Ухвала суду № 28040078, 27.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11571/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Федотова І.В.,

суддів Вівдиченко Т.Р. та Федорової Г.Г.

при секретарі -Меєчко К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач або податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 серпня 2012 року № 0004174120, № 0004184120 та № 0004204120.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, відповідачем було проведено документальну на підставі наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві про проведення документальної планової виїзної перевірки від 15.03.2012 року № 164, наказу ОДПС - Центрального офісу з обслуговування ВПП ДПС про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки від 11.05.2012 р. №6, було проведено документальну планову виїзну перевірку Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами зазначеної перевірки було складено акт № 737/4120/30019801 від 30.07.2012 р., на підставі висновків якого податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0004174120 від 10.08.2012 р., яким було збільшено суму грошового зобов'язання позивачу за платежем податок на прибуток на суму 1 716 247,75 грн., в тому числі 1 660 669,00 грн. за основним платежем та 55 578,75 грн. штрафних санкцій;

- № 0004184120 від 10.08.2012 р., яким було збільшено суму грошового зобов'язання позивачу за платежем податок на до дану вартість на суму 3 025 487,75 грн., в тому числі 3 000 850,00 грн. за основним платежем та 24 637,75 грн. штрафних санкцій;

- № 0004204120 від 10.08.2012 р., яким позивачу застосовано штрафні санкції за порушення правил застосування реєстраторів розрахункових операцій на суму 8 500,00 грн., а всього на загальну суму 4750235,00 грн.

Обговорюючи питання правомірності податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає наступне.

По епізоду завищення позивачем валових витрат у І кварталі 2010 року, у зв'язку із здійсненням заходів з охорони праці, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, між позивачем та ПП «Ніратекс»було укладено договір № 110-86 від 24.02.2010 року, відповідно до якого ПП «Ніратекс»надано роботи по прибиранню снігу та криги з даху адмінбудівлі. На виконання умов договору, сторонами було складено акт приймання-передачі послуг без номера та віднесено до складу валових витрат на загальну суму 11 006,00 грн. за лютий 2010 року.

Податковий орган, зазначив про порушення п.п. 5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з яким позивачем віднесено до складу валових витрат вартість робіт по прибиранню снігу та криги з даху адмінбудівлі.

У відповідності до п.п. 5.2.1. п.5.2 ст.5 вищевказаного Закону України до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. 2 Переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 року № 994 (в редакції від 27.06.2003 року, що діяла на момент здійснення спірної господарської операції), перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат, включає також заходи з усунення впливу на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів або приведення їх рівнів на робочих місцях до вимог нормативно-правових актів з охорони праці (державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти з охорони праці).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про завищення валових витрат у І кварталі 2010 року на загальну суму 11 006,00 грн. не відповідають нормам законодавства, чинного на момент здійснення зазначених господарських операцій.

Доводи апелянта, що витрати по усуненню впливу на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів або приведення їх рівнів на робочих місцях не відносяться до витрат, пов'язаних з господарською діяльністю підприємства, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Щодо завищення податкових витрат позивачем у зв'язку із наданням послуг ОСББ "Моноліт" з технічної експлуатації загальнобудинкових систем і споруд водопостачання, каналізації, а також систем водопостачання за адресою м. Київ, вул. Якіра 8, та посилання відповідача про неправомірну амортизацію основних засобів першої групи з нормою амортизації 2% - машиномісць № 70-89 а адресою м. Київ вул. Якіра, 8., колегія суддів зазначає наступне.

Посилання в апеляційній скарзі на не визначення переліку об'єктів по яким надаються послуги визначені договором №110-94 від 10.03.2010р. щодо надання послуг з технічної експлуатації загально будинкових систем і споруд водопостачання, каналізації, а також систем водопостачання за адресою м. Київ, вул. Якіра 8 спростовуються вказаною адресою зазначеною в даному договорі.

Крім того, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, відповідач заперечує можливість включення до складу валових витрат витрати платника податку на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду та витрат пов'язаних з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів з посиланням на порушення позивачем п.п.5.4.10. п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо заборони такого включення.

Разом з тим, склад адміністративних витрат чітко визначений п.138.10.2 ст.138 ПК України, який передбачає в тому числі і витрати на стоянку та паркування легкових автомобілів, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність їх включення позивачем до податкових витрат.

Порядок і особливості нарахування амортизації основних фондів і нематеріальних активів встановлено статтею 8 "Амортизація" Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На балансі ДК "Укртрансгаз" обліковуються 20 машиномісць у підземному паркінгу, розташовані в м. Києві по вул. Якіра, 8, які, згідно реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, є власністю Компанії.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДК "Укртрансгаз" витрати по спорудженню паркомісць не відносились до складу валових витрат, про що і зазначено в Акті перевірки, а отже висновки щодо порушення п.п. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", колегія суддів вважає необґрунтованими.

При цьому колегія суддів находить вірним висновок суду першої інстанції, що машиномісця у підземному паркінгу повністю підпадали під визначення основних фондів та використовувалися в господарській діяльності підприємства і дійшов правильного висновку про правомірність нарахування позивачем амортизації в межах норм нарахування, встановлених ст.8 зазначеного Закону.

Щодо завищення філією Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" ДК "Укртрансгаз" валових витрат та витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування на суму 745459,00 грн., внаслідок включення до складу валових витрат вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей та придбаних нематеріальних активів від ТОВ «ПФК УКРСПЕЦСТАЛЬ» та завищення суми податкового кредиту на загальну суму 676333,74 грн., колегія суддів зазначає на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові була проведена документальна планова перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2011 року філії УМГ «Харківтрансгаз» ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», під час проведення якої встановлено порушення позивачем п.п.5.2.1, п.п. 5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке виникло в результаті завищення валових витрат та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість та п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке виникло в результаті завищення суми податкового кредиту по операціях з ТОВ «ПФК Укрспецсталь», що на думку СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, проведені на підставі нікчемного правочину.

За результатами вказаної перевірки було складено Акт № 145/46-130/25698645 від 24.05.2012 року в якому зроблено висновок про завищення валових витрат та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

В обґрунтування нікчемності правочинів, укладених УМГ «Харківтрансгаз»з ТОВ «ПФК Укрспецсталь»податковий орган зазначав, що в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини, на думку податкового органу, є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що не пов'язані з їх недійсністю.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Філією УМГ «Харківтрансгаз»та з ТОВ «ПФК Укрспецсталь»було укладено договір купівлі-продажу екскаватора від 17.12.2010 р. №101206383 та договір поставки від 17.12.2010 р. №101206382, у відповідності до вимог якого постачальник зобов'язується передати у власність Покупця транспортний засіб (екскаватор) АТЕК-881 та плини нові, а Покупець зобов'язується його прийняти та оплатити відповідно до умов даних Договорів.

Як встановлено судом першої інстанції, матеріали справи містять видаткові накладні, прибуткові накладні, а також самі договори, податкові накладні, виписані на адресу УМГ «Харківтрансгаз», які оформлені відповідно до вимог до чинного законодавства.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача є в наявності необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою робіт контрагента на виконання зобов'язань по заключених договорах у відповідності, як це передбачено ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також колегія суддів находить вірним висновок суду першої інстанції щодо виникнення права позивача на податковий кредит по факту отримання ним податкових накладних, які є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами, які видаються платником податку, який поставляє товари (услуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту, оскільки воно прямо передбачено нормами ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як встановлено судом першої інстанції, податкові накладні за договірними відносинами позивача з контрагентом, оформлені у відповідності до вищевказаних норм Закону України, правильність оформлення яких відповідачем ні під час перевірки, ні під час розгляду справи не заперечувалась.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ПФК Укрспецсталь»було зареєстроване у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтво, з Реєстру виключене не було, а отже мало право складати податкові накладні.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Саме такими відомостями керувався позивач, укладаючи господарські договори.

Виходячи з наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем дотримано усіх, передбачених Законами України «Про податок на додану вартість»та «Про оподаткування прибутку підприємств»передумов для формування податкового кредиту та валових витрат.

Щодо завищення філією Об'єднане диспетчерське управління ДК "Укртрансгаз" валових витрат, внаслідок виплати добросовісного заохочення авторам раціоналізаторських пропозицій за їх використання на підприємстві та виплати винагороди за сприяння раціоналізаторській роботі працівникам підприємства, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, податковим органом була проведена планова виїзна перевірка Об'єднаного диспетчерського управління (надалі - ОДУ) філії ДК "Укртрансгаз" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2011 року, під час проведення якої встановлено порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п.5.3, п. 5.6 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

За результатами вказаної перевірки податковим органом було складено акт № 291/22-3/04873989 від 23.05.2012 р. в частині завищення валових витрат, що відображені в рядку 06 Декларації за 1 квартал 2011 року "Скориговані валові витрати" в сумі 5 166 637 грн., що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства за результатами 1 кварталу 2011 року, а саме внаслідок виплати добросовісного заохочення підприємством авторам раціоналізаторських пропозицій за їх використання на підприємстві та виплати винагороди за сприяння раціоналізаторській роботі працівникам підприємства.

Відносини щодо раціоналізаторської пропозиції як об'єкта права інтелектуальної власності регулюються, зокрема, Главою 41 ЦК України, Тимчасовим положенням про правову охорону об'єктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій в Україні, затвердженим Указом Президента України від 18 вересня 1992 р. № 479/92 (далі - Тимчасове положення), та Методичними рекомендаціями про порядок складання, подачі і розгляду заяви на раціоналізаторську пропозицію, затвердженими наказом Держпатенту України від 27 серпня 1995 р. № 131 (далі - Методичні рекомендації).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що впровадження новітніх технологій в систему транспортування газу по газопроводам України має відбуватися за погодженням Кабінету Міністрів України, відповідач наводить узагальнене твердження про те, що координування процесу здійснення господарської діяльності газотранспортної системи України здійснює Кабінет Міністрів України. З цією метою, в Акті перевірки наводиться посилання на ст.ст. 3, 5, 6 Закону України «Про трубопровідний транспорт»та ст. 9 Закону України «Про транспорт», положення яких визначають загальні принципи державної політики і управління в галузі трубопровідного транспорту, містять перелік суб'єктів правового регулювання відносин.

Колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції, що жодною нормою вказаних законодавчих актів не передбачено, що координування процесу здійснення господарської діяльності газотранспортної системи України здійснює Кабінет Міністрів України.

Крім цього, згідно до ч. 1 ст. 5 Закон України «Про управління об'єктами державної власності», відповідно до якої Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом. Таким чином, ДК «Укртрансгаз»не є об'єктом управління державної власності, стосовно якого Кабінет Міністрів виконує функції з управління.

Крім цього, згідно до ст. 3 статуту ДК «Укртрансгаз»є юридичною особою і наділена правом вчиняти від свого імені будь-які правочини.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції, про безпідставність та необґрунтованість і таким, що не відповідає чинному законодавству твердження відповідача про те, що впровадження ДК «Укртрансгаз»раціоналізаторських пропозицій має відбуватися за погодженням Кабінету Міністрів України, оскільки координування процесу здійснення господарської діяльності газотранспортної системи України здійснює Кабінет Міністрів України

Щодо посилань відповідача на відсутність документів, які свідчать про прийняття в експлуатацію раціоналізаторських пропозицій державною приймальною комісією, то колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи в Акті перевірки містяться посилання на ст. 420, 423 і 483 ЦК України, які визначають загальні положення про об'єкти і суб'єкти права інтелектуальної власності, суб'єктів права інтелектуально власності на раціоналізаторську пропозицію. Однак, виклад аналізу норм інших законодавчих актів в Акті перевірки відсутній так само, як і відсутнє правове обґрунтування необхідності прийняття в експлуатацію раціоналізаторських пропозицій державною приймальною комісією.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на ст. 20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», є необґрунтованою, оскільки використання промислового зразка при спірних правовідносинах не здійснювалось.

Відповідно до п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно п. 2.7 зазначеного Положення, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Документальне оформлення визнання підприємством раціоналізаторської пропозиції та її використання регламентується п.1.1. наказу Державного комітету статистики від 10.08.2004 р. № 469, якою затверджено форми первинної облікової документації з обліку об'єктів права інтелектуальної власності (винаходів, корисних моделей, промислових зразків, компонувань (топографій) інтегральних мікросхем і раціоналізаторських пропозицій).

Рішення про визнання пропозицій раціоналізаторськими, прийняття їх до використання та виплату винагороди авторам згідно умов договорів про добросовісне заохочення було прийняте Науково-технічною Радою ДК "Укртрансгаз" та оформлене протоколом № 2 від 21.01.2009р.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів находить правильним висновок суду першої інстанції, що, жодні нормативні документи, що регулюють ведення бухгалтерського та податкового обліку, не передбачають, при використанні раціоналізаторської пропозиції у господарській діяльності підприємства, наявності документів, що свідчать про прийняття в експлуатацію нових технологій, які є результатом раціоналізаторських пропозицій, будь-якою державною приймальною комісією, а твердження відповідача про необхідність прийняття в експлуатацію раціоналізаторських пропозицій державною приймальною комісією та не пов'язаністю з веденням господарської діяльності позивача, колегія суддів вважає безпідставним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про відсутність порушення п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з огляду на наступне.

Положення п. 5.6 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає особливості визначення складу витрат на оплату праці.

Згідно п.п.5.6.1 п.5.6 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, в акті перевірки жодним чином не обґрунтовано зміст порушень щодо здійснення виплат на оплату праці або їх віднесення на валові витрати.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження контролюючого органу про порушення ОДУ ДК "Укртрансгаз" п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п.5.3, п. 5.6 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині завищення валових витрат, що відображені в рядку 06 Декларації за 1 квартал 2011 року "Скориговані валові витрати", що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства за результатами 1 кварталу 2011 року, внаслідок виплати добросовісного заохочення підприємством авторам раціоналізаторських пропозицій за їх використання на підприємстві, та виплати винагороди за сприяння раціоналізаторській роботі працівникам підприємства не відповідають дійсності.

Щодо завищення валових витрат у 2 кварталі 2011 року в сумі 248 790,00 грн. та завищення податкового кредиту в червні 2011 року в сумі 49 758,00 грн. внаслідок визнання контролюючим органом нікчемним правочину, укладеного з ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" щодо проведення капітального ремонту системи телемеханіки кранового вузла 257 газопроводу ATI, який експлуатується Одеським ЛВУМГ філії УМГ "Прикарпаттрансгаз"ДК "Укртрансгаз", колегія суддів зазначає наступне.

Не погоджуючись в даній частині з висновком суду першої інстанції, відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що підставою для такого його висновку був акт перевірки Ленінської МДПІ у м. Луганську від 11.11.2011р. №803/23-35554567 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»з питань дотримання податкового законодавства з ПДВ за період з 01.12.2012р. по 30.09.2011р.», за яким встановлено, що останній не знаходиться за податковою адресою, відносно нього прийнято рішення про припинення, за ним не зареєстровані будь-які транспортні засоби, об'єкти нерухомого майна, складські приміщення, які необхідні для зберігання ТМЦ, що робить фактичне виконання умов угод неможливим, а господарські операції вчинені особами, що не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності та не спрямовані на реальне настання правових наслідків і є нікчемними.

Спростовуючи висновки відповідача в цій частині, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з якими погоджується і судова колегія, що недоліки у правовому статусі контрагента Одеського ЛВУМГ (відсутність за місцем реєстрації, несплата податків, ненадання звітності, тощо) саме по собі не тягне за собою протиправності віднесення сплачених сум до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, за умови реального здійснення господарських операцій платником податку.

При цьому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки дії по складанню вищевказаного акту перевірки Ленінської МДПІ у м. Луганську від 11.11.2011р. №803/23-35554567 були визнані судовим рішенням, яке набрало законної сили, протиправними, тому і факти, викладені в такому акті не можна визнати обґрунтованими підставами за якими можна робити висновки про нікчемність угод та порушення податкового законодавства.

Стосовно висновків податкового органу про завищення податкового кредиту на загальну суму 183 617 грн. по взаєморозрахунках ДК "Укртрансгаз" з рядом підприємств, зроблених на основі співставлення інформації з баз даних даних АІС ОР та "Бест звіт", колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, в Акті перевірки контролюючим органом досліджуються взаємовідносини ДК "Укртрансгаз" з рядом підприємств та наводяться висновки про завищення податкового кредиту по взаєморозрахунках.

Відповідач посилався на те, що у зв'язку із невідповідністю сум податкового кредиту по податку на додану вартість ДК "Укртрансгаз" сумам податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідних контрагентів, анулюванням їх свідоцтв платника ПДВ, відсутністю контрагентів за своїм місцезнаходженням, податкові зобов'язання з ПДВ не можуть бути в подальшому відновлені та скориговані.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виникнення права позивача на податковий кредит по факту отримання ним податкових накладних, які є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами, які видаються платником податку, який поставляє товари (услуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту, оскільки воно прямо передбачено нормами ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як встановлено судом першої інстанції, податкові накладні за договірними відносинами позивача з контрагентом, оформлені у відповідності до вищевказаних норм Закону України, правильність оформлення яких відповідачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи не заперечувалась.

При цьому контролюючим органом проігноровано той факт, що за зазначеними угодами контрагенти ДК "Укртрансгаз" повністю виконали взяті на себе зобов'язання, а ДК "Укртрансгаз", в свою чергу, провела повні розрахунки із вказаними контрагентами.

Посилання відповідача на те, що на момент проведення перевірки зазначені підприємства відсутні за місцем своєї державної реєстрації, не формували та не подавали до органів державної податкової служби звітність колегія суддів вважає необґрунтованими та зазначає, що покупець (ДК "Укртрансгаз") не може нести відповідальність як за сплату податків його контрагентами-продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, баз даних ДПІ.

Щодо висновків податкового органу про завищення сум податкового кредиту з ПДВ в ході відносин ДК "Укртрансгаз" з ТОВ "Інтеренергоком", колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Інтеренергоком" укладено договір від 25.01.2011р. №10-20-22, на виконання умов договору від 25.01.2011р. №10-20-22 ТОВ "Інтеренергоком" виписало податкові накладні від квітня 2011 року в адресу ДК "Укртрансгаз" "НАК "Нафтогаз України"філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз"

Також, між ДК "Укртрансгаз" та ТОВ "Інтеренергоком" було укладено договір підряду від 02.02.2011р. №110205584, на виконання умов договору підряду №110205584 від 02.02.2011 в квітні 2011 року ТОВ "Інтеренергоком" було виписано в квітні 2011 року ряд податкових накладних в адресу ДК "Укртрансгаз".

Податковий орган вважає фіктивними укладені правочини та вказував на те, що постачальником ТОВ "Інтеренергоком" було ТОВ "Терра Гранд", з яким в квітні 2011 року було укладено ряд договорів та поставлено на адресу ТОВ "Інтернергоком" витратомірні комплекси та мікропроцесорні модулі, що, в свою чергу, згодом були встановлені на виробничих об'єктах ДК "Укртрансгаз".

В Акті перевірки зазначається, що від ГВПМ у Голосіївському районі м. Києва було отримано висновок щодо наявності ознак "фіктивності" та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Терра Гранд.

Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом зроблено помилково висновок, що господарські операції ТОВ «Терра Гранд»з ТОВ «Інтеренергоком»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу «вигодонабувача», через що, в порушення ст. 198 ПК України позивачем було завищено податковий кредит.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів зазначає, що наявність договірних відносин ДК "Укртрансгаз" із зазначеним контрагентом, реальне здійснення поставки товару - вимірювальних приладів, оплата за нього та його доставка в ДК "Укртрансгаз" та філії підтверджується належним чином складеними первинними документами, а саме: договорами про постачання товару, видатковими накладними постачальника, податковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями тощо (копії додаються), тому посилання податкового органу на порушення ст. 139 ПК України колегія суддів вважає, необґрунтованими.

Щодо висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту при взаємовідносинах ДК «Укртрансгаз»та ПП «Одеська будівельна компанія», колегія суддів зазначає наступне.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що ДК «Укртрансгаз»в перевіряє мий період мав взаємовідносини з ПП «Одеська будівельна компанія»за рахунок яких був сформований податковий кредит і даний висновок обґрунтований актом перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси «Про неможливість проведення документальної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Одеська будівельна компанія», згідно якого угода з останнім має ознаки нікчемності.

Тому відповідач, встановивши господарські відносини ДК «Укртрансгаз»з ПП «Одеська будівельна компанія»дійшов висновку про порушення ДК «Укртрансгаз»ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо завищення податкового кредиту.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, вищевказане приватне підприємство виконало на користь ДК «Укртрансгаз»обсяг робіт, зокрема: капітальний ремонт автоматизованого контролю із заміною системи відображення технологічних параметрів, капітальний ремонт АРМ інженера з охорони праці із заміною електронних компонентів, ремонт одоризаційної установки типу КАРАТ, Флоутек на ГРС Одеського ЛВУМГ, капітальний ремонт обчислювальної техніки служби АТГ із заміною компонентів АРМ, капітальний ремонт систем СЦКУ на ГПА КС2 Долинського ЛВУМГ з модернізацією самопишучих приладів, капітальний ремонт КС-21 Богородчанського ЛВУМГ з модернізацією автоматики контролю і захисту теплопостачання, капітальний ремонт КС39 «УПУ»із заміною дискретних рівнемірів в маслобаках турбін ГТК-251 тощо.

Зазначені роботи та їх реальне виконання і передавання їх результатів ДК «Укртрансгаз», їх оплата підтверджується належним чином складеними первинними документами, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується і судова колегія, що позивачем дотримано всіх, передбачених Законом України «Про податок на додану вартість»передумов для формування податкового кредиту та валових витрат.

При цьому колегія суддів приймає до уваги, що відповідачем не було надано доказів про умисел укладення та виконання угод між ДК «Укртрансгаз»ПП «Одеська будівельна компанія»з метою, завідомо суперечною інтересам держави і той факт, що результати наданих робіт та послуг були використані ДК «Укртрансгаз»у власній господарській діяльності.

Щодо порушення ДК "Укртрансгаз" вимог Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, податковим органом встановлено порушення позивачем п.9. ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме встановлено факти не забезпечення щоденного друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків у загальній кількості 25 штук.

Як встановлено судом першої інстанції, всі дні, які перераховані в Акті перевірки, по РРО фіскальний номер 2665003143 (буфет) та РРО фіскальний номер 2665005194 (їдальня) відповідають графіку проведення санітарного дня, згідно розпоряджень ДК "Укртрансгаз", таким чином, у зазначені дні буфет та їдальня ДК "Укртрансгаз" не працювали.

Враховуючи те, що у вищезазначені дні буфет та їдальня ДК "Укртрансгаз" не працювали (санітарні дні), то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог Закону України є безпідставними та неправомірними, а твердження відповідача про зворотне -необґрунтованим.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2012 року -без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федорова Г. Г.