Ухвала суду № 28032685, 04.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3407/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі: Проценко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Астіка»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 червня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астіка»до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2012 року позивач звернувся в Окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва, в якому просив скасувати податкове повідомлення -рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 21.12.2011 року № 0001182320; витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 146, 00 грн. відшкодувати з Державного бюджету України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 червня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що позовні вимоги є необґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що висновки податкового органу є надуманим, безпідставними, не підтвердженими жодними доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову -залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Астіка»зареєстроване Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 14.07.1994 р. і є платником податків.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2011 р.

Перевіркою встановлено, що позивачем до складу валових доходів не віднесено вартість винагороди за надані послуги (приймання боргових зобов'язань) на загальну суму 37 936 139,00 грн., оформлені договорами про переведення боргу:

від 28.12.2009 р. між ТОВ «Фактор Ексім»(первинний боржник), позивачем (новий боржник) та нерезидентом Eximenergo Limited»Республіка Кіпр (кредитор), за яким первинний боржник переводить свій борг (зобов'язання з оплати) по контракту від 20.07.2007 р. та угодою про відступлення права вимоги від 24.12.2009 р., укладеного між кредитором, первинним боржником та Компанією «Mark M.V.E. KFT» та зобов'язується сплатити новому боржнику за приймання боргу визначену договором плату (не пізніше 30.05.2010 р. в розмірі 28 902 491,00 грн.), а новий боржник замінює первинного боржника в зобов'язанні, яке виникло з вказаної угоди та приймає на себе зобов'язання первинного боржника по договору;

від 28.12.2009 р. між ТОВ «Фактор Ексім»(первинний боржник), позивачем (новий боржник) та нерезидентом Eximenergo Limited»Республіка Кіпр (кредитор), за яким первинний боржник переводить свій борг (зобов'язання з оплати) по контракту від 20.07.2007 р. та угодою про відступлення права вимоги від 24.12.2009 р., укладеного між кредитором, первинним боржником та Компанією «Oy Scanica Ab» та зобов'язується сплатити новому боржнику за приймання боргу визначену договором плату (не пізніше 30.03.2010 р. в розмірі 7 076 432,00 грн.), а новий боржник замінює первинного боржника в зобов'язанні, яке виникло з вказаної угоди та приймає на себе зобов'язання первинного боржника по договору;

від 28.12.2009 р. між ТОВ «Фактор Ексім»(первинний боржник), позивачем (новий боржник) та нерезидентом Eximenergo Limited»Республіка Кіпр (кредитор), за яким первинний боржник переводить свій борг (зобов'язання з оплати) по контракту від 20.07.2007 р. та угодою про відступлення права вимоги від 24.12.2009 р., укладеного між кредитором, первинним боржником та Компанією Enterprises Ltd Company LLC» та зобов'язується сплатити новому боржнику за приймання боргу визначену договором плату (не пізніше 30.05.2010 р. в розмірі 1 957 216,00 грн.), а новий боржник замінює первинного боржника в зобов'язанні, яке виникло з вказаної угоди та приймає на себе зобов'язання первинного боржника по договору.

Крім того, перевіркою встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат, витрати у розмірі 9 412 810,27 грн. за кредитним договором з АТ "Фортуна-банк" від 01.12.2009 р. № 04КО/50/566/ЮР, за яким позивач отримував кредитні кошти для сплати по договорам про переведення боргу.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 16.09.2011 р. № 426/1-23-20-21631450, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства України, зокрема: пп.4.1.1 п.4.1. ст.4, пп.5.1., пп.5.5.1. п.5.5. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в 1 кварталі 2011 року на загальну суму 10 342 739,00 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 11 575 844,00 грн., в т.ч.: в 1 кварталі 2011 року на 1 256 417,00 грн., в 2 кварталі 2011 року на 10 160 538,00 грн., за 3 квартал 2011 року на 158 889,00 грн. На підставі акта перевірки від 16.09.2011 р. № 426/1-23-20-21631450, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 30.09.2011 р. № 0000832320, яким позивачу визначено до сплати суму грошового зобов'язання в розмірі 14 469 805,00 грн. (11 575 844,00 грн. - за основним платежем, 2 893 961,00 - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 16.09.2011 р. № 426/1-23-20-21631450 та податковим повідомленням-рішенням від 30.09.2011 р. № 0000832320, позивач використовуючи надане йому податковим законодавством право адміністративного оскарження рішень податкових органів, звертався зі скаргою до Державної податкової адміністрації у місті Києві, за результатами розгляду якою було прийняте рішення від 09.12.2011 р. № 16169/7/25-114, яким скасоване податкове повідомлення-рішення від 30.09.2011 р. № 0000832320 в частині суми 2 324 291,00 грн. грошового зобов'язання по податку на прибуток та 581 072,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій, в іншій частині рішення залишене без змін, а скарга - без задоволення.

На підставі акта перевірки від 16.09.2011 р. № 426/1-23-20-21631450, враховуючи рішення ДПА у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 09.12.2011 р. № 16169/7/25-114, відповідачем було винесено нове податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 21.12.2011 р. № 0001182320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання податком на прибуток в розмірі 9 251 553,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 312 888,25 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України, за результатами розгляду якої, рішенням від 23.02.2012 р., скарга залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, повністю виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4.1. ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход, зокрема, включає доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем безпідставно не було віднесено до складу валових доходів суму винагороди за надані послуги - приймання боргових зобов'язань, за договорами про переведення боргу.

Згідно пп.1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.5.1, пп.5.5.1. п.5.5. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Враховуючи вищевикладене та те, що податковим законодавством чітко визначено, що для підтвердження включення витрат, пов'язаних з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами), необхідно доведення використання кредитних коштів у власній господарській діяльності, а перевіркою встановлено, що отримання позивачем кредитних коштів та віднесення до складу валових витрат відсотків, жодним чином не вплинуло на збільшення його оподатковуваного прибутку та доходу від таких операцій, колегія суддів дійшла до висновку, що отримані за кредитним договором кошти не використовувались позивачем для здійснення господарської діяльності, отже віднесення їх до складу валових витрат підприємства є помилковим.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Астіка»-залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 червня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 10 грудня 2012 року.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.