Ухвала суду № 28030707, 03.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2012 р.Справа № 2а-6109/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2012р. по справі № 2а-6109/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Строй Комплекс"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

22.05.2012 року, Товариство з обмеженою відповідльністю "Транс Строй Комплекс" (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі -відповідач), в якому просив суд, визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 12.04.2012 року № № 0003652305, 0003632305; 0003642305.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2012 року позов було задоволено.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача від 12.04.2012 року №№ 0003652305; 0003632305; 0003642305.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 6 вересня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України (далі - ПК України), фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками відповідача була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка позивача з питань відносин з платниками податків ТОВ "Опттехноконсалтинг" за липень 2011 року про що був складений акт від 30.03.2012 року № 680/2305/36988421.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, ст.14,п.138.8 ст.138, п.139.1.9 ст.139 ПК України: завищено витрати за 3 квартал 2011 року в сумі 125000 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 28750 грн.; п.п.198.2п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1,п.201.4 ст.201 ПК України: підприємством за липень 2011 року завищено від"ємне значення з податок на додану вартість у розмірі 850,00 грн. та занижено податкові зобов"язання з податку на додану вартість на суму 24150,00 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення № 0003632305 від 12.04.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток у розмірі 28750,00 грн.; № 0003652305 від 12.04.2012 року, яким позивачу було зменшено розмір від"ємного значення з податку на додану вартість за липень 2011 року всього на суму 1062,50 грн.; в тому числі за основним платежем - 850,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 212,50 грн.; № 0003642305 від 12.04.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість у розмірі 32187,50 грн., в тому числі за основним платежем - 24150,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 6037,50 грн.

Задовольняючи позов, суд виходив із приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

На підставі п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

На підставі п.198.2 ст.198 ПК України, зазначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди починали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платника податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи непідтверджені митними деклараціями (іншими подібними документів згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

На підставі п.14.1.27 ст.14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних для продовження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді набуття активів або збільшення зобов"язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пункт.14.1.36 ст.14 ПК України, каже, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов"язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь -яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договором комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.8 ст.138 ПК України передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов"язаних з виробництвом таких товарів, виконання робіт, надання послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконання робіт, надання послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну)

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, зазначено, що витрати не підтверджені відповідними розрахунковими , платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковий орган ставить під сумнів реальний характер господарських операцій між позивачем та ТОВ "Опттехноконсалтинг", правильність формування податкового кредиту та віднесення до валових витрат витрати за результатами господарських операцій.

В ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Опттехноколсалтинг" з яким був укладений договір №010611/1 від 01.06.2011 року та № 010711/1 від 01.07.2011 року про зобов'язання розробити проекти металевих конструкцій технічного переоснащення цеху грануляції ПАТ "Полтавський маслоекстраційний завод - Кернел Груп", що розташований у м. Полтава, вул.М.Бирюза,17; та для головного портика існуючого входу аеровокзалу, що розташований в м. Харків, вул. Ромашкіна, 1.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Стосовно доводів суду апеляційної скарги про результати перевірок контрагента позивача податковим органом, якими встановлені порушення податкового законодавства, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що позивачем фактично дані господарські операції були вчинені, оскільки відбувся фактичний рух активів, зміни у його зобов"язаннях платника податку тощо.

Невиконання ТОВ "Опттехноконсалтинг" - контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань не несе негативні наслідки для позивача.

Крім цього, колегія суддів вважає, необґрунтованими посилання позивача на неможливість провести зустрічні звірки підприємств-контрагентів ТОВ "Опттехноконсалтинг", оскільки фактичне виконання сторонами даних господарських операцій найшло своє підтвердження матеріалами справи.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п. 1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга -задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2012р. по справі № 2а-6109/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 07.12.2012 р.