Ухвала суду № 28030310, 12.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/65840/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Островича С.Е.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представників позивача Мініна О.А., Ничипорчук І.М., Ваврищук Е.І.,

представників відповідачів Шляхової О.А., Оксененко К.П., Семенище О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Представництва «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року

у справі № 2а-7088/11/2670

за позовом Представництва «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

та Державної податкової адміністрації України

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Представництво «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн»(надалі -позивач, Представництво) звернулось у травні 2011 року до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (надалі -відповідач 1, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) та Державної податкової адміністрації України (надалі -відповідач 2, ДПА України) та, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило: скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 15.10.2010 року № 0000372360/0, від 24.12.2010 року №0000372360/1, 15.10.2010 року № 0000492350/0, від 24.12.2010 року № 0000492350/1; визнати неправомірним і скасувати рішення ДПА України про результати розгляду повторних скарг від 10.05.2011 року № 8644/6/25-0115.

Постановою Окружного адміністративного суду від 01.08.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року в задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач 1 та відповідач 2 своїх заперечень на касаційну скаргу позивача до суду не надали.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки складено Акт від 30.09.2010 року № 4284/22/20070712 (надалі - Акт перевірки).

В акті перевірки зазначено, що позивачем було порушено: пп. 2.1.4, п. 2.1 ст. 2, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5, п. 13.8 ст. 13 Закон України «Про оподаткування прибутків підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (надалі -Закон № 334), п. 4.6.1 п. 4.6 розділу 4 «Порядку складання розрахунку податку на прибуток нерезидентів, що проводить діяльність на території України через постійне представництво», затвердженого наказом ДПА України від 1.07.1997 року № 274 із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 15 446 070 грн. у тому числі за І квартал 2009 року в сумі 3 985 662 грн., за ІІ квартал 2009 року в сумі 1 629 584 грн., за ІІІ квартал 2009 року в сумі 3 480 368 грн., за ІV квартал 2009 року в сумі 3 355 116 грн., за І квартал 2010 року в сумі 2 995 340 грн.; п. 13.2 Закону № 334, в результаті чого занижено податок з доходу з джерелом його походження з України в періоді, що перевірявся, на загальну суму 36 144,20 грн; ст. 2 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» із змінами та доповненнями, п. 1 ст. 9 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93 щодо обов'язкового декларування валютних цінностей, що перебувають за межами України та пп. 4.3.25 п. 4.3 ст. 4 та пп. 9.12.2 п. 9.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме, встановлено заниження валових доходів фізичних осіб в сумі 253,90 грн.

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва прийняті: податкове повідомлення-рішення від 15.10.2010 року № 0000372360/0, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем 15 446 070,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 15 446 070,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 15.10.2010 року № 0000492350/0, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем 36 144,20 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 72 288,40 грн; податкове повідомлення-рішення від 24.12.2010 року № 0000372360/1, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем 15 446 070,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 15 446 070,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 24.12.2010 року № 0000492350/1, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем 36 144,20 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 72 288,40 грн.

Позивачем було подано скаргу до ДПА України, за результатами розгляду скарги було прийнято рішення від 10.05.2011 року № 8644/6/25-0115 про залишення скарги позивача без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи в задоволені позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 15.10.2010 року № 0000372360/0, від 24.12.2010 року № 0000372360/1, від 15.10.2010 року № 0000492350/0, від 24.12.2010 року № 0000492350/1, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

В акті перевірки зазначено, що позивач за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року подавало податкову звітність з податку на прибуток до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва - «Розрахунок оподаткування прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента, що здійснюється податковим органом».

У рядку 1 розрахунку «Валовий дохід» показників за період з 01.012009 року по 31.03.2010 року у загальній сумі 177 933 767,00 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив отримання грошових коштів від Корпорації «Pfiser»(США), в якості фінансування витрат Представництва в сумі 22 766 462,01 дол. США, що еквівалентно 177 933 767,00 грн., в т. ч. за 2009 рік - 18 536 492,78 дол. США, що еквівалентно 144 137 331,00 грн., за І квартал 2010 року - 4 229 969,23 дол. США, що еквівалентно 33 796 436,00 грн.

Крім того, в акті перевірки встановлено заниження задекларованих Представництвом показників у рядку 1 Розрахунку «Валовий дохід»всього у сумі 28 013 820,00 грн., у тому числі за І квартал 2009 року -3 401 593,00 грн., за ІІ квартал 2009 року -2 133 046,00 грн., за ІІІ квартал 2009 року -7 003 590,00 грн., за ІV квартал 2009 року -9 334 157,00 грн., за І квартал 2010 року -6 141 434,00 грн.

Представництво застосувало норми пп. 5.4.е п. 5.4 ст. 5 Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал.

Конвенцію між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал, підписану 04.03.1994 року у м. Вашингтоні, ратифіковано Законом України «Про ратифікацію Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал»від 26.05.1995 року № 180/95-ВР.

У рядку 3 розрахунку оподатковуваного прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента, що здійснюється податковим органом за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року на загальну суму 124 553 637,00 грн. встановлено заниження валових витрат на суму 19 609 674,00 грн., в тому числі: за І квартал 2009 року в сумі 2 381 115,00 грн., за ІІ квартал 2009 року в сумі 1 493 132,00 грн., за ІІІ квартал 2009 року в сумі 4 902 513,00 грн., за ІV квартал 2009 року в сумі 6 533 910,00 грн. та за І квартал 2010 року в сумі 4 299 004,00 грн.

У відповідності з п. 17 ст. 1 Закону № 334 постійне представництво нерезидента в Україні (далі - постійне представництво) -постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин. З метою оподаткування до постійних представництв прирівнюються резиденти, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу митниці). Резиденти, що з метою оподаткування прирівнюються до постійних представництв, не підлягають додатковій реєстрації в податкових органах як платники податку.

Крім того, відповідно до п.п. 1, 2 ст. 5 Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал «постійне представництво»означає постійне місце комерційної діяльності, через яке резидент в одній Договірній Державі, незалежно від того, чи є він юридичною особою чи ні, повністю або частково здійснює комерційну діяльність в другій Договірній Державі.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що касатор є постійним представництвом корпорації «Pfiser»(США) на території України.

Відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону № 334, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Згідно з підпунктом «а» вищезазначеної правової норми, для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Крім того, в Акті перевірки зазначено, що позивачем перераховано роялті, за право на використання інформаційної бази щодо кількісного і якісного аналізу застосування різних ліків, яке було придбане у компанії IMS AG (Швейцарія) на загальну суму 188 071,00 грн. та роялті за авторське право на використання в своїй діяльності рекламного ролика у компанії Tonic Budapest Kft (Угорщина) на загальну суму 52 889,76 грн.

Згідно з п.п. 1.30 ст. 1 Закону № 334 роялті -платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Оскільки роялті вважаються платежі, одержані як винагорода не лише за користування, але й за надання права на користування об'єктом інтелектуальної власності, то обов'язок щодо сплати роялті виникає з моменту підписання ліцензійної угоди за умови наявності об'єкта для нарахування ліцензійних платежів незалежно від дати початку фактичного використання ліцензіатом у господарській діяльності права, наданого за ліцензійною угодою.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, яка зазначила, що, якщо підприємство володіє правом інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності та реалізує своє майнове право інтелектуальної власності на такий об'єкт інтелектуальної власності шляхом надання ліцензіату права на використання цього об'єкта, при цьому ліцензійним договором не передбачено умови, які б надавали право користувачу об'єкта інтелектуальної власності продавати, передавати або відчужувати зазначений об'єкт, то ліцензіат набуває право інтелектуальної власності на об'єкт без набуття права власності на нього, отже платежі за таким ліцензійним договором повністю відповідають поняттю «роялті», яке визначене в п.п. 1.30 ст. 1 Закону № 334.

Відповідно до пункту 13.1 та 13.2 статті 13 Закону № 334 резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, зобов'язаний утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою 15% від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності (п. 18.1 ст. 18 вищевказаного закону).

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти роялті, фрахту та доходи від послуг типу «інжиніринг».

Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року № 470, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни з якою укладено міжнародний договір.

Представництвом було надано до перевірки довідку стосовно резидентства компаній Tonic Budapest Kft. (Угорщина) та IMS AG (Швейцарія), у зв'язку з чим, неможливо застосування Конвенцій, які підписані між Україною та урядами даних нерезидентів для уникнення подвійного оподаткування.

Отже, в порушення пунктів 13.1 та 13.2 статті 13 Закону № 334 та у відповідності з пунктом 16.13 статті 16 вказаного Закону, відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податків, зазначених у статті 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати, перерахування податків здійснюється до/або разом із здійсненням таких виплат.

Враховуючи вищевикладене, судами попередніх інстанцій було правильно встановлено, що Представництвом занижено податок на доход нерезидента у розмірі 36 144,2 грн., тобто 15 % від суми сплаченого роялті нерезидентам.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Також, суди попередніх інстанцій відмовляючи в задоволені позовних вимог щодо визнання неправомірним та скасування рішення ДПА України про результати розгляду повторних скарг від 10.05.2011 року № 8644/6/25-0115, з висновками яких також погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Державної податкової служби України від 10.05.2011 року № 8644/6/25-0115 про результати розгляду повторної скарги прийнято на підставі акту перевірки, поданих позивачем документів. Мотивувальна частина рішення містить обґрунтований висновок щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства із посиланням на конкретні первинні документи, найменування господарських операцій, контрагентів позивача. Отже, за наслідками аналізу господарських операцій позивача, органом державної податкової служби був зроблений відповідний висновок.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Державною податковою службою України було повно та всебічно розглянуто скаргу платника податків, а тому рішення Державної податкової служби України від 10.05.2011 року № 8644/6/25-0115 є обґрунтованим та таким, яке було винесено відповідно до вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Представництва «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн»-залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 року у справі № 2а-7088/11/2670 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

С.Е. Острович