Ухвала суду № 28032666, 12.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/2497/12 Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: Міщука М.С. Бєлової Л.В., Денісова А.О. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Корнікс»(далі Товариство або позивач) до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби (далі ОДПІ або відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2012 року Товариство звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ОДПІ, у якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 5/0000142301, № 4/0000152301, №3/0000162301 від 14.03.2012 року.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 17 вересня 2012 року позов задовольнив частково. Скасував податкове повідомлення-рішення №5/0000142301 від 14.03.2012 року повністю. Скасував податкове повідомлення-рішення №4/0000152301 від 14.03.2012 року в частині зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі штрафної (фінансової) санкції 6 423 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

В апеляційній скарзі про зміну постанови ОДПІ посилається на те, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов хибного висновку щодо необхідності повного скасування податкового повідомлення -рішення №5/0000142301 від 14.03.2012 року та часткового скасування податкового повідомлення -рішення №4/0000152301 від 14.03.2012 року, оскільки при винесенні зазначених податкових повідомлень-рішень відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України. У скасуванні постанови у повному обсязі апелянт не наполягав.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого шляхом перерахування на розрахунковий рахунок за листопад 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у липні та вересні 2011 року.

За результатами перевірки ОДПІ складено акт № 305/2301/36354852 від 02.03.2012 року (далі Акт перевірки), в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

-пункту 198.6 статті 198 та пунктів 201.1, 201.2 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку до сплати до бюджету у розмірі 1 447 грн., у тому числі за лютий 2011 року на 415 грн., за березень 2011 року на 428 грн. та за серпень 2011 року на 604 грн.;

-пунктів 200.4, 200.6, 200.7 статті 200 ПК України, що призвело до заниження бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 72 000 грн., у тому числі за липень 2011року на 4 099 грн., за жовтень 2011 року на 21 323 грн. та за листопад 2011 року на 46 579 грн.;

-пунктів 200.4, 200.6, 200.7 статті 200 ПК України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2011 року на 25 693 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

-№ 5/0000142301 від 14.03.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 1 447 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 152 грн.;

-№ 4/0000152301 від 14.03.2012 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 25 693 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 6 423 грн.;

-№ 3/0000162301 від 14.03.2012 року, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 72 001 грн.;

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що ОДПІ при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень не враховано особливостей застосування відповідних норм Податкового кодексу України, внаслідок чого відповідач дійшов помилкового висновку щодо донарахування Товариству податкових зобов'язань з податку на додану вартість та сум штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПКУ.

Пунктами 201.1 статті 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідачем у Акті перевірки зазначено, що у реквізитах податкових накладних, виданих ПП «Мажар-2»№ 1656 від 25.02.2011 року, № 56 від 03.03.2011 року зазначена адреса м. Черкаси вул. Корольова, 38 тоді, хоча згідно бази даних органів Державної податкової служби України фактична адреса ПП «Мажар-2»: м. Миколаїв, вул. Радянська, 13. На час перевірки ПП «Мажар-2»відсутнє за місцезнаходженням, його свідоцтво платника податку на додану вартість анульоване 09.02.2012 року, а тому відповідач вважає, що неможливо підтвердити правомірність формування податкового кредиту позивачем за лютий і березень 2011 року на суму 708,60 грн. та 214,53 грн.

З даними твердженнями відповідача суд першої інстанції не погодився з огляду на те, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців ПП «Мажар-2»з 29.09.2004 року по 28.11.2011 року зареєстроване за адресою 18000 Черкаська обл., м. Черкаси, Соснівський район, вул. Корольова, 38.

Така позиція суду першої інстанції є обгрунтованою, оскільки на час видачі вказаних податкових накладних це підприємство було платником податку на додану вартість і вказана адреса його фактичного місця знаходження.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем у рядку 8 розділу ІІ Податковий кредит додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року визначено суму 603 грн. 33 коп. податкового кредиту по операції з придбання палива у ТОВ «Перон».

У червні та грудні 2011 року позивач подавав відповідачу уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2011 року, яким збільшено суму податкового кредиту на 603 грн. 33 коп.

Пунктом 49.2 статті 49 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно із пунктом 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Таким чином, позивач виконав свій обов'язок щодо подання уточнюючого розрахунку по виправленню самостійно виявлених помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації.

Відповідачем при проведенні перевірки встановлено, що позивачем не використано право на отримання бюджетного відшкодування та не подало податковому органу заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, а тому встановлено заниження бюджетного відшкодування за листопад 2011 року у розмірі 46 579 грн.

Крім того, позивачем завищено частину залишку від'ємного значення, сплачену постачальниками товарів у попередніх податкових періодах та непогашену податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів у розмірі 25 693 грн., сформовану за рахунок залишку від'ємного значення за квітень 2011 року у розмірі 4 355 грн. та вересні 2011 року у розмірі 21 338 грн. і включену до бюджетного відшкодування декларації звітного податкового періоду за листопад 2011 року.

Також відповідачем збільшено суму виявленого заниження заявленого бюджетного відшкодування за липень 2011 року сформованого із встановленого фактичного залишку такого значення за квітень 2011 року у розмірі 4 099 грн. та за жовтень 2011 року сформованого із встановленого фактичного залишку такого значення за вересень 2011 року у розмірі 21 323 грн.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу -зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4. статті 200 ПК України визначено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із пунктом 200.6 статті 200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті.

Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.14 статті 200 ПК України визначено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Отже, використовуючи своє право на отримання бюджетного відшкодування, передбачене статтею 200 ПК України Товариство подало декларацію за листопад 2011 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, в якій суму 25 693 грн. заявив до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку.

Нараховані штрафні санкції в сумі 6 423 грн. відповідно до повідомлення-рішення №4/0000142301 від 14.03.2012 року нараховані незаконно, оскільки дана форма рішення видається в разі виявлення перевищення заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування через заниження податкових зобов'язань або завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, щодо суми визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірки, оскільки відповідно до акту перевірки заниження податкових зобов'язань чи завищення податкового кредиту відповідачем не встановлено, отже штрафні санкції неправомірні.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дослідив докази в матеріалах справи та надав їм належну оцінку, тому підстав для зміни та скасування прийнятої постанови у суду не має.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Денісов А.О.