Ухвала суду № 28037229, 02.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2012 р. справа № 2а-0870/10944/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Песенко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року у справі

за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкових повідомлень-рішень №0001260808, №0001270808 від 15 серпня 2011 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (далі ПАТ ЗВаК ) 24.11.2011 року звернувся із адміністративним позовом до суду до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі (далі СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі) про скасування податкових повідомлень-рішень №0001260808, №0001270808 від 15 серпня 2011 року.

Відповідач СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі заперечував проти позову та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року позов ПАТ ЗВаК задоволено, податкові повідомлення-рішення №0001260808, №0001270808 від 15 серпня 2011 року визнані протиправними та скасовані.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПАТ ЗВаК зареєстровано в СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі як платник податку на додану вартість.

Відповідачем СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі на підставі ст. 78, 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI , проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у березні 2011року у сумі 352 566гр., за квітень 2011 року у сумі 158997гр., за результатами якої складено акт №179/08-08/00194122 від 29.07.2011 року

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив приписи положень п.198.2, п.198.3,п.198.6 ст.198, п.200.1, 200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI , п.4.1, п.4.6 розділу 4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 №41 та зареєстрованого в Мінюсті України від 16.02.2011 №197/18935, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'я зання і сумою податкового кредиту за березень 2011року на загальну суму 352 566 гр. та за квітень 2011р. на загальну суму 158 997 гр., крім того, до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів у квітні 2011 року на суму ПДВ 352 566 гр.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0001260808 від 15.08.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за квітень 2011 року у розмірі 352 566гр., нараховані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 гр., та податкове повідомлення-рішення №0001270808 від 15.08.2011 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість всього у сумі 511 563гр., у т.ч. за березень 2011 року у сумі 352 566гр., за квітень 2011 року у сумі 158 997 гр.

За результатами адміністративного оскарження позивачем вищезазначених податкових повідо мленнь-рішеннь, скарги залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення- рішення без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ПАТ ЗВаК в перевіряємий період здійснювало господарську діяльність, при цьому безпосередня участь підприємства в організації такої діяльності була регулярною, постійною і істотною, реалізація продукції власного виробництва за цей період проведена позивачем по ціні, нижче її собівартості. Ціна (вартість) товарно-матеріальних запасів, що складають собівартість, віднесена на валові витрати, відносно правомірності чого не заперечує відповідач.

Відповідно до приписів ст. 1, ч. 2 ст. 3, ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року з наступними змінами, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідачем не заперечується фактичне здійснення господарських операцій, первинні документи досліджені представником податкового органу під час перевірки, що підтверджується змістом Акту перевірки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що є помилковим та не відповідає положенням Податкового кодексу України висновок відповідача , що обов'язковою умовою віднесення податку на додану вартість у вартості придбаних товарно-матеріальних запасів на дозволений податковий кредит з податку на додану вартість є їх використання у власній господарської діяльності позивача, податок на додану вартість з різниці між ціною отримання товарно-матеріальних запасів, що складають собівартість та ціною реалізації кінцевої продукції позивача не може бути віднесено на дозволений податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку , що позивачем згідно з приписами п.198.3 ст.198 ПК України правомірно визначено податковий кредит у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою саме їх (товарів, послуг), а не їх вартості, використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість викладених в акті перевірки тверджень відповідача про те, що за податковим законодавством витрати, що перевищують доходи (збитки) не можуть бути враховані в податковому обліку, так як операція не призводить до отримання прибутку, та що позивач намагався покрити свої збитки від продажу продукції за ціною нижче її собівартості за рахунок бюджетного відшкодування, як таких, що супе

речать чинному податковому законодавству, оскільки ПК України не містить інших додаткових вимог щодо необхідного для визначення об'єкта оподаткування рівня цін, крім зазначених в п.188.1 ст.188 ПК України.

Відповідно до п.188.1. ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не заперечував, що рівень цін, за якими позивач здійснював реалізацію продукції власного виробництва відповідає рівню звичайних цін, порядок визначення яких передбачений законодавством України, при продажу своєї продукції позивач як суб'єкт господарювання самостійно встановлював ціну продажу за згодою сторін, тим самим діяв згідно з приписами ст. 190 ПК України визначаючи договірну вартість продукції, що продається.

За приписами ст. 3, 42 Господарського кодексу України одержання прибутку не є неодмінним результатом і визначальною ознакою господарської діяльності, а є її метою, яка може як бути досягнутою, так і не бути досягнутою, при цьому жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що низькорентабельна господарська діяльність не є господарською. Тим самим законодавцем не визначено обов'язку платника податку здійснювати лише прибуткову господарську діяльність, бо характерною ознакою господарської діяльності є її здійснення на власний ризик суб'єктом господарювання, що передбачає неоднозначність наслідків такої діяльності і не виключає її збитковості.

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту - є вірним.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих спірних рішень , визначених в них податкових зобов'язань та їх відповідність нормам діючого законодавства України , суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідо млень - рішень є обґрунтованим та вірним.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовані обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі -залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова