Постанова № 28029887, 28.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 листопада 2012 року 10:11 № 2а-14995/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Мосійчук І.М., за участю представників: позивача -Осіннього Д.О., Слободіної Н.З., Шумейка О.О., відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом Приватного акціонерного товариства «ІНДБУД»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової службипро визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 червня 2012 року № 0000112260, -На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01 листопада 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «ІНДБУД»(далі - ПАТ «ІНДБУД», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 червня 2012 року № 0000112260.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-14995/12/2670 призначено до судового розгляду на 28 листопада 2012 року.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача, належним чином повідомлений, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань не подавав.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «ІНДБУД»(код за ЄДРПОУ 18093516) зареєстроване Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 01 червня 1993 року за № 10671200000000699. Вказане товариство розташоване за адресою: 02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, 5-А.

ПАТ «ІНДБУД»взято на податковий облік в органах державної податкової служби 18 червня 1997 року за № 162-97 та перебуває на обліку у ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС.

Згідно Свідоцтва № 100344620 (форми № 2-ПДВ) від 01 липня 1997 року ПАТ «ІНДБУД»є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 180935126023).

До видів діяльності ПАТ «ІНДБУД»за КВЕД-2010 відповідно до Довідки серії АА № 628503 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відноситься, зокрема, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, 43.21 Електромонтажні роботи.

В період з 05 червня 2012 року по 07 червня 2012 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС проведено документальну невиїзну перевірку ПАТ «ІНДБУД»(код за ЄДРПОУ 18093516) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Агентство «Нова Справа»(код за ЄДРПОУ 32769836) за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, за результатами якої складено Акт № 1241/22-621 від 07 червня 2012 року.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення вимог:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 200 000 грн. за січень 2011 року.

12 червня 2012 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 1241/22-621 від 07 червня 2012 року.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 19 червня 2012 року № 5000/10/22-611, висновки, викладені в акті № 1241/22-621 від 07 червня 2012 року залишено без змін.

22 червня 2012 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 1241/22-621 від 07 червня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення за формою «Р»№ 0000112260, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123, пункту 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 200 001 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 200 000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -1 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до ДПА у м. Києві та ДПС України, які своїми рішеннями відповідно від 31 серпня 2012 року № 5404/10/12-114 та від 01 жовтня 2012 року № 2776/0/61-12/10-2115 його скарги залишили без задоволення, а податкове повідомлення-рішення -без змін.

Позивач не погоджується з вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважає, що висновки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, а в подальшому ДПС у м. Києві та ДПС України в рамках даної справи, не містять жодної доказової бази та не доводять наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави або суспільства, а також існування умислу у ПАТ «ІНДБУД»та його контрагента, як обов'язкової ознаки, визначення правочину нікчемним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що проведені в рамках виконання умов договору субпідряду операції повністю відповідають господарським цілям та завданням статутної діяльності ПАТ «ІНДБУД», ціни на поставлений в рамках договору товар та виконані роботи перевірені та узгоджені всіма сторонами в рамках виконання робіт на об'єкті -НСК «Олімпійський»та не можуть свідчити про фіктивність вчинених операцій або їх суперечність цілям ділового характеру, або про бажання ПАТ «ІНДБУД»та ТОВ «Агентство «Нова Справа»отримати необґрунтовану податкову вигоду.

Виходячи з вищевикладеного, позивач вважає, що ним правомірно сформовано податковий кредит, в тому числі і по факту оплати коштів в якості попередньої оплати за роботи та матеріали (по першій події), в рамках виконання договірних відносин із ТОВ «Агентство «Нова Справа».

Отже, на думку позивача, в процесі виконання умов договору субпідряду із ТОВ «Агентство «Нова Справа», ним не порушені вимоги чинного законодавства, а висновки органів ДПС є необґрунтованими та безпідставними.

В своєму позові ПАТ «ІНДБУД»просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2012 року № 0000112260.

Відповідач своїм правом на подання заперечень проти адміністративного позову, передбаченим частиною другою статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з позовними вимогами Приватного акціонерного товариства «ІНДБУД», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі -Закон № 996-XIV).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що 20 жовтня 2010 року між Закритим акціонерним товариством «ІНДБУД»(Підрядник), з однієї сторони, та ТОВ «Агентство «Нова Справа»(Субпідрядник), з другої сторони, був укладений Договір субпідряду № 20/10-10 на виконання загальнобудівельних та опоряджувальних робіт при реконструкції існуючих та будівництві нових об'єктів Національного спортивного комплексу «Олімпійський»по вул. Червоноармійській, 55 у Печерському районі м. Києва (далі -Договір № 20/10-10).

По умовам Договору № 20/10-10, Субпідрядник зобов'язується виконати комплекс робіт та поставку матеріалів в об'ємах, видах, строках та по вартості, узгодженої між Сторонами на об'єкті: Національний спортивний комплекс «Олімпійський»(далі -Роботи), розташований за адресою: 03150, вул. Червоноармійська, 55 у Печерському районі міста Києва, Україна, а Підрядник зобов'язується прийняти належним чином виконані Роботи та оплатити їх (п. 1.1 Договору № 20/10-10).

У відповідності з вищевказаним, Субпідрядник приймає на себе зобов'язання щодо проведення наступних робіт на Об'єкті: «Монтаж плит з натурального каменю (граніт) на горизонтальні та вертикальні поверхні»(пп. 1.1.1 п. 1.1 Договору № 20/10-10)

Ціна Договору (вартість робіт за цим Договором, в тому числі склад і обсяг робіт) є орієнтовною (динамічною) договірною ціною (Додаток № 1 до цього Договору), який є його невід'ємною частиною, яка формується на основі кошторисного розрахунку. Орієнтовна ціна Договору складає 40 000 000,00 (сорок мільйонів) гривень 00 коп., в т.ч. ПДВ 6 666 666,67 грн. (п. 2.1 Договору № 20/10-10).

Виконання робіт підтверджено Актами № 1 та № 2 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 року.

27 січня 2011 року ТОВ «Агентство «Нова Справа»було виписано податкову накладну № 6 на суму 166 666,67 грн., ПДВ -33 333,33 грн., всього -200 000,00 грн.

31 січня 2011 року ТОВ «Агентство «Нова Справа»було виписано податкову накладну № 7 на суму 833 333,33 грн., ПДВ -166 666,67 грн., всього -1 000 000,00 грн.

27 січня 2011 року платником -ЗАТ «ІНДБУД»згідно платіжного доручення № 9 сплачено на рахунок одержувача - ТОВ «Агентство «Нова Справа»суму в розмірі 200 000,00 грн. (призначення платежу: передплата за монтаж плит з натурального каменю згідно рахунку № 1 від 27.01.2011 р.).

31 січня 2011 року платником -ЗАТ «ІНДБУД»згідно платіжного доручення № 24 сплачено на рахунок одержувача - ТОВ «Агентство «Нова Справа»суму в розмірі 1 000 000,00 грн. (призначення платежу: монтаж плит з натурального каменю згідно рахунку № 2 від 31.01.2011 р.).

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає наступне.

Договір № 20/10-10 від імені ЗАТ «ІНДБУД»підписаний директором Борисюком В.Ф., а від імені ТОВ «Агентство «Нова Справа»- директором ОСОБА_6

Також, дослідивши вказані первинні документи, суд приходить до висновку про їх відповідність вимогам Закону № 996-XIV та про підтвердження факту реальності господарських операцій позивача, які є підставою виникнення права на податковий кредит.

Окрім цього, судом встановлено, що на момент складання податкових накладних, контрагент позивача за Договором № 20/10-10 був зареєстрований як платник податку, про що свідчать: Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 755051, з якого вбачається, що ТОВ «Агентство «Нова Справа»(код ЄДРПОУ 32769836) зареєстровано Деснянською районною у місті Києві державною адміністрацією 23.02.2004 року, Довідка про взяття на облік платника податків, з якої вбачається що ТОВ «Агентство «Нова Справа»взято на облік в органах державної податкової служби 09.03.2004 року за № 6290, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100223188, з якого вбачається, що ТОВ «Агентство «Нова Справа» зареєстровано платником податку на додану вартість 17.07.2006 року (індивідуальний податковий номер 327698326521).

Відповідно до Витягу з ЄДРЮО та ФОП, засновником та директором ТОВ «Агентство «Нова Справа»являється ОСОБА_6.

Також, Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України ТОВ «Агентство «Нова Справа»видано Ліцензію серії АВ № 117438, строком дії ліцензії з 12 травня 2006 року по 12 травня 2011 року, а Територіальним управлінням Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та місту Києву надано Дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки № 184.07.32-45.21.1.

Таким чином, включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, відображених у отриманих від ТОВ «Агентство «Нова Справа»податкових накладних, було здійснено ним на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства, а суми ПДВ підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таких вироків матеріали справи не містять.

Єдиною підставою визнання угод позивача з ТОВ «Агентство «Нова Справа»нікчемними в Акті документальної невиїзної перевірки № 1241/22-621 від 07 червня 2012 року є дані про те, що в січні 2011 року серед постачальників ТОВ «Агентство «Нова Справа»були ТОВ «Фобос-Транс-Плюс»та ТОВ «Саоста-Куб», які по матеріалам перевірок Броварської ОДПІ Київської області, здійснювали фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, що в свою чергу, на думку ДПІ у Деснянському районі м. Києва, свідчить про не набуття належним чином цивільної правосуб'єктності ТОВ «Фобос-Транс-Плюс»та ТОВ «Саоста-Куб», фінансово-господарські взаємовідносини між контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками у січні, лютому 2011 року є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Виходячи з вищевикладеного, ДПІ у Деснянському районі м. Києва дійшла висновку, що операції з поставки по ланцюгу ТОВ «Фобос-Транс-Плюс»- ТОВ «Агентство «Нова Справа»та ТОВ «Саоста-Куб»- ТОВ «Агентство «Нова Справа»не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Виходячи з того, що, на думку ДПІ у Деснянському районі м. Києва, правочини між ТОВ «Агентство «Нова Справа»та його постачальниками: ТОВ «Фобос-Транс-Плюс»та ТОВ «Саоста-Куб»є нікчемними правочинами, відповідач в своєму Акті перевірки № 1241/22-621 від 07 червня 2012 року дійшов висновку, що правочини з поставки матеріалів, виконання комплексу робіт по ланцюгу ТОВ «Фобос-Транс-Плюс», ТОВ «Саоста-Куб»- ТОВ «Агентство «Нова Справа»- ПАТ «ІНДБУД»є також нікчемними.

Проте, вказані обставини не можуть свідчити про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Агентство «Нова Справа», оскільки вони жодним чином не доводять недобросовісність позивача та не свідчать про відсутність реальності господарських операцій.

Спростуванням вказаних доводів відповідача, зроблених в Акті перевірки № 1241/22-621 від 07 червня 2012 року, слугує наявне в матеріалах справи Рішення ДПА у м. Києві від 23.06.2011 року № 6688/10/25-114 про результати розгляду первинної скарги, яким скаргу директора ТОВ «Агентство «Нова Справа»ОСОБА_6 задоволено, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 04.05.2011 року № 0000422302 скасовано.

Також, суд зазначає, що інших доказів нікчемності угод позивача з його контрагентом, відповідачем не зазначено.

Відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 в разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, з-поміж іншого, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Проте, відповідач, під час проведення перевірки, на надав належної оцінки наявним первинним документам.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на нього, якщо він заперечує проти адміністративного позову, судових рішень про визнання правочинів недійсними та обвинувального вироку суду не надав, матеріали справи таких відомостей не містять.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд також звертає увагу, що позивач, як підрядник, не може нести відповідальності ні за несплату податків ні контрагентом (ТОВ «Агентство «Нова Справа»), ні контрагентами по ланцюгу поставок матеріалів, виконання комплексу робіт (ТОВ «Фобос-Транс-Плюс», ТОВ «Саоста-Куб»), ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції ПАТ «ІНДБУД»з його контрагентом ТОВ «Агентство «Нова Справа»здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення»ПК України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах та нарахування штрафних (фінансових) санкцій було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 22 червня 2012 року № 0000112260, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «ІНДБУД»повністю задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 000,00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «ІНДБУД»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 22 червня 2012 року № 0000112260.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на користь Приватного акціонерного товариства «ІНДБУД»понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03.12.2012 р.