Ухвала суду № 28030273, 06.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/31365/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2012 року у справі за позовом Костянтинівського казенного науково-виробничого підприємства "Кварсит" до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Костянтинівське казенне науково-виробниче підприємство "Кварсит" (далі -Костянтинівське казенне НВП "Кварсит") звернулось до суду з позовом до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі -Костянтинівська ОДПІ) в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2012 року позов Костянтинівського казенного НВП "Кварсит" задоволено частково.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2012 року апеляційну скаргу Костянтинівська ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2012 року залишено без змін.

Не погодившись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Костянтинівська ОДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2012 року та прийняти нове рішення, яким направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст. 222 КАС України розгляд заяви проведено в письмовому провадженні.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, що Костянтинівською ОДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку Костянтинівського казенного НВП "Кварсит" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, дотримання валютною та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, за результатами якої було складено акт №547/23-2-25604710 від 04 серпня 2011 року.

На підставі акту перевірки 23 серпня 2011 року Костянтинівською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000522342/6831 яким збільшено суму грошового зобов'язання Костянтинівського казенного НВП "Кварсит" на 409373,75 грн.; №0000532342/6832 яким збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 185484,00 грн.; №0001441743/6824 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 63501,56 грн.

05.10.2011 року Костянтинівською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000682342/7870, яким збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 185484,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на земельній ділянці, де розташовано Костянтинівське казенне НВП "Кварсит" знаходиться сховище склобою, що залишився від попереднього власника. Працівники Костянтинівського казенного НВП "Кварсит" в законодавчо визначеному порядку оформили раціоналізаторську пропозицію, від економічного ефекту якого отримали винагороду. На твердження податкового органу склобой має статус «Товару», який підлягає оприбуткуванню в бухгалтерській звітності, а звідси і всі види оподаткування з використання цього «товару», а також неможливість віднесення раціоналізаторської винагороди до валових витрат підприємства.

Крім того, працівники підприємства за договорами на медичне обслуговування з суб'єктами підприємницької діяльності, що мають відповідні ліцензії, отримували певні медичні послуги. На твердження податкового органу підприємство повинно було купувати ліки і вести їх облік, а їх вартість піддавати оподаткуванню як з доходів фізичних осіб.

Пунктом 1.23 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон України №334), визначено, що безоплатно надані товари (роботи, послуги) - товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

Пунктом 1.23 ст. 1 Закону України №334 зазначено, що товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Підпунктом 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України №334 визначено, що до доходів з інших джерел, у тому числі, але не виключно, відносяться суми у вигляді безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Суди попередніх інстанцій вірно зробили висновок, що обов'язок платника податку включати до доходів вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) переданих, тобто реалізованих йому за відповідним договором, або без такого договору іншою стороною (платником податку).Термін реалізація відповідно до чинного законодавства України визначається як будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження товарів згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини ( у даному випадку - партія склобою АС-418).

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України №334 визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 5.3. ст. 5 Закону України №334 встановлюються вичерпний перелік витрат, які не повинні включатися до валових витрат підприємством.

Крім того, суди попередніх інстанцій вірно визначили, що склобой АС - 418 неможливо вважати товаром у розумінні норм чинного законодавства, що виключає висновок відповідача про безоплатне його отримання позивачем і, відповідно, підприємством правомірно не було віднесено суму витрачених на видобуток та підготовку відходів в якості сировини до складу валових доходів.

Відповідно до пп. 5.6.1 п.5.6 ст. 5 Закону України №334 до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають втрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Відповідно до пп. 5.4.2 и. 5.4 ст. 5 Закону України №334 до валових витрат включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво І раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації") для їх використання у господарській діяльності платника податків.

Відповідно до пп. 5.2.7 п.5.2 ст. 5 Закону України №334 суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Суди попередніх інстанцій зробили вірний висновок, що виплати за раціоналізаторські пропозиції включаються до валових витрат, що виключає застосування штрафних фінансових санкцій до позивача за завищення валових витрат з них підстав.

Щодо порушення позивачем п.п 4.2.9 ст. 4. п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що відповідно до п.4.2.9 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті)

Пунктом 1.1. ст. 1 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" термін додаткові блага визначає як кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Підпунктом 4.3.22. п. 4. З ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу відносяться кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку його працедавцем за рахунок коштів, які залишаються після оподаткування такого працедавця податком на прибуток підприємств, за наявності відповідних підтверджуючих документів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо звільнення позивача від нарахування до складу загального місячного оподатковуваного доходу сум, сплачених як допомога на лікування працівникам, а також від сплати податків, передбачених п.п 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2012 року -без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров