Ухвала суду № 28029770, 06.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/3527/12

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М.О.секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представник відповідача Величко Д. В.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СоюзПромінвестДонбас" до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СоюзПромінвестДонбас" (далі -ТОВ "СоюзПромінвестДонбас") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька (далі -ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року позов ТОВ "СоюзПромінвестДонбас" задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року залишено без змін.

Не погодившись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову ТОВ "СоюзПромінвестДонбас".

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька у період з 23.03.2011 року по 05.04.2011 року була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «СоюзПромінвестДонбас»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось за жовтень 2010 року.

За результатами перевірки був складений акт №565/23-313/31226834 року, у якому зафіксовані порушення пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР в результаті чого зменшено податковий кредит у жовтні 2010 року на суму 18102326,99 грн., у листопаді 2010 року на суму 10403988,00 грн. у зв'язку із вчиненням нікчемних правочинів, що призвело до заниження чистої суми податкових зобов'язань у жовтні 2010 року на суму 5337170,00 грн. та до завищення від'ємного значення у жовтні 2010 року на суму 8763008,00 грн.. у листопаді 2010 року на суму 5066818,00 грн., та завищення заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ за листопад 2010 року на суму 8763008,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000122344 від 21.04.2011 року, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8763008,00 грн. по декларації за листопад 2010 року.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спеціальний спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України «Про ПДВ»).

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Абзац 3 даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про ПДВ" визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій та матеріалами справи підтверджено факт отримання податкових накладних та факт списання коштів з банківських рахунків платника податку в оплату продукції та надання послуг. Податкові накладні включені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних.

Таким чином право на формування податкового кредиту у відповідності до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про ПДВ" підтверджено матеріалами справи.

Також суди першої та апеляційної інстанцій вірно зробили висновок, що у зв'язку із здійсненням у жовтні 2010 року операцій відповідачем на підставі вказаних первинних документів була правомірно сформована сума бюджетного відшкодування за листопад 2010 року у розмірі 8763008,00 грн. придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, судами попередніх інстанцій зроблено вірний висновок, що ТОВ «Аліскар», ТОВ "Будартель", ТОВ «АС-Плюс», ПП "Протор", ОП "Шахта ім. А.Ф. Засядько", ТОВ "Діон Плюс", ТОВ «Газова компанія «Енергоресурс» та "ТОВ Континент Нафто Трейд", станом на день укладення договорів та їх виконання були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно із ч. 1 ст. 18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДР, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. За приписами п. 9.8. ст. 9 Закону України ''Про ПДВ" реєстрація платником ПДВ діє до дати її анулювання.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій було вірно встановлено, що постачальники позивача - ТОВ «Аліскар», ТОВ "Будартель", ТОВ «АС-Плюс», ГІП "Протор", ОП "Шахта ім. А.Ф. Засядько", ТОВ "Діон Плюс", ТОВ «Газова компанія «Енергоресурс»та "ТОВ Континент Нафто Трейд" на час здійснення господарських операцій були юридичними особами, а як наслідок мали право здійснювати господарську діяльність, мали свідоцтва про сплату ПДВ, а тому мали право виписувати податкові накладні.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України "Про ПДВ" платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

За змістом п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про ПДВ" платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

При придбанні товару покупець зобов'язаний сплатити відповідну суму ПДВ продавцю в ціні товару, а продавець зобов'язаний внести цю суму ПДВ до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Судами попередніх інстанцій та матеріалами справи підтверджено, що постачальниками позивача - ТОВ «Аліскар», ТОВ "Будартель", ТОВ «АС-Плюс», ПП "Протор", ОП "Шахта ім. А.Ф. Засядько", ТОВ "Дюн Плюс", ТОВ «Газова компанія «Енергоресурс»та "ТОВ Континент Нафто Трейд", які були безпосередніми контрагентами позивача в "ланцюгу" постачання, були видані позивачу податкові накладні, за якими позивач включив ПДВ до складу податкового кредиту.

Щодо визнання правочинів нікчемними, то судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що ст. 228 ЦК України визначено, що нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, т.б. повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Ст. 207 та ст. 208 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання, яке вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203 та ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Судами попередніх інстанцій підтверджено, що будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом, або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсний, або вчинений що з метою, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що посилання відповідача на нікчемність правочинів не знайшли свого підтвердження. Також відповідачем не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0000122344 від 21.04.2011 року було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року -без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров