту не зазначені обставини, на підставі яких податковий орган визнав необхідним проведення перевірки.

Щодо змісту викладених у Акті висновків, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок оформлення результатів перевірок платників податків органами ДПС врегульовано Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 №984, та Зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 № 34/18772 (далі - Порядок).

За приписами п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Відповідно абзацу 1 пункту 3 розділу I Порядку визначено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Суд вважає, що інформація, викладена у Акті не може носити доказовий характер та не підтверджує встановлені у ньому факти, з огляду на наступне.

Відповідачем зроблені висновки про порушення позивачем приписів п. 5 ст 203, ч. 1,2 ст 215, ст. 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)

Із матеріалів справи слідує, що перевірка проводилась без дослідження відповідних первинних бухгалтерських документів, які б підтвердили чи спростували факт отримання/передачі товару, а тому суд вважає висновки податкового органу про те, що товар по господарським операціям не передавався непідтвердженим та недоведеним належним чином, а тому і висновки Акту з цього приводу не можуть бути носієм інформації.

Приписами ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (ст. 204).

У відповідності до частин 2 статті 215 ЦК України, Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст.215); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст.236); недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст.216).

Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме:

зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналізуючи вище викладені норми ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Зі змісту Акту слідує, що відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем вимог ч.ч.1, 5 ст.203, п.п. 1, 2 ст.215. Проте, відобразивши в Акті певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину. Так, під час перевірки не були досліджені первинні документи (договори, податкові та товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт тощо), які містять інформацію про кількісні та якісні показники господарських операцій. У судовому засіданні представник відповідача підтвердив факт того, що під час перевірки відповідна первинна бухгалтерська документація не досліджувалась, а висновки про нікчемність правочинів зроблені на підставі аналізу інформаційних баз та податкових звітностей.

Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що такі висновки податкового органу є необґрунтованими, недоведеними та не підтвердженими необхідними документами, оскільки на підставі дослідження та аналізу лише інформаційних баз та податкових звітностей неможливо зробити висновок про нікчемність правочину.

Єдиним основним посиланням відповідача того, що правочини позивача з контрагентами є нікчемними є те, що відповідачем було надіслано на адресу ліквідатора лист з вимогою надати первинні документи вчинення господарських операцій за перевіряє мий період, на що отримав відповідь, що жодних документів у ліквідатора відсутні адже керівні органи позивача відсутні за місцезнаходженням і нічого не передавали ліквідатору. Але вказана відповідь не може стати правовим підґрунтям того, що правочини, які вчинялись позивачем за перевіряємий період мають ознаки нікчемності.

Дані твердження суд вважає безпідставними, адже зроблений висновок з боку державних органів має ґрунтуватись тільки на нормах чинного законодавства. Відповідь ліквідатора не може бути кваліфіковано, як норма закону яка передбачає у свою чергу визнання правочину нікчемним.

До того ж, як зазначив Пленум Верховного Суду України у п.5 Постанови від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може визнаватися таким у судовому порядку.

Таким чином, суд вважає, що висновки податкового органу, викладені у Акті щодо нікчемності правочинів, укладених ТОВ «ВКП «Промінсвестресурс» з постачальниками є недоведеними, проте, у даному випадку відсутні підстави для задоволення позову.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наведених обставин суд вважає, що акт перевірки податкового органу не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обов'язковим до виконання, сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків, а тому не може бути оскарженим та скасованим, як і дії, щодо складання такого акту.

Отже, акт перевірки, це лише службовий документ, думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що викладені у Акті висновки хоча є недоведеними та необґрунтованими, водночас вони не впливають на права та обов'язки позивача, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 161-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Промінвестресурс" - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Шара