Рішення № 28036577, 27.11.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 1490/5038/12 27.11.2012 27.11.2012 27.11.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/1490/3320/12 Суддя суду 1-ї інстанції - Баранкевич В.О.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів: Локтіонової О.В., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Орельською Н.М.,

за участю:

представника позивача - Михеєнко І.М.,

представника відповідача та третьої особи - Зотікова С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк"

на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області

від 17 серпня 2012 року, ухвалене

за позовом публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" (далі - Банк) до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «Телець - ВАК» про стягнення кредитної заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

17 грудня 2011 року Банк пред'явив зазначений позов, який обґрунтовував наступним.

18 травня 2007 року між ним та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №03/1/151/07-Z, відповідно до якого він надав відповідачу кредит у сумі 55800 доларів США строком до 17 травня 2012 року з оплатою 13,50% річних (при цьому проценти відповідно до п.1.6. Договору могли бути збільшені у разі невиконання позичальником зобов'язань). Позичальник зобов'язався здійснювати погашення заборгованості щомісяця в термін з 1 до 10 числа згідно з графіком погашення кредиту.

З листопада 2008 року відповідач став неналежним чином виконувати умови договору. В результаті відставання від планового графіку погашення заборгованості станом на 30 листопада 2011 року утворилася загальна заборгованість відповідача за кредитним договором у сумі 78550 доларів 18 центів США, що еквівалентно 627 592 грн.37 коп., яка складається з основної заборгованості за кредитом у сумі 319 441 грн. 63 коп., заборгованості за відсотками у сумі 164 200 грн., пені у сумі 130 575 грн.96 коп. та штрафу за ненадання документів, передбачених договором, у сумі 13 374 грн.76 коп.

Оскільки відповідач порушив умови договору, то позивач просив стягнути з нього кредитну заборгованість і судові витрати.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 17 серпня 2012 року позов Банку задоволено частково. З ОСОБА_5 на користь Банку стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 461 456 грн.87 коп. та судовий збір у сумі 2823 грн.

Позивач подав на рішення апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги Банку, районний суд виходив з того, що до вимог про стягнення кредитної заборгованості за жовтень-листопад 2008 року підлягає застосуванню позовна давність; пеня не підлягає стягненню, оскільки неможливо визначити з договору її розмір, а тому, так як вона не узгоджена сторонами у письмовій формі, ця частина договору є нікчемною; а штраф за ненадання Банку договору страхування заставленого майна не підлягає стягненню з ОСОБА_5, оскільки він не є власником предмета іпотеки.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В разі порушення зобов'язання наступають наслідки, визначені ст.611 ЦК України та умовами договору. Зокрема, кредитор має право вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору.

Ст.ст.526, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 18 травня 2007 року між ВАТ „Кредитпромбанк", правонаступником якого є ПАТ „Кредитпромбанк", та ОСОБА_5 укладено кредитний договір №03/1/151/07-Z, відповідно до умов якого Банк відкрив останньому невідновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 55800,00 доларів США строком до 17.05.2012 р. включно. Процентна ставка за кредитом дорівнює 13,50 процентів річних, але відповідно до п.1.6. Договору може збільшуватися у кожному випадку невиконання (неналежного виконання) позичальником зобов'язань на 0,25 % річних.

Відповідно до п.2.1 Договору банк зобов'язався надавати позичальнику кредити на загальну суму, що не перевищує розмір кредитної лінії, вказаний в п.1.1 цього договору, згідно з письмовими заявками позичальника та після проведення позичальником страхування заставленого майна, відповідно до вимог цього договору та іпотечного договору.

За умовами кредитного договору ОСОБА_5 зобов'язався щомісячно з моменту отримання кредиту здійснювати погашення кредиту та сплачувати проценти за користування кредитними коштами у відповідності до графіка, встановленого п.3.1 кредитного договору, а також згідно з п.3.2 кредитного договору повністю погасити заборгованість за кредитом та сплатити проценти за кредитом не пізніше 17.05.2012 р.

Для забезпечення виконання цього зобов'язання 18 травня 2007 року між банком та товариством з обмеженою відповідальністю «Телець - ВАК» (далі - ТОВ «Телец - ВАК») був укладений договір поруки, згідно якого товариство зобов'язалося нести солідарну відповідальність з ОСОБА_5 за кредитними зобов'язаннями (а.с.69).

Крім того, в цей же день Банк уклав з ОСОБА_6 іпотечний договір, відповідно до умов якого у разі порушення ОСОБА_5 обов'язків, визначених у кредитному договорі, банк має право звернути стягнення на належну іпотекодавцю двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.30-31).

Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором та відповідно до п.2.1 кредитного договору надав ОСОБА_5 кредит в готівковій формі через касу банку, згідно заяв про видачу готівки № 61_9 та № 92_5 від 22 та 23 травня 2007 року, що відповідачем та третьою особою не заперечується (а.с.26-28).

Між тим, ОСОБА_5 своїх зобов'язань за договором (сплата кредитних платежів та надання договору страхування заставленого майна) не виконував, внаслідок чого станом на 30.11.2011р. за ним відповідно до розрахунку Банку обліковується заборгованість в загальній сумі 78550,18 дол. США, що еквівалентно 627 592 грн.37 коп., у тому числі по кредиту - 319 441 грн.63 коп., процентам - 164 200 грн., пені - 130 575 грн.99 коп., штрафу -13 374 грн.76 коп.

Використавши право вимагати дострокового повернення кредиту, встановлене п.4.2. кредитного договору та ч.2 ст.1050 ЦК України, позивач 02.02.2011 р. направив ОСОБА_5 повідомлення-вимогу, вимагаючи в термін до 02.03.2011 р. погасити всю заборгованість за кредитом (а.с.29). Однак ОСОБА_5 зазначеного не виконав.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24 травня 2012 року з поручителя ТОВ «Телець - ВАК» стягнуто на користь ПАТ «Кредитпромбанку» заборгованість по кредиту у сумі 319 441 грн.63 коп., процентам у сумі 164 200 грн., штраф у сумі 13 374 грн.76 коп. та судовий збір у сумі 9940 грн. 31 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскільки відповідачем були порушені умови кредитного договору щодо вчасного погашення кредитних платежів, у банку є право дострокового стягнення всієї суми заборгованості, яка на думку судової колегії становить 497 016 грн.39 коп., яка складається з заборгованості по кредиту у сумі 319 441 грн.63 коп., заборгованості по процентам у сумі 164 200 грн., штрафу у сумі 13 374 грн.76 коп.

Висновок суду щодо необхідності застосування до вимог про стягнення кредитної заборгованості за жовтень-листопад 2008 року позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду у грудні 2011 року, а тому пропустив трирічний строк, є хибним.

Судом не були враховані положення ч.5 ст.261 ЦК України, яка передбачає, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки відповідно до кредитного договору ОСОБА_5 зобов'язався сплатити кредитні платежі у строк до 17 травня 2012 року, то саме з цього часу починається перебіг позовної давності.

Невірним є також висновок суду щодо нікчемності умови договору про пеню згідно з ч.2 ст.547 ЦК України, оскільки письмова форма правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання в даному випадку додержана та йдеться лише про неможливість з кредитного договору встановити розмір неустойки, предметом якої є грошова сума.

Застосування Банком в розрахунку пені подвійної процентної ставки за кредитом - 13,5% згідно з п.1.3. кредитного договору є наслідком власного тлумачення позивачем умови, викладеної в п.3.7. кредитного договору, проти якого заперечує відповідач.

У апеляційного суду також відсутні підстави визначити, яка пеня підлягає нарахуванню згідно з п.3.7. кредитного договору, у зв'язку з чим вбачається, що позивачем не доведена обґрунтованість позовних вимог про стягнення пені у загальній сумі 130 575 грн.99 коп. А тому, у задоволенні цієї вимоги Банку слід відмовити.

Посилання скаржника на договір поруки, який на його думку визначає для позичальника розмір пені, судова колегія до уваги не приймає, оскільки за цим договором зазначені обов'язки поручителя щодо виконання взятих на себе зобов'язань, а не позичальника. Кожен договір є самостійним щодо кожної особи, яка взяла на себе зобов'язання. У кредитному договорі розмір пені чітко встановити неможливо, а тому будь-які доводи Банку є непереконливими.

Неправильним, на думку колегії суддів, є і висновок суду щодо відмови у стягненні з відповідача на користь Банку штрафу за ненадання договору страхування заставленого майна.

Суд першої інстанції не звернув уваги, що хоча власником заставленого майна є ОСОБА_6, а не відповідач, відповідно до п.п.3.3., 3.4. кредитного договору саме ОСОБА_5 взяв на себе обов'язок застрахувати заставлене майно протягом 5 робочих днів з моменту укладення кредитного договору та протягом строку дії договору щорічно переукладати на наступний рік з визначеною Банком страховою компанією договір заставленого майна. У разі невиконання зазначеного ОСОБА_5 відповідно до п.3.12 кредитного договору зобов'язався сплатити Банку штраф у розмірі 3% від загальної суми отриманих кредитних коштів.

З урахуванням викладеного, на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює по справі нове рішення - про часткове задоволення позовних вимог банку, а саме стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ "Кредитпромбанку" заборгованості за кредитним договором №03/1/151/07-Z від 18 травня 2007 року, що станом на 30 листопада 2011 року становить 497 016 грн.39 коп., яка складається з заборгованості по кредиту у сумі 319 441 грн.63 коп., заборгованості по процентам у сумі 164 200 грн., штрафу у сумі 13 374 грн.76 коп.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з ОСОБА_5 на користь Банку підлягає стягненню 2823 грн. судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції та 830 грн.70 коп. судового збору за подання апеляційної скарги до апеляційного суду.

Так як при подачі апеляційної скарги Банком судовий збір був внесений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме на 778 грн.80 коп., то відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір» зазначена сума підлягає поверненню Банку.

Керуючись ст.ст.303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" задовольнити частково.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 17 серпня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" заборгованість за кредитним договором №03/1/151/07-Z від 18 травня 2007 року, що станом на 30 листопада 2011 року становить 497 016 грн.39 коп., яка складається з заборгованості по кредиту у сумі 319 441 грн.63 коп., заборгованості по процентам у сумі 164 200 грн., штрафу у сумі 13 374 грн.76 коп.

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" про стягнення пені відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" судовий збір у сумі 3653 грн.70 коп.

Зобов'язати Управління державного казначейства у Миколаївській області повернути публічному акціонерному товариству "Кредитпромбанк" зайво сплачений судовий збір у сумі 778 грн.80 коп., сплачений ним платіжним дорученням №3 від 28.09.2012 року на рахунок отримувача - 31211206780002, МФО - 826013, код класифікації доходів бюджету - 22030001 з призначенням платежу - судовий збір за позовом ПАТ «Кредитпромбанку» (ЄДРПОУ 33301064); апеляційний суд Миколаївської області (ЄДРПОУ 02892675).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: