Рішення № 2804321, 13.01.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.01.09 р. Справа № 10/67

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді - Приходько І.В.;

при секретарі судового засідання – Ярош В. В.;

за участю представники сторін:

від позивача – Бабалік І.В. – довіреність;

від відповідача – не з’явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу

за позовною заявою Служби автомобільних доріг у Донецькій області м. Донецьк

до відповідача: дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” – „Донецький облавтодор” м. Донецьк,

про стягнення 9 238,51 грн., -

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду звернулась Служба автомобільних доріг у Донецькій області м. Донецьк? з позовом до відповідача, відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” дочірнє підприємство „Донецький облавтодор” м. Донецьк, про стягнення 9 238,51грн. в рахунок відшкодованої шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилаються на рішення Добропільського міськрайонного суду від 27.04.2007р., платіжне доручення №978 від 14.01.2008р., Положення про Службу автомобільних доріг в Донецькій області, договір №2-90 від 29.03.2006р., положення ст. 228 Господарського кодексу України та ст. 1191 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивачем у зв’язку з надходженням довідки з управління статистики 17.06.2008 р. надано уточнення щодо найменування відповідача – дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” – „Донецький облавтодор” м. Донецьк (далі – Автодор).

Уточнення прийнято судом.

Відповідач у відзиві та у судових засіданнях позов не визнав, проти його задоволення заперечував, посилаючись при цьому на те, що позивачем не вказано який саме пункт договору № 2-90 від 29.03.2006 р. порушено.

В останнє судове засідання представник відповідача не з’явився, про час і місце слухання справи був належним чином повідомлений, поважної причини нез’явлення до суду не сповістив.

Справа надійшла до суду 14.05.2008 р. За клопотанням сторін термін розгляду справи неодноразово було продовжено.

На підставі положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України спір по справі № 10/67 має бути вирішений в строк до 14.01.2009 р.

Враховуючи викладене, на підставі положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи закінчено за відсутності відповідача, рішення прийнято за наявними в ній матеріалами.

В судових засіданнях досліджувались матеріали цивільної справи № 2-23/07 Добробільського місьрайсуду за позовом Пономарьова Д.М. до Добропільського райавтодору про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Розглянув матеріали справи, додатково надані сторонами докази, заслухав пояснення позивача та відповідача, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду від 27.04.2007р., що залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 29.09.2007р., частково задоволено вимоги гр. Пономарьов Д. М. до Служба автомобільних доріг у Донецькій області та стягнено шкоду в сумі 7998,51грн., моральну шкоду в сумі 800грн., витрати на проведення авто-товарознавчої експертизи в сумі 330грн., судовий збір в сумі 80грн. і інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30грн., а всього – 9238,51грн.

Вказаним встановлено наступні факти.

05.06.2006р. гр. Пономарьов Д. М. рухався на своєму автомобілі ВАЗ-21093 держномер АН 47-16 АТ з м. Білозерське в бік м. Добропілля приблизно о 22год. 00хв., неподалік від Добропільського заводу РМЗ на автодорозі Олександрівка-Красноармійськ-Константинополь, в районі 33 км. під час руху на дорогу впало дерево, яке зростало на узбіччі, в результаті чого автомобіль отримав пошкодження та гр. Пономарьову Д. М. була спричинена черепно-мозкова травма. Ділянка автодороги між 32 та 35 км, на який сталась вказана подія, знаходиться у власності та на утриманні Донецького об’єднання „Облавтодор” – правонаступником якого стала Служба автомобільних доріг у Донецькій області (далі – Служба – позивач по справи арк.402 постанова Апеляційного суду Донецької області справа № 2/23/07).

Відповідно до Положення про Службу, затвердженого наказом Голови Державної служби автомобільних доріг України 17.12.2004р. №904, метою діяльності Служби є організація утримання в належному технічному стані та розвиток мережі автомобільних доріг загального користування, створення умов для безпечного руху на них. Предметом діяльності Служби, зокрема, є підготовка та організація виконання державних програм з питань забезпечення надійного і безпечного руху автомобільними дорогами загального користування на регіональному рівні та здійсненні функцій замовника з усього комплексу дорожніх робіт.

З метою покладених на неї функцій, між Службою (позивач по справі) та Автодором (відповідач по справі) було укладено договір №2-90 від 29.03.2006р. на виконання робіт з поточного ремонту автомобільних доріг місцевого значення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору № 2-90 від 29.03.2006 р., рішення суду по справі № 2/23/07, на підставі якого ним сплачена гр.Пономарьову Д.М. сума у розмірі 9 238,51 грн.

Приймаючи рішення, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про дорожній рух” від 30.06.1993р., до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить: розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні події сталися з причини незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за вирішенням судових органів; проведення робіт по створенню і утриманню придорожніх зелених насаджень та інше.

Згідно п.11 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.1994р. №198 „Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони”, власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані, зокрема, постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини.

Судом встановлено, що 29.03.2006р. між сторонами був укладений договір №2-90 згідно з яким замовник (позивач) доручає, а підрядник (відповідач) зобов’язується виконати визначені Замовником види і обсяги робіт з поточного ремонту автомобільних доріг місцевого значення у відповідності до діючих норм і стандартів.

Відповідно до п. 9.1 Договір діє до 31.12.2006р.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Дослідивши договір, з якого виникли права та обов’язки сторін, суд прийшов до висновку, що за своєю правовою природою та змістом це договір підряду, правовідносини за яким регулюються положеннями статей 837-891 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 3.2 Договору, виконання робі з поточного ремонту автомобільних доріг здійснюється підрядником після одержання ним в термін до 1-го числа наступного календарного місяця, щомісячно Завдання від замовника із зазначенням адреси, виду, обсягів і вартості робіт згідно кошторису.

Заперечуючи проти позову відповідач посилався на відсутність від позивача Завдання на проведення обслуговування дільниці дороги, на який трапилась пригода.

З вказаним запереченням відповідача суд не погоджується оскільки, як убачається з пункту 6.1.1 Договору сторони встановили, що підрядник (відповідач) несе відповідальність за своєчасне надання пропозиції щодо включення Замовником в Завдання необхідних для виконання робіт.

Рішенням суду по цивільній справі № 2/23/07 встановлено, що у 2006 році двічі, весною та восени комісією, у склад якої входив представник філіалу „Красноармійського автодору” ДП „Донецький облавтодор”, представник ДАЇ та інші, були проведені обстеження автодоріг Добропільської дільниці вказаного філіалу, де були зазначені певні заходи для покращення умов безпеки руху. У зв’язку з неякісним виконанням робіт, ДАЇ УМВС в Донецькій області був направлений припис начальнику філії „Красноармійського автодору” ДП „Донецький облавтодор” №301 від 16.11.2006р. про встановлення порушень норм і стандартів, що стосується безпеки руху, а саме: км 34+580, км 37+380, км 53+340 здійснити обрізку віток дерев, вирубку дерев, зламаних у наслідок непогоди, здійснити обрізку віток і дерев, що знаходяться над проїжджою частиною дороги. Вказані дії здійснені відповідачем не були.

Відповідно до положень п. 9.7.1 Технічних правил ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України П-Г.1-218-113-97, затверджених наказом Голови Української державної корпорації "Укравтодор" від 26 вересня 1997 р. N 190, догляд за снігозахисними насадженнями передбачає, у випадку необхідності, проведення рубок догляду, санітарних рубок з видаленням пошкоджених та усихаючих дерев та чагарників.

Рішенням суду по справі № 2/23/07 встановлено, що 05.06.2006р. підставою пригоди, яка трапилась з гр. Пономарьовим Д. М. на автомобілі ВАЗ-21093 держномер АН 47-16 АТ в районі 33 км стало падіння на дорогу дерева, яке зростало на узбіччі, в результаті чого автомобіль отримав пошкодження, а гр. Пономарьов Д. М. черепно-мозкову травму.

Стаття 224 Господарського кодексу України визначає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Положеннями статей 173, 174 Господарського кодексу України, встановлено, що господарським визначається зобов’язання, що виникає між суб’єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характері на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Підставами виникнення господарських зобов’язань є зокрема господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі , які йому не суперечать.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, водночас обов’язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків, причинний зв’язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків; вина відповідача. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді накладання на нього обов’язку з відшкодування збитків.

Судом встановлено, що між сторонами існував договір № 2/90, за яким відповідач прийняв на себе зобов’язання з поточного ремонту автомобільних доріг місцевого значення, а також своєчасне розроблення та надання пропозицій для виконання цих робіт, які в подальшому позивач включав у замовлення.

Матеріалами цієї справи, а також за обставинами встановленими у рішенні Добропільського місьрайсуду та постанові Апеляційного суду Донецької області по цивільній справі № 2/23/07 встановлено, що підставою пригоди, яка сталась 05.06.2006 р. стало неналежне утримання автодороги Олександрівка-Красноармійськ-Константинополь в районі 33 км.

Відповідач не надав суду будь-яких документів, які б підтвердили його належне виконання за договором № 2-90. Рішенням Добропільського місьрайсуду та ухвалою Апеляційного суду Донецької області по цивільній справі № 2/23/07 питання щодо належного виконання умов договору № 2-90 взагалі не розглядалось.

Відповідно до положень ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані.

Статтею 228 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третьої особи у порядку регресу.

Як убачається з платіжного доручення № 978 від 14.01.2008 р. позивач сплатив на користь гр.Пономарьова Д.М. за рішенням суду № 2/23/07 суму у розмірі 9 238, 51 грн.

Згідно ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З огляду на зазначене, враховуючи визнання відповідачем позову, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі статей 1166, 1172, 1187 Цивільного кодексу України, Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” керуючись статтями 33, 35, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Задовольнити позовні вимоги Служби автомобільних доріг у Донецькій області м. Донецьк до відповідача, дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” – „Донецький облавтодор” м. Донецьк, про стягнення в рахунок відшкодування шкоди в розмірі 9 238,51грн.

2. Стягнути з дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” – „Донецький облавтодор” (83055, м. Донецьк, пр. Комсомольський, 6-а, ЄДРПОУ 32001618) на користь Служби автомобільних доріг у Донецькій області (83055, м. Донецьк, пр. Комсомольський, 6-а, ЄДРПОУ 25946285) 9 238,51грн.

3. Стягнути з дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” – „Донецький облавтодор” (83055, м. Донецьк, пр. Комсомольський, 6-а, ЄДРПОУ 32001618) на користь Служби автомобільних доріг у Донецькій області (83055, м. Донецьк, пр. Комсомольський, 6-а, ЄДРПОУ 25946285) витрати по сплаті державного вита в сумі 102грн. та витрати по сплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу в сумі 118грн.

Видати накази після набуття рішенням законної сили.

Суддя

Надруковано 3 прим.:

прим. – позивачу;

1 прим. – відповідачу;

1прим. – у справу.