Постанова № 28029914, 08.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 листопада 2012 року 12:06 № 2а-14083/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БМБ»(надалі -позивач, підприємство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі -відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 04 вересня 2012 року № НОМЕР_1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2012 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість, які виникли внаслідок оплати за товари (послуги, послуги), придбані у ТОВ «Перший український «Правочин».

Відповідач із врахуванням приписів частини восьмої, одинадцятої статті 35 та абзацу другого частини третьої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України був належним чином повідомлений про судові засідання, проте письмових заперечень до суду не надав, свого представника для участі у судових засіданнях не направив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БМБ»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Перший український «Правочин»за весь період фінансово-господарських взаємовідносин, за результатами якої складено акт від 10.08.2012р. № 255/22-50/32774076.

Відповідно до висновків акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, у зв'язку з чим відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 вересня 2012 року № НОМЕР_1.

Як вбачається з матеріалів справи, приводом для проведення перевірки стала постанова старшого слідчого СВ капітана податкової міліції від 22.06.2012р. по кримінальній справі № 77-00199, а також акт ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 12.06.2012р. № 1755/22-4-3646972 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Перший український «Правочин»з питань підтверджень реального здійснення господарських взаємовідносин з платниками податків за період з 01.01.2010р. по 31.05.2012р.».

Згідно вказаних документів, ТОВ «Перший український «Правочин»має ознаки фіктивного підприємства, а тому суми податку на додану вартість, які позивач відніс до податкового кредиту, є надуманими та виникли внаслідок нікчемних правочинів.

Проте, суд не може погодитись із правомірністю таких висновків, в зв'язку з чим звертає увагу на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Суд звертає увагу на те, що у позивача були наявні податкові накладні, на підставі яких було віднесено суми податку на додану вартість до податкового кредиту при взаємовідносинах з контрагентом, проте такі накладні дослідити не має можливості, оскільки згідно протоколу обшуку та огляду від 22.11.2011р. оперуповноваженим ГВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва такі документи були вилучені разом із усіма іншими первинними документами щодо господарської діяльності позивача.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що на час виписки податкових накладних ТОВ «Перший український «Правочин»було зареєстрованим платником податку на додану вартість, мало свідоцтво платника такого податку, а також наявний індивідуальний податковий номер.

Таким чином, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.

Крім того, відповідно до п. 78.7. ст. 78 ПКУ, перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Згідно п. 85.2. ст. 85 ПКУ, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому, законодавцем передбачено у п. 85.9. ст. 85 ПКУ, що у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

Суд звертає увагу на те, що при проведенні перевірки підприємства податковим органом не було витребувано та досліджено первинних документів, відповідно висновки акту перевірки не можуть вважатися повними та всебічними.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, господарські операції між позивачем та контрагентом відбулись у вересні-жовтні 2011 року, тобто в той час, коли директором підприємства громадянин ОСОБА_1 Разом з тим, однією із підстав для донарахування позивачу додаткових податкових зобов'язань з ПДВ стали свідчення директора ОСОБА_2, який придбав підприємство в кінці грудня 2011 року.

Також суд не може взяти до уваги висновки акту перевірки щодо відсутності у ТОВ «Перший український «Правочин»необхідних умов для здійснення господарської діяльності, оскільки такі висновки не підтверджені жодним доказом. Більше того, в акті перевірки не міститься будь-яких посилань на такі докази, а самі доводи податкового органу є суперечливими між собою.

Суд звертає увагу на те, що в судовому засіданні оголошувалась перерва для можливості надати податковому органу пояснення щодо суті позовних вимог, проте представник відповідача до суду не з'явився, жодних документів чи клопотань не подавав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС від 04 вересня 2012 року № 0002942250.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в розмірі 2 236,00 грн. (дві тисячі двісті тридцять шість гривень 00 копійок) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ».

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 14 листопада 2012 року