Ухвала суду № 28030083, 11.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/24515/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

та секретаря Бруя О.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової служби України та Державної податкової адміністрації у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової служби України, Державної податкової адміністрації у Житомирській області про поновлення на службі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

встановила:

У листопаді 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України, Державної податкової адміністрації у Житомирській області про поновлення на службі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2012 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової служби України від 12 жовтня 2011 року № 0045-о/д та поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника управління -начальника відділу міжрегіонального управління оперативного документування управління податкової міліції Державної податкової адміністрації у Житомирській області. Стягнуто з Державної податкової адміністрації у Житомирській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 жовтня 2011 року по 27 грудня 2011 року.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, Державна податкова служба України та Державна податкова адміністрація України у Житомирській області подали касаційну скаргу, в якій просять скасувати зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів щодо правильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, не вбачає порушення судами норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішень, і тому вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 09 листопада 2001 року ОСОБА_2 прийнято на службу в управління податкової міліції Державної податкової адміністрації у Житомирській області.

12 жовтня 2011 року ОСОБА_2 звернувся з рапортом про звільнення його зі служби за власним бажанням. На підставі зазначеного рапорту, Державною податковою адміністрацією України в Донецькій області наказом від 12 жовтня 2011 року № 0045-о/д позивача звільнено з посади заступника начальника управління -начальника відділу міжрегіонального управління оперативного документування управління податкової міліції Державної податкової адміністрації у Житомирській області на підставі пункту «ж»статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за власним бажанням).

Відповідно до статті 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, особи рядового та начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніше, як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Згідно підпункту «ж»пункту 64 Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас за власним бажанням -при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Разом з тим, як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рапорт ОСОБА_2 від 12.10.2011 не містить посилання на дату, з якої він просить звільнити його зі служби, та на причини звільнення, які були б поважними та давали б підстави для звільнення датою підписання рапорту.

Крім цього, керівництвом Державної податкової адміністрації України у Житомирській області підстави написання позивачем рапорту про звільнення, поважність причин, що перешкоджають виконанню ним свої посадових обов'язків та бесіда щодо звільнення не проводились. Більш того, спірний наказ про звільнення керівництвом Державної податкової адміністрації України у Житомирській області було погоджено у той же день, тобто, 12.10.2011.

З огляду на те, що ОСОБА_2 у своєму рапорті не зазначив точної дати з якої він бажає звільнитися, тобто свого бажання про припинення його служби до спливу строку попередження, позивачем не заявлялось, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо неправомірності дій Державної податкової адміністрації України у Житомирській області стосовно звільнення позивача зі служби за власним бажанням, і відповідно, суди правомірно скасували спірний наказ Державної податкової служби України від 12 жовтня 2011 року № 0045-о/д та поновили ОСОБА_2 на службі.

Також, враховуючи приписи пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, судами першої та апеляційної інстанцій було правильно вирішено питання щодо стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 12 жовтня 2011 року по 27 грудня 2011 року.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Державної податкової служби України та Державної податкової адміністрації у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової служби України, Державної податкової адміністрації у Житомирській області про поновлення на службі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу -без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Білуга

О.І. Гаманко