Ухвала суду № 28030311, 12.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/57234/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Островича С.Е.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представника позивача Шайдецького В.О.,

представник відповідача Стороженко Л.А.,Хрипко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Луганської митниці Державної митної служби України

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.06.2012 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012 року

у справі № 2а/1270/4097/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАА Транс»

до Луганської митниці

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАА Транс»(надалі -позивач, ТОВ «ЛАА Транс») звернулось у травні 2012 року до суду з адміністративним позовом до Луганської митниці (надалі -відповідач, Луганська митниця) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення форми «Р»№ 24 від 28.03.2012 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26.06.2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення Луганської митниці форми «Р»№ 24 від 28.03.2012 року про стягнення з ТОВ «ЛАА Транс»ввізного мита на суму 1 716 009,29 гривень та штрафних санкцій на суму 429 002,30 гривні.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касацій скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні фактичні обставини справи.

ТОВ «ЛАА Транс», зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31718995.

31.10.2001 року прийняте рішення про включення до складу учасників (засновників) ТОВ «ЛАА Транс»«Дунакаміон Експедиційне ТОВ»(республіка Угорщина).

08.11.2002 року на загальних зборах учасників прийняте рішення про збільшення статутного фонду ТОВ «ЛАА Транс»за рахунок додаткового внеску «Дунакаміон Експедиційне ТОВ»майна, а саме 50 сідельних (для транспортування напівпричепів) тягачів виробництва фірми Volvo Truck Corporation моделі FH12 та 50 нових 3-х вісних напівпричепів фірми Коgel Fahrzeugwerke AG SN24 P100V/1.120.

На підставі інформаційного повідомлення про внесення іноземної інвестиції від 05.11.2002 року встановлено, що вказане майно Ленінською МДПІ у м. Луганську зареєстровано як іноземна інвестиція у вигляді внеску до статутного фонду ТОВ «ЛАА Транс»рухоме майно на суму 4 330 000 Евро, що за курсом НБУ на 08.11.2002 року складає 23 110 638,90 гривень. При ввезені на митну територію України майно було звільнено від сплати митних платежів.

Вказане майно ТОВ «ЛАА Транс»взято на баланс 24.12.2002 року. Факт ввезення на митну територію України 50 сідельних тягачів для перевезень напівпричепів Volvo FH1242T підтверджується Вантажними митними деклараціями (а.с.34-83) та свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 9-33).

02.03.2012 року Луганською митницею на підприємстві ТОВ «ЛАА Транс»було проведено перевірку щодо дотримання законодавства України з питань митної справи, за результатами, якої було складено Акт № 003/2/702000000/0031718995 від 22.03.2012 року (надалі -Акт перевірки).

Згідно Акту перевірки було встановлено факт відчуження ТОВ «ЛАА Транс»25 одиниць транспортних засобів, ввезених на митну територію України в якості внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з пільговим оподаткуванням, що розцінено як порушення підприємством Закону України від 07.12.2000 року № 2134 та встановлює обов'язок підприємства сплатити у повному обсязі всі податки та збори, передбачені законодавством України на день ввезення автомобіля на територію України. З огляду на це митний орган дійшов висновку про наявність підстав для донарахування податкового зобов'язання за виявленими фактами відчуження ТОВ «ЛАА Транс»25 автомобілів -сідельних тягачів марки Volvo FH1242T у сумі 1 716 009,20 гривень.

На підставі Акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення форми «Р»від 28.03.2012 року № 24 про стягнення з ТОВ «ЛАА Транс»мита на товари, що ввозяться на територію України у розмірі 1 716 009,20 гривень та нараховані штрафні санкції у розмірі 429 002,30 гривні.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Особливості обкладення митом майна, що ввозиться на територію України, як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями регулюються ст. 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 року.

Згідно ч. 1 ст. 18 вказаного Закону майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом.

Згідно частини 5 ст. 18 цього ж Закону, якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна.

Судами встановлено, що відповідачем митне оформлення спірних транспортних засобів проведено як іноземні інвестиції.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Перехідні положення»Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні»№ 2134 від 07.12.2000 року (надалі -Закон № 2134) продаж автомобілів, ввезених в Україну і конфіскованих (примусово вилучених), у тому числі в рахунок погашення боргу або інших зобов'язань за цивільно-правовими угодами, договорами, у випадках, передбачених законодавством, або визнаних безгосподарними, здійснюється з нарахуванням податків та зборів, що справляються при імпорті автомобілів відповідно до закону, у разі якщо такі податки та збори не були попередньо сплачені. Автомобіль, що був попередньо ввезений в Україну без сплати (повної або часткової) передбачених законодавством податків та зборів, на підставі пільг, наданих законодавством, може бути відчужений або переданий у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження тільки після сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України, (крім випадків, передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

Судами також було встановлено, що сідельні тягачі були ввезені позивачем на митну територію України у 2002 році, тобто після набрання чинності Закону № 2134, тому під час митного оформлення цих транспортних засобів митний орган був зобов'язаний застосовувати його положення.

Згідно ст. 2 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» підприємства, створені за участю іноземних інвестицій, а також об'єкти (результати) спільної діяльності на території України за участю іноземних інвестицій без створення юридичної особи, в тому числі на основі договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво, сумісну діяльність тощо, підлягають валютному і митному регулюванню та оподаткуванню за правилами, встановленими законодавством України з питань валютного і митного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.

Згідно ст. 5 вказаний Закон поширюється на підприємства з іноземними інвестиціями, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій, їх реєстрації, у тому числі до введення в дію та протягом дії Закону України від 13.03.1992 року «Про іноземні інвестиції», Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 року № 55-93 «Про режим іноземного інвестування» та Закону України від 19.03.1996 року «Про режим іноземного інвестування».

Рішенням Конституційного Суду України від № 1-рп/2002 від 29 січня 2002 року визначено, що з прийняттям Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» спеціальне законодавство про іноземні інвестиції та державні гарантії захисту інвестицій «не регулюють питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на території України, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України». Положення частини першої статті 5 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» у взаємозв'язку з іншими положеннями цього Закону є підставою як для відмови у наданні, так і для припинення раніше наданих пільг у сфері митного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім підприємствам, а також філіям, відділенням, іншим відокремленим підрозділам, включаючи постійні представництва нерезидентів, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації. Рішення Конституційного суду є обов'язковим до виконання.

Виходячи з наведеного підприємства з іноземними інвестиціями не звільнені від обов'язку сплати митних та інших обов'язкових платежів незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач як підприємство з іноземними інвестиціями при ввезені спірних транспортних засобів на територію України в 2002 році не був звільнений від обов'язку сплати мита за ввезені сідельні тягачі у вигляді внеску до статутного фонду іноземним інвестором.

Відповідно до п. 15.1 та п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181, який діяв на день ввезення іноземних інвестицій, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Строк стягнення податкового боргу встановлений 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо того, на березень 2012 року з дня прийняття відповідачем вантажних митних декларацій стосовно спірних транспортних засобів і здійснення їх митного оформлення та пропуску на митну територію України за заявленими в цих деклараціях ставками мита та митних платежів, сплив встановлений законодавством строк в 1095 днів, протягом якого контролюючому органу надано право самостійного визначення сум податкових зобов'язань платника податків, тому прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення є протиправним.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтовано дійшли висновку про те, що на день ввезення сідельних тягачів у вигляді внеску до статутного фонду були відсутні пільги у сфері валютного і митного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями, тому зобов'язання з їх сплати виникли у позивача в 2002 році при ввезені товарів на митну територію України. За таких обставин відповідачем оскаржуване податкове повідомлення прийнято після спливу 1095 календарних днів, тобто поза межами строку давності визначення та стягнення податкового боргу.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Луганської митниці Державної митної служби України -залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.06.2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012 року у справі № 2а/1270/4097/2012 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

С.Е. Острович