Ухвала суду № 28030706, 13.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2012 р.Справа № 2а-5225/12/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.,,

за участю: представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертон плюс" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2012р. по справі № 2а-5225/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертон плюс"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю " Інтертон плюс" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0003842305 від 13.04.2012 року, № 0003832305 від 13.04.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року та прийняте нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинами справи.

В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова було проведено виїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертон плюс" з питань перевірки відносин з платниками податків ТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс", ТОВ "Універсал сервіс" за період грудень 2011р. Результати перевірки оформлено актом перевірки від 05.04.2012р. № 858/2305/36225526.

На підставі акту перевірки від 05.04.2012р. № 858/2305/36225526 Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова було прийнято наступні податкові повідомлення - рішення : №0003842305 від 13.04.2012 року, (а.с.7 т.І), яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств всього в розмірі 747807 грн. за порушення п.138.8 ст.138, ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ; № 0003832305 від 13.04.2012 року(а.с.8 т.І), яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість всього в розмірі 975400,50 грн., в тому числі: за основним платежем -650 267,00 грн., за штрафними санкціями 325133,50 грн. за порушення п.198.2,п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.1,п.200.2,п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України.

Підставами для донарахування податкових зобов'язань позивачу стали висновки податкового органу про неможливість реального здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято відповідно до встановлених обставин справи при правильному застосування норм чинного законодавства.

При цьому суд першої інстанції взяв до уваги, що між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Промтехноопт» та ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" у перевіреному періоді було укладено низку господарських договорів, за якими позивачем не доведено їх фактичне виконання та спричинення в зв'язку з їх укладенням реальних правових наслідків для обох сторін.

За таких обставин позивач не мав права на віднесення до складу податкового кредиту та формування зобов'язання з податку на прибуток у визначеній ним сумі за спірними господарськими операціями.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до ст.185 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту;

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України.

Статтею 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Судовим розглядом в суді першої інстанції встановлено та підтверджено при апеляційному перегляді справи, що між ТОВ "Інтертон плюс" (Покупець) та ТОВ "Промтехноопт"(Продавець) укладено договір від 08.04.2011 року №0804 (а.с. 115-116 т.І), відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується й оплатити товар.

Позивачем надано до матеріалів справи копії сертифікатів відповідності , висновки санітарно - епідеміологічної експертизи, які видані ТОВ "В.М", ТОВ "Монблан Україна" та іншим підприємствам, але не контрагенту позивача - ТОВ "Промтехноопт". Перелік товару, зазначений у сертифікатах відповідності та висновках санітарно - епідеміологічної експертизи, не відповідає товарам, які отримано по накладним позивачем у його контрагента, оскільки це є різні товари. Таким чином, позивачем не доведено, що зазначені сертифікати відповідності та висновки державної санітарно - епідеміологічної експертизи підтверджують якість та відповідність товару, отриманого позивачем від ТОВ "Промтехноопт".

Крім того, між ТОВ "Інтертон плюс" та ТОВ "Бізнес - Консалтинг- плюс" укладено договір від 03.10.2011 року №0310/1 на виконання послуг з проведення маркетингових досліджень з вивчення ринку мобільних телефонів, що цікавлять замовника; договір від 03.10.2011 року №0110/1 про надання позивачу послуг з проведення маркетингових досліджень з вивчення ринку ноутбуків, що цікавлять замовника; договір від 01.12.2011 року №0112/1 з проведення маркетингових досліджень з вивчення ринку сантехнічних виробів, що цікавлять позивача як замовника; договори від 01.12.2011 року №0112/2, від 01.12.2011 №0112/3, від 01.12.2011 №0112/4 , згідно яких ТОВ "Бізнес - Консалтинг- плюс" (Виконавець) зобов'язується на свій ризик відповідно до завдань позивача (Замовника), з використанням власних засобів, здійснювати роботи, пов'язані з сортуванням, маркуванням та пакуванням (дерево, картон, целофан, плівка) товарів Замовника відповідно до умов цього Договору, а Замовник зобов'язується прийняти й оплатити вказані роботи.

Позивачем до суду надано рахунки на оплату, які визначають маркетингові дослідження та протоколи погодження ціни на надання маркетингових послуг, проте не надано доказів та пояснень щодо фактичної сплати за товар. Позивачем також не надано доказів того, що його контрагент - ТОВ "Бізнес - Консалтинг- плюс" має право займатись діяльністю щодо надання маркетингових послуг, наявність персоналу у контрагента, оскільки обсяг послуг відповідно до договорів та накладних, технічних завдань передбачає наявність відповідного персоналу. Судом першої інстанції встановлено невідповідність документів вимогам чинного законодавства щодо порядку складання документів, а саме: на накладних відсутня посада відповідальної особи .

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позивачем податковий кредит сформований за господарськими операціями, фактичне виконання яких не підтверджено належними доказами. Так само, позивачем необґрунтовано зменшено розмір податку на прибуток приватних підприємств всього в розмірі 747807 грн. за спірними угодами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем у даній справі суду в повній мірі доведено законність та обґрунтованість прийнятих рішень, що оскаржуються, в зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст., ст. 160, 167, 195, 196, п.ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертон плюс" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2012р. по справі № 2а-5225/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Присяжнюк О.В.Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Присяжнюк О.В.

Повний текст ухвали виготовлений 19.11.2012 р.