Ухвала суду № 28039663, 06.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7017/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.09.2012 у справі за адміністративним позовом Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Підприємство з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000452202 від 24.04.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.09.2012 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Судом встановлено, що з 01.10.2009 по 31.08.2010 Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства Підприємством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро»при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Карат».

За результатами перевірки складено акт №118/22-2/20006134 від 12.04.2012, згідно висновків якого встановлено порушення пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», ст. 203, ч. 1 ст. 207, п.п. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629 Цивільного кодексу України, п.п. 2.15., 2.16. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в результаті чого позивачем було занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у сумі 4145811,00 грн., в тому числі по періодам: за листопад 2009 року на суму 651961,00 грн., за грудень 2009 року на суму 789947,00 грн., за лютий 2010 року на суму 250300,00 грн., за березень 2010 року на суму 426292,00 грн., за квітень 2010 року на суму 608299,00 грн., за червень 2010 року на суму 923534,00 грн., за липень 2010 року на суму 342150,00 грн., за серпень 2010 року на суму 153328,00 грн.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: вирок Індустріального суду м. Дніпропетровська № 0417/1-298/2011 від 12.08.2011, відповідно до якого засновника і директора ТОВ «Карат»ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 28 ч. 3, 205 ч. 2, 366 ч. 2 КК України, таких як умисел на незаконну діяльність по наданих фінансових послуг по переводу грошових коштів із безготівкових в готівкові у складі організованої групи осіб. Окрім цього, даними особами складалися завідомо неправдиві первинні фінансово-господарські та бухгалтерські документи, які підтверджували фінансово-господарську діяльність підконтрольних суб'єктів господарської діяльності (договори, акти прийому передачі товарів (робіт, послуг)). Вирок суду, винесений за результатами розгляду кримінальної справи №69-116, порушеної слідчим управлінням податкової міліції ДПА України відносно засновників та директорів ТОВ «Техавтокомплект», ТОВ «Доорс», ТОВ «Оптдевайс»за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 27, 28 ч. 3, 205 ч. 2 та 27 ч. 5, 212 ч. 3 КК України, зазначено, що дані підприємства здійснювали фіктивну діяльність з метою прикриття своєї незаконної діяльності по формуванню незаконного податкового кредиту з ПДВ для інших реально діючих підприємств України, без реального наміру здійснювати господарську діяльність від імені даних підприємств. В ході розслідування кримінальної справи встановлено, що користувачем фіктивної фірми ТОВ «Оптдевайс»є ТОВ «Карат», яке в свою чергу формувало податковий кредит з ПДВ для позивача, який формував податковий кредит з метою ухилення від сплати податків.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0000452202 від 24.04.2012 про донарахування основного зобов'язання позивачу з податку на додану вартість в розмірі 4145811,00 грн., штрафних санкцій у розмірі 1036452,75 грн., на загальну суму 5182263,75 грн.

Вищевикладене, на думку відповідача, свідчить, що правочини між позивачем та ТОВ «Карат»укладені без мети настання реальних наслідків, суперечить моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Карат»укладено договір купівлі-продажу товару № 15/09-09 від 01.09.2009 та додаткові угоди до нього, згідно якого ТОВ «Карат»зобов'язалось доставити та передати у власність позивача товар, на умовах та за ціною відповідно до даного договору. Найменування товару - брухт та відходи кольорових металів (а саме - мідь).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АЄ №882330 позивач здійснює діяльність з відновлення відсортованих відходів, виробництва міді, алюмінію, виробництва інших видів електронних і електричних проводів і кабелів, проводів, шнурів.

Позивач має чинну ліцензію Міністерства промислової політики України серії АВ № 491100 від 10.11.2009 на здійснення діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових металів, та отримав атестат спеціалізованого металургійного переробного підприємства на підтвердження відповідності вимогам спеціалізованого металургійного переробного підприємства відповідно до Закону України «Про металобрухт» і Ліцензійним умовам і має можливість переробляти металобрухт.

У період взаємовідносин з позивачем ТОВ «Карат», також, мало ліцензію Міністерства промислової політики України серії АВ №442870 від 12.12.2008 на заготівлю, переробку металобрухту кольорових металів, що була дійсна до 19.09.2011.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність у ТОВ «Карат»на момент вчинення спірних операцій ліцензії на заготівлю, переробку металобрухту кольорових металів свідчить, що підприємство відповідало технологічним вимогам до спеціалізованого підприємства, необхідним для здійснення діяльності з заготівлі та переробки металобрухту.

Факт виконання зобов'язань за вищенаведеним договором підтверджується:

- прибутковими накладними: №№КЕ-001032 від 17.10.2009, КЕ-001035 від 20.10.2009, КЕ-001209 від 07.11.2009, КЕ-001140 від 13.11.2009, КЕ-001210 від 13.11.2009, КЕ-001211 від 20.11.2009, КЕ-001212 від 28.11.2009, КЕ-001289 від 09.12.2009, КЕ-001290 від 18.12.2009, КЕ-001328 від 26.12.2009, КЕ-001329 від 30.12.2009, КЕ-0000056 від 20.01.2010, КЕ-0000064 від 31.01.2010, КЕ-0000111 від 07.02.2010, КЕ-0000205 від 16.03.2010, КЕ-0000220 від 20.03.2010, КЕ-0000243 від 25.03.2010, КЕ-000278 від 07.04.2010, КЕ-000289 від 15.04.2010;

- актами приймання брухту та відходів кольорових металів: від 17.09.2009, 20.10.2009, 07.11.2009, 13.11.2009, 20.11.2009, 28.11.2009, 09.12.2009, 18.12.2009, 26.12.2009, 30.12.2009, 20.01.2010, 31.01.2010, 07.02.2010, 16.03.2010, 20.03.2010, 25.03.2010, 07.04.2010, 15.04.2010;

- посвідченнями про вибухобезпечність брухту та відходів чорних та кольорових металів, радіаційного контролю брухту та відходів чорних та кольорових металів, а також актами походження брухту та відходів чорних та кольорових металів.

За поставлений брухт міді позивач перерахував на рахунок ТОВ «Карат»грошові кошти на повну суму поставки, що підтверджується виписками банку, платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Наявні у справі докази вказують, що отриманий від ТОВ «Карат»брухт міді оприбуткований та направлений до складу сировини; зі складу сировини, після сортування, частина відходів міді переміщена до плавильного цеху, де перероблена в заготовку мідну; заготовка мідна, вироблена з брухту міді, окремими бухтами переміщена до цеху кабельної продукції, де перероблена у кабельно-провідникову продукцію. Інша частина брухту міді зі складу сировини передана як давальницька сировина на переробку ТОВ «КТД «АЗОКМ»за договором про переробку давальницької сировини № 219 МСО від 24.11.2009; із сировини виготовлено катанку мідну, що в подальшому передана до цеху кабельної продукції для виробництва кабельно-провідникової продукції; у свою чергу вироблена кабельно-провідникова продукція реалізована позивачем на адресу третіх осіб.

Вказане підтверджується копіями договору про переробку давальницької сировини № 219 МСО від 24.11.2009 та платіжного доручення про оплату послуг з переробки, прибуткових накладних, складських накладних, господарських договорів на поставку кабельно-провідникової продукції третім особам та додаткових угод до них, видаткових накладних, довіреностей на отримання товару; витяги з відомостей відвантаження готової продукції, які досліджувались судом.

В матеріалах справи містяться договори, на підставі яких покупцям була реалізована кабельно-провідникова продукція, до складу якої увійшов дріт мідний, виготовлений із заготовки мідної, яка була виплавлена шляхом металургійної переробки відходів міді, поставлених ТОВ «Карат».

За період 01.10.2009 по 31.08.2010 ТОВ «Карат»були виписані податкові накладні на загальну суму 4222181,83 грн., на підставі який позивачем був сформований податковий кредит з ПДВ.

Нормами пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.4.4 п. 7.4, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.3, 198.6 ст.198, п.187.1 ст.187 ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Виходячи з аналізу змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст.7, п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 184.1 ст. 184 ПК України, п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, а також наявність у платника податку належним чином оформленої податкової накладної.

На момент складання податкових накладних контрагент позивача (ТОВ «Карат») був зареєстрований в якості платника податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Необґрунтованими є посилання в акті перевірки на порушення позивачем норм Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в частині невідповідності первинних документів ТОВ «Карат»внаслідок їх підписання непричетним до діяльності підприємства ОСОБА_2, оскільки відповідно до пункту 2.14 цього ж Положення відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Судом першої інстанції вірно не взято до уваги доводи відповідача про ненадання позивачем до перевірки документів щодо транспортування придбаного товару, оскільки згідно умов договору купівлі-продажу № 15/09-090 від 01.09.2009 саме на продавця - ТОВ «Карат»покладено обов'язок доставити товар, тому позивач не зобов'язаний мати та надавати документи по транспортуванню товару, оскільки такі мають знаходитись у контрагента; при цьому відповідач не був позбавлений можливості звернутись до останнього із запитом про надання відповідних документів або до податкового органу, на обліку у якому знаходилось ТОВ «Карат», з метою проведення перевірки по взаємовідносинам з ПІІ ТОВ «Катех-Електро».

В матеріалах справи міститься копія вироку Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12.08.2011 у справі № 0417/1-298/2011, однак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що межах даної справи не розглядається питання про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений цей вирок суду, у зв'язку з чим судом на підставі ст. 70 КАС України вірно не взяв до уваги доказ, який не стосується предмету доказування даної адміністративної справи.

Визнання винним ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, не виключає можливості здійснення ТОВ «Карат»реальних господарських операцій.

У зазначеному вироку відсутні будь-які докази щодо вчинення злочину ОСОБА_2 у відношеннях з позивачем. Відсутні докази про наявність збитків державі ОСОБА_2 по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Карат».

Отже, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на вирок Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12.08.2011 у справі № 0417/1-298/2011, згідно з яким, на думку апелянта, операції ТОВ «Карат», як у випадку зарахування, так і у випадку списання грошових коштів із розрахункових банківських рахунків, є безтоварними тобто товари, роботи (послуги), за оплату яких поступали кошти, фактично не проводились (не виконувались, не надавались).

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на момент підписання відповідних договорів, актів здачі-приймання наданих послуг та податкових накладних, юридична особа ТОВ «Карат»не була припинена. Договір № 15/09-09 від 01.09.2009 у судовому порядку недійсними не визнавався.

Враховуючи норми ст.ст. 215, 219, 221, 226, 224, 228 Цивільного кодексу України та матеріали справи колегія суддів вважає необґрунтованим висновок податкового органу щодо нікчемності господарських операцій позивача з його контрагентами, зокрема, відповідачем не обґрунтовано належним чином і не доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Так, колегія суддів доходить аналогічного з судом першої інстанції висновку про те, що господарські операції позивача з ТОВ «Карат»здійснювалися в межах господарської діяльності підприємств, були реальними, відповідали дійсному економічному змісту та підтверджувались необхідними документами, що було свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, а тому формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаної ТОВ «Карат»первинної документації є правомірним та відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи те, що документальна позапланова невиїзна перевірка ПІІ ТОВ «Катех-Електро»проведена на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України за постановою слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України в межах розслідування кримінальної справи №69-116, а отже є такою, що призначена відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України, а також враховуючи пункт 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України яким встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду, матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність і при цьому приписи наведеної статті не передбачають будь-яких винятків для прийняття податкового повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду в залежності від характеру чи кваліфікації розслідуваного суспільно небезпечного діяння, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність правових підстав у відповідача для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за результатом перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.09.2012 у справі № 2а-7018/12/2670 за позовом ПІІ у формі ТОВ «Катех-Електро»до ДПІ у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі перевірки та акту, що й у даній справі, а також встановлено реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Карат»саме за договором та господарськими операціями, що досліджувалися у даній справі.

Так, висновок податкового органу викладений в акті є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а тому винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0000452202 від 24.04.2012 є неправомірним.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.09.2012 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст виготовлено: 11.12.2012.

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.