Постанова № 28043835, 31.08.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 серпня 2012 р. (10:05) Справа №2а-7523/12/0170/23

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Алексєєвої Т.В., при секретарі Ходус Д.О., розглянувши у відкритому судовому засідання адміністративну справу

за позовом Центра зайнятості Автономної Республіки Крим

до ОСОБА_1

третя особа - Сімферопольський міський центр зайнятості

про стягнення

за участю:

представник позивача, Олейник М.О., довіреність № 13-12-2312/0-11 від 22.06.11, посвідчення № НОМЕР_1;

представник відповідача - не з'явився;

представник 3 особи, Олейник М.О., довіреність № 01-2170 від 10.08.12, посвідчення № НОМЕР_1;

Обставини справи. Центр зайнятості Автономної республіки Крим, Сімферопольський міський центр зайнятості звернулись до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат вартості наданих послуг по професійному навчанню у сумі 448,31 грн.

Представник позивачів у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце та час проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник третьої особи надав пояснення стосовно позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за відсутності відповідача на підставі наявних доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-III від 02.03.2000 року забезпечення збору страхових внесків, контроль правильності їх нарахування та своєчасності сплати віднесено до обов'язків Фонду загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі Фонд).

Згідно з частиною другою статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-III від 02.03.2000 року функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Правовий статус центрів зайнятості визначений Законом України "Про зайнятість населення" № 803-XII від 01.03.1991 року, статтею 18 якого встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Отже, судом встановлено, що позивач являється установою Державної служби зайнятості, та підпорядковується Міністерству праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, яке відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, затвердженого Постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 13.06.2005 року № 249 являється республіканським органом виконавчої влади.

Таким чином позивач, реалізуючі свої завдання та функції у відносинах з фізичними та юридичними особами являється органами виконавчої влади та, відповідно, є суб'єктом владних повноважень.

Також встановлено, що центри зайнятості населення відносяться до робочих органів виконавчої дирекції Фонду, у той же час повноваження центрів зайнятості визначені абзацом 9 пункту 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення" № 803-XII від 01.03.1991 року, відповідно до якого Державна служба зайнятості має право в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.

Пунктом 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 встановлено, що у разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Можливість вирішення спорів, які виникають у зв'язку зі застосуванням Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" саме у судовому порядку, визначена також статтею 39 зазначеного Закону.

Таким чином, судом встановлено, що позивач, являючись суб'єктом владних повноважень, відповідно до законодавства має право подавати до суду позовні заяви до фізичних та юридичних осіб, щодо стягнення з громадян безпідставних виплат у вигляді допомоги по безробіттю.

Суд зазначає, що відповідно до ст.6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Відповідно до ст. Закону безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Згідно зі ст. 25 Закону України "Про зайнятість населення" держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:

а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;

б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі Закон).

Згідно зі ст.7 Закону видами забезпечення, зокрема, є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного

Із наданих позивачем документів встановлено, що ОСОБА_1відповідно до даних персональної картки № 015012010500001 відноситься до застрахованих осіб, які мають право на матеріальне забезпечення (а.с. 6).

Відповідно до п.1 ст.22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Згідно з п.3 ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 05.01.2012 року звернувся до Сімферопольського міського центру зайнятості з метою пошуку роботи. У зв'язку з відсутністю підходящої роботи 12.01.2012 року йому було надано статус безробітного (а. с. 6-8).

25 січня 2012 року року між відповідачем та Сімферопольським міським центром зайнятості укладений договір № 015012012500003, відповідно до якого відповідач направлений на професійну підготовку за рахунок коштів Фонду до Кримського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості за спеціальністю «рихтувальник кузовів" (а.с. 9).

П.п. 3.1.2 п. 3.1 розділу 3 договору № 015012012500003 передбачено, що у разі припинення навчання без поважних причин або відмови працювати за професією (спеціальністю), набутою в результаті професійного навчання з громадянина стягується загальна сума витрат на професійне навчання, включаючи суму виплаченої матеріальної допомоги у період професійного навчання, витрат на проїзд до місця навчання і назад (включаючи оплату щоденного проїзду) та витрат на проживання. Якщо громадянин відмовляється добровільно повернути зазначені кошти, то питання їх повернення вирішується у судовому порядку.

Вказаний договір підписано сторонами та не було оскаржено.

Оплата вартості професійного навчання здійснювалось центром зайнятості АР Крим.

29.02.2012 року у зв'язку з відмовою від навчання без поважних причин відповідач на підставі наказу Кримського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості № 11 був відрахований зі складу слухачів навчального закладу (а.с. 11).

Розмір витрат на професійне навчання ОСОБА_1, здійснених центром зайнятості АР Крим, становить 448,31 грн. і підтверджується розрахунком № 316 від 07.05.2012 р. (а.с. 12).

14 травня 2012 року Сімферопольський міський центр зайнятості направив ОСОБА_1 лист №03-1293, у якому запропонував відповідачеві з'явитися до центру зайнятості з метою вирішення питання щодо компенсації витрат на професійне навчання (а.с. 13).

На момент розгляду справи витрати на професійне навчання відповідачем не відшкодовані, будь-яких документів, що підтверджують поважність причин невідвідування занять, ОСОБА_1 не надано.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено наступне: застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення в наслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до абз. 1 п.3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення відповідачу внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними підлягає стягненню з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до положень ч.1,2 ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів сплати заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги являються обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

У судовому засіданні 31.08.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 05.09.2012 року.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 94, 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 95044) на користь Центру зайнятості Автономної республіки Крим ( вул. Дибенка, 50, м. Сімферополь, 95000, р/р 37179300901202 в ГУ ДКСУ в АР Крим, МФО 824026, ЄДРПОУ 03491168) витрати на професійне навчання у сумі 448,31 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.В. Алексєєва