Ухвала суду № 28037312, 22.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2012 р. справа № 2а/0470/4308/12 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Пасічника Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року у справі №2а/0470/4308/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Руда»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток-Руда» звернулося до суду з позовом, в якому просило, з урахуванням уточнень, визнати протиправними (недійсними) та скасувати податкові повідомлення-рішення: № 0002540630 від 28 жовтня 2011 року, № 0002670630 від 21 грудня 2011 року, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, №0002530630 від 28 жовтня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, №0000190800 від 28 жовтня 2011 року, №0000020800 від 04 січня 2012 року, №0000010800 від 04 січня 2012 року, № 0000130800 від 23 січня 2012 року, № 0000140800 від 23 січня 2012 року, якими застосовані штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а також визнати протиправним (недійсним) та скасувати частково податкове повідомлення-рішення № 0000180800 від 28 жовтня 2011 року в частині донарахування пені за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД в сумі 4751 12,65 грн..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано частково на суму донарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 475112,65 гри. податкове повідомлення-рішення форми «У»№ 0000180800 від 28 жовтня 2011 року; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002530630 від 28 жовтня 2011 року; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення форми «У»№ 000010800 від 04 січня 2012 року; визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення форми «У»№ 0000020800 від 04 січня 2012 року, визнано протиправним та скасовано частково на суму 19471920,98 грн. податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0002670630 від 21 грудня 2011 року; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «У» № 0000130800 від 23 січня 2012 року; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «У»№ 0000140800 від 23 січня 2012 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, СДПІ по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблені в Актах перевірки та які на думку податкової служби свідчать про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, в частині визначення підстав віднесення витрат до валових витрат виробництва та сум ПДВ до складу податкового кредиту, Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в частині порушення граничного строку надходження товару за зовнішньоекономічним контрактом.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі Дніпропетровської області проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року, за результатами проведеної перевірки складено акт № 127/08-06/335/19354901 від 19 жовтня 2011року (т.5 а.с.18).

В акті перевірки, зокрема, вказано на порушення підприємством вимог:

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"із змінами та доповненнями, пп. 192.1.1 п. 192.1, п. 192.3 ст. 192, п. 201.1, п. 201.2 ст. 201, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 15670591 грн..

- пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 1.32 ст. 1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.5.1 п. 5.5, п. 5.9 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 17210123 грн.;

- ст..2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», відповідно до ст..4 вказаного Закону нарахована пеня у сумі 1 272 004,05грн.;

- ст..1 Указу Президента України від 18.06.94. №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами.

Крім цього, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 22.05.2008 № 12/7-08 за період з 01.01.2009 по 31.12.2009р., за результатами якої складено акт № 6/08-08/19354901 від 12 січня 2012 року (т.10 ас.8).

В акті перевірки вказано на порушення підприємством:

- ст..2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», відповідно до статті 4 вказаного Закону нарахована пеня у сумі 1298997,15грн.;

- ст..1 Указу Президента України №319/94 від 18.06.94р. «Про невідкладні заходи щодо повернення на територію України валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами.

На підставі Актів перевірки та за результатами адміністративного оскарження, СДПІ, зокрема, прийнято податкові повідомлення-рішення:

1. №0002530630 від 28.10.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 17210123,0грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3896225,50грн. (т.7 а.с.229).

2. №0002670630 від 21.12.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 15670591,0грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3801901,0грн. (т.6 а.с.3).

3. №0000180800 від 28.10.2011р., яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД у розмірі 1272004,05грн. (т.2 а.с.6).

4. №0000010800 від 04.01.2011р., яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД у розмірі 5214,23грн. (т.2 а.с.7).

5. №0000020800 від 04.01.2011р., яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД у розмірі 170грн. (т.3 а.с.242).

6. №00001308800 від 23.01.2012р., яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежемем: пеня за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД у розмірі 1298997,15грн. (т.10 а.с.34).

7. №00001408800 від 23.01.2012р., яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежемем: пеня за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД у розмірі 510грн. (т.10 а.с.35).

Правомірність та обґрунтованість зазначених податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем спірні податкові повідомлення-рішення прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про податок на додану вартість», Податковим кодексом України, якими визначено порядок та підстав віднесення витрат до валових витрат виробництва, а сплачених (нарахованих) сум ПДВ до складу податкового кредиту, Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», яким визначено граничні строки надходження товарів за зовнішньоекономічним контрактом.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0002530630 від 28.10.2011р., яким збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток.

Як вбачається з акту перевірки №127/08-06/335/19354901 від 19 жовтня 2011року висновків про заниження позивачем податковим зобов'язань з податку на прибуток ДПІ дійшла з огляду на аналіз господарських операцій позивача щодо купівлі-продажу векселів, емітентом яких є ТОВ «Хімічні технології»; придбавання автотехніки у ВАТ ХК «Автокраз»та використання кредитних коштів.

Позиція ДПІ по господарським операціям щодо купівлі-продажу векселів полягає у наступному.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ «Восток-Руда»укладено ряд договорів купівлі-продажу векселів, емітентом яких є ТОВ «Хімічні технології».

Вказані правочини здійснені між ТОВ "Восток-Руда" та продавцями і покупцями векселів емітента ТОВ "Хімічні Технології", на думку ДПІ, є нікчемними.

Також відповідач вказав, що перевіркою не підтверджено реальність операції купівлі-продажу простих векселів, внаслідок формально складених, але недостовірних документів (простих векселів емітованих ТОВ "Хімічні технології"), як наслідок отримані грошові кошти не можуть бути визнаними оплатою за товар (простих векселів), а є нічим іншим як отримана сума безповоротної фінансової допомоги.

Такі висновки ДПІ обґрунтовані тим, що ТОВ «Хімічні Технології», в розумінні ст..92 ЦК України, не набуло правоздатності, оскільки директор цього підприємства, у своїх поясненнях, зазначив про те, що не має будь-якого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Хімічні Технології».

Постановою старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м.Києва Зеря К.Ф. від 11.08.2011 порушено кримінальну страву за фактом фіктивного підприємництва ТОВ "Хімічні технології", що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Крім цього, ДПІ вказує на те, що відповідно до ст..4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Відповідно до даних податкового обліку ТОВ «Хімічні Технології»підприємство не мало зобов'язань у розмірі сум, на які були видані векселі. З цих підстав, ДПІ вважає, що вексель не відповідає вищезазначеним вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим не може бути визнаний товаром в розумінні п.1.6 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Вирішуючи спірні правовідносини в цій частині суд першої інстанції правильно виходив з того, що висновки ДПІ, які зроблено в акті перевірки, є необґрунтованими та спростовуються встановленими обставинами справи.

Так, суд першої інстанції правильно вказав на те, що директор ТОВ «Хімічні технології»ОСОБА_2 спростував твердження, які були отримані співробітниками правоохоронних органів щодо його непричетності до ведення господарської діяльності ТОВ "Хімічні технології", що підтверджується нотаріально посвідченою заявою /а.с. 65, том. 8/.

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 13.04.2012р. у справі №2610/7189/2010, яку залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 15.06.2012р., скасовано постанову постанову старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Зеря К.Ф. від 11.08.2011 про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва ТОВ "Хімічні технології", що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України /а.с. 93-94, том. 10/.

Інших доказів, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів, ДПІ не наведено.

Під час проведеної перевірки податковою службою не заперечувалось те, що угоди з купівлі-продажу простих векселів, емітентом яких було ТОВ «Хімічні технології», оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства; приймання-передача простих векселів здійснена на підставі відповідних актів, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства; розрахунки за договорами здійснені у повному обсязі; облік результатів операцій з цінними паперами здійснено ТОВ «Восток-Руда»відповідно до вимог пп.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість доводів ДПІ щодо порушення позивачем вимог законодавства по операціях з купівлі-продажу векселів, емітентом яких є ТОВ «Хімічні Технології».

Правильно суд першої інстанції вказав і на необґрунтованість висновків ДПІ про те, що отримані позивачем доходи від здійснення такої діяльності, за умови того, що векселі не можливо визнати товаром, є сумою безповоротної фінансової допомоги, яка має бути включена до валових доходів.

Відповідно до пп..1.22.1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога -це, зокрема, сума коштів передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Таким чином, зі змісту наведеної норми матеріального права вбачається, що безповоротна фінансова допомога характеризується такими визначальними ознаками як, по-перше: сума коштів передається платнику податків у власність, по-друге: передача коштів платнику податків не передбачає можливості виплати компенсації чи повернення таких коштів.

Встановлені обставини справи, які не заперечувались відповідачем, свідчать про те, що ТОВ «Восток-Руда»укладалися договори купівлі-продажу векселів, якими визначався як предмет договору так і вартість договору. Тобто, векселі передавалися на платній основі, у зв'язку з чим посилання ДПІ на те, що отримані позивачем кошти є безповоротною фінансовою допомогою не узгоджуються з вимогами пп..1.22.1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Не приймає до уваги суд апеляційної інстанції і доводи відповідача про порушення судом першої інстанції вимог ст..4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», якою передбачено випадки, за наявності яких може бути видано переказний чи простий вексель, оскільки на позивача, під час укладення угод купівлі-продажу векселів, не покладено обов'язок встановлювати наявність підстав для видання емітентом векселів.

Отже, суд першої інстанції вірно вказав на необґрунтованість підстав для визначення спірних податкових зобов'язань в цій частині.

Щодо взаємовідносин позивача з ВАТ ХК «Автокраз».

Позиція ДПІ полягає у тому, що придбані позивачем автомобілі КРАЗ не використовувалися у господарській діяльності підприємства, у зв'язку з чим, враховуючи вимоги п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємство неправомірно віднесло до складу валових витрат витрати на придбання цих автомобілів.

Такі доводи обґрунтовані посиланням на вимог п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено поняття господарської діяльність. ДПІ вказує на те, що господарська операція з придбання автомобілів не призвела до отримання позивачем доходу, у зв'язку з чим таку діяльність не можливо визнати господарською діяльністю.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 24 червня 2009 року між ХК "Актокраз"(Продавець) та ТОВ "Восток-Руда"(Покупець) укладено Договір № 482 ТД щодо купівлі-продажу автомобілів КрАЗ /а.с. 22-26, том 9/. Відповідно до п. 4.2. даного договору загальна вартість автомобілів, що підлягають поставці складає 14000000,00 грн., у тому числі ПДВ -2333333,33 грн. До даного Договору було укладено Додаткову угоду № 1, № 2, № 3 /а.с. 27, 28, 29, том. 9/.

В межах вказаної угоди позивач перерахував на адресу ВАТ ХК «Автокраз»91500000,0грн (т.9 а.с.49).

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами суд першої інстанції виходив з того, що вказаний договір відповідає вимогам чинного законодавства, його виконання триває і в теперішній час, а висновки відповідача щодо відсутності в подальшому господарської мети з приводу отримання прибутку підприємством є лише припущенням та жодними доказами не підтверджується.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній фіормах, здійснюваних як компенсація вартості (робі, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Під господарською діяльністю, згідно п.1.32 ст.1 названого Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», розуміється -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що приписи Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»не ставляють в залежність право платника податків на формування валових витрат від наявності чи відсутності прибутку по окремим господарським операціям, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильно висновку про необґрунтованість підстав для визначення податкових зобов'язань, оскільки по-перше: відсутність прибутку по окремій господарській операції не може свідчити про прибутковість усієї господарської діяльності платника, по-друге: на час проведення перевірки договір у повному обсязі не виконано (замовлена кількість автомобілів не поставлена), у зв'язку з чим висновки ДПІ щодо відсутності в подальшому господарської мети з приводу отримання прибутку підприємством є лише припущенням відповідача.

Щодо такої підстави визначення податкових зобов'язань як використання кредитних коштів поза межами господарської діяльності суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що ТОВ «Восток-Руда»отримало грошові кошти згідно кредитного договору №1304-10 від 19.01.10, укладеного з АТ «Банк Фінанси та Кредит»по меморіальним ордерам від 18.06.10 №1056, 526 в сумі 74 302 290,93грн., які були використанні на перерахування попередньої оплати на користь ХК «АвтоКрАЗ»згідно платіжного доручення №1582 від 18.06.10. За період користування зазначеними кредитним коштами ТОВ «Восток-Руда»нараховані відсотки у розмірі 3 475 388,55грн. Також, в ході проведеної перевірки встановлено, що частина оплати за векселі емітентом, яких є ТОВ «Хімічні Технології», здійснювалась за рахунок кредитних коштів.

Позиція ДПІ полягає у тому, що відповідно до пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями ( у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку. Оскільки, на думку ДПІ, господарські операції з купівлі-продажу векселів, емітентом яких є ТОВ «Хімічні Технології»та купівлі автомобілів КРАЗ не пов'язані з господарською діяльністю позивача, то витрати, пов'язані з нарахуванням відсотків за кредитним договором, не можуть бути віднесені до складу валових витрат.

З огляду на необґрунтованість доводів ДПІ щодо не пов'язаності господарських операцій купівлі-продажу векселів, емітентом яких є ТОВ «Хімічні Технології»та купівлі автомобілів КРАЗ, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими і доводи ДПІ про неправомірність віднесення відсотків за користування кредитом до валових витрат.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 21.12.2011р. №0002670630, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки №127/08-06/335/19354901 від 19 жовтня 2011року висновків про заниження позивачем податковим зобов'язань з податку на додану вартість ДПІ дійшла з огляду на аналіз господарських операцій позивача щодо придбавання автотехніки у ВАТ ХК «Автокраз»та завищення у податкові декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року у рядку 8.1 від'ємного значення коригування податкових зобов'язань податку на додану вартість внаслідок невірного проведення коригування податкового зобов'язання у бік зменшення на суму 420 020,0грн. при поверненні оплати ЗАТ СП «Фінанси та Кредит».

Проведеною перевіркою встановлено, що за перевіряємий період, на виконання умов договору №482 ТД від 18.06.10., позивачем здійснено на користь ВАТ ХК "Автокраз" оплату згідно платіжного доручення від 18.06.10 №1582 на суму 91 500 000 грн. (сума ПДВ 15 250 000 грн.) за автомобілі КрАЗ.

Відповідно реєстру отриманих податкових накладних за червень 2010р. до податкового кредиту віднесено ПДВ у сумі 15 250 000,00 грн. згідно податкової накладної ХК "АвтоКрАЗ" від 18.06.2010р. №1186 по придбанню автомобілів КрАЗ у кількості 129 шт. на загальну суму 91 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 15 250 000,00 грн.

Як зазначено вище, на думку ДПІ, операція із здійснення передплати на користь ХК "АвтоКрАЗ" не пов'язана із господарською діяльністю підприємства, у зв'язку з чим підприємство неправомірно віднесло до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 15 250 000,0грн.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Враховуючи необґрунтованість висновків ДПІ щодо не пов'язаності господарської операції по придбанню автомобілів КРАЗ з господарською діяльністю позивача, про що вище зроблено висновок, суд апеляційної інстанції вважає правомірним віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Щодо здійснення коригування податкового зобов'язання у бік зменшення на суму 420020,0грн. при поверненні оплати ЗАТ СП «Фінанси та кредит»суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Проведеною перевіркою встановлено, що у квітні 2011 року підприємством ТОВ «Восток-Руда»проведено повернення оплати на адресу ЗАТ СП «Фінанси та Кредит»у розмірі 2 520 120,0грн. Підставою для повернення оплати став лист ЗАТ СП «Фінанси та Кредит»щодо не виконання ТОВ «Восток -Руда»своїх зобов'язань за договором постачання №4/10-06 від 25.09.2006р. (т.6 а.с.165).

Повернення коштів у розмірі 2 250 120,0грн. проведено платіжним дорученням від 12.04.2011р. №1458 (т.6 а.с.167).

Для перерахунку податкових зобов'язань ТОВ «Восток-Руда»вписано розрахунок №331 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 29.09.2006р. №310 за договором поставки від 25.09.2006р. №04/10-06 (т.6 а.с.169).

Результат проведеного перерахунку податкових зобов'язань у бік зменшення на суму ПДВ 420 020,0грн. за даною операцією відображено ТОВ «Восток-Руда» у складі податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем допущено порушення вимог Податкового кодексу України, яким визначено строки давності подання уточнюючих розрахунків, здійснення коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту (1095 днів). Отримання та відображення у податковому обліку попередніх податкових періодів грошових коштів припадає на період, який не підлягає перевірці даної перевірки.

Крім цього, в акті перевірки ДПІ вказує на порушення позивачем вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, наказу ДПА України від 21.12.2010 №969, яким затверджено Порядок складання розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, в частині відсутності на розрахунку підпису покупця. Такі порушення ДПІ пов'язує з тим, що у разі якщо покупець відмовляється підписувати розрахунок коригування та відкоригувати свій податковий кредит, то законодавчі підстави для коригування податкових зобов'язань у постачальника відсутні.

З огляду на висновки, які зроблено в акті перевірки, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.192.1 ст.192 ПК України, в редакції чинній на час складення розрахунку коригування, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно із пп.192.1.1 п.192.1 ст.192 ПК України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Відповідно до п.192.3 ПК України, результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби.

Таким чином, здійснивши повернення оплати за договором поставки, позивач мав право на здійснення коригування податкових зобов'язань та відображення результатів такого перерахунку у складі податкової декларації за звітний податковий період. При цьому, таке право позивач набув з дня повернення оплати за договором (12.04.2011р.), що свідчить про необґрунтованість висновків ДПІ про пропуск позивачем строків давності у 1095 днів.

З огляду на доводи ДПІ щодо порушення позивачем вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, наказу ДПА України від 21.12.2010 №969, яким затверджено Порядок складання розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, в частині відсутності на розрахунку підпису покупця, суд першої інстанції правильно вказав на факт коригування кількісних і вартісних показників як зі сторони ТОВ «Восток-Руда»так і зі сторони ЗАТ СП «Фінанси та Кредит»(т.6 а.с.166). Тобто, у спірному випадку ТОВ «Восток-Руда»зменшило податкові зобов'язання на суму повернутої передоплати, а ЗАТ СП «Фінанси та Кредит»зменшило податковий кредит на ту ж саму суму.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність визначення податкових зобов'язань з наведених вище підстав.

Щодо порушення розрахунків у сфері ЗЕД.

Проведеною перевіркою встановлено укладання імпортного контракту (договір купівлі-продажу обладання №12/7-08 від 22.05.08) між ТОВ «Восток-Руда»(Покупець) та ВАТ «Машзавод Труд». На виконання умов договору ТОВ «Восток-Руда»здійснило перерахування коштів 26.09.08 в сумі 7794000,0 руб. РФ, в гривневому еквіваленті 1521856,44грн. Законодавчо встановлений термін розрахунків закінчується - 25.03.09. Станом на 31.12.09 обладання знаходиться на митному ліцензійному складі ТОВ «Торговий дім «Комтек». У період з 01.01.09 -31.12.09 перевіркою не встановлено повернення товару, що мало бути підтверджено оформленою вантажною митною декларацією.

Вказані обставини, на думку ДПІ, свідчать про порушення позивачем ст..2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

У зв'язку з чим, на підставі планової перевірки - акт перевірки від 19.10.11 № 127/08-06-335/193554901, ДПІ прийнято: податкове повідомлення - рішення від 28.10.11 № 0000180800 на суму 1 272 004,05 грн. (оскаржується позивачем в частині нарахування пені у розмірі 475112,65грн.), від 04.01.12 № 0000010800 на суму 5 214,23 грн. від 04.01.12 № 0000020800 на суму 170,00 грн. та на підставі позапланової перевірки - акт перевірки від 12.01.12 №6/08-08/19354901, податкові повідомлення-рішення від 23.01.12 №0000130800 у сумі 1 298 997,15грн. та від 23.01.12 №0000130800 на суму 510грн.

За наслідками перегляду судового рішення колегією суддів встановлено, що фактично спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу визначення події, яка завершує імпортну операція, а саме оформлення вантажно-митної декларації типу ІМ-40 та випуск товару у вільний обіг, як на тому наполягав відповідача чи ввезення товару на митну територію України, на чому ґрунтувалась позиція позивача.

Відповідно до ст..1 закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», імпорт (імпорт товарів) -купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами. Моментом здійснення імпорту -момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до ст..6 Митного кодексу України від 11.07.2002 №92-ІV, який діяв на час виконання зовнішньоекономічного контракту, межі митної території України є митним кордоном України.

Згідно із ст..43 МК України, у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів, митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Отже, умовою здійснення імпорту товарів є перетин цим товаром митного кордону України. Митне оформлення товару є наступною подією, яка полягає у здійсненні митними органами своїх повноважень щодо оформлення товару та випуску його у вільний обіг.

Таким чином, враховуючи наведені норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що датою надходження продукції в законодавчо встановлений строк за імпортними операціями є не дата оформлення ВМД типу ІМ-40 (завершення митного оформлення), а дата фактичного перетину митного кордону України.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що перетин товаром митного кордону України за зовнішньоекономічним контрактом №12/7-08, а отже і здійснення імпорту відбулося до спливу граничних термінів розрахунків за імпортними операціями, а саме 04.11.08 (т.4 а.с.22).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у СДПІ правових підстав для нарахування пені по імпортним операціям за вказаним зовнішньоекономічним контрактом.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи ті ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року у справі №2а/0470/4308/12 -без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 26.11.2012р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк