Постанова № 28027549, 30.11.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 листопада 2012 р. Справа №2а-12689/12/0170/25

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю.С., за участю секретаря судового засідання - Лазуренко О.А., представника позивача - Харманської Д.О., представника відповідача - Калінчук К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «К 2010» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «К 2010» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС № 0007772204 від 29.10.2012 року про донарахування ПДВ в сумі 2197 гривень та застосування штрафних санкцій в розмірі 296 гривень та № 0007762204 від 29.10.2012 року про донарахування податку на прибуток в сумі 44327 гривень та застосування штрафних санкцій в сумі 370 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка позивача з дотримання ним вимог податкового законодавства з питань взаємовідносин з ТОВ «Кєол Крим» та ТОВ «Металлайн-Д» за період з 01.10.2010 року по 31.07.2011 року, в ході якої відповідач дійшов висновку, що укладені позивачем з цими підприємствами угоди є нікчемними. Вважає ці висновки відповідача протиправними, оскільки фактичне виконання ними договорів з контрагентами підтверджено усіма необхідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, отриманий товар та послуги були використані в господарській діяльності підприємства, у зв'язку з чим вважає висновок податкової інспекції щодо фіктивності укладених ними договорів протиправним.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що перевірками контрагентів позивача - ТОВ «Кєол Крим» та ТОВ «Металлайн-Д» було встановлено відсутність у цих підприємств необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; не підтверджено поставок товарів (послуг) підприємствам - покупцям, що свідчить про те, що правочини з покупцями здійснювались без мети настання реальних наслідків.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «К 2010» є юридичною особою, видами діяльності якої в тому числі є виробництво продуктів нафто перероблення, роздрібна торгівля пальним та є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва № 100306201 (т. 2, а.с. 7, т. 1, а.с. 8).

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «К 2010» з питань взаємовідносин з ТОВ «Кєол Крим», ТОВ «Металлайн-Д» за період з 01.10.2010 по 31.07.2011 рік, за результатами якої складено акт № 7124/22-8/37285827 від 09.10.2012 року (т. 1, а.с. 11-39).

Зазначеною перевіркою було встановлено, що ТОВ «К 2010» в перевіряємому періоді формувало валові витрати та податковий кредит за результатами взаємовідносин з підприємствами ТОВ «Металлайн-Д» та ТОВ «Кєол Крим».

Проте, згідно акту ДПІ у м. Сімферополі від 07.02.2012 року «Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Металлайн-Д», а також акту ДПІ у м. Сімферополі від 16.01.2012 року «Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Кєол-Крим» було встановлено, що вчинені ними операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. У зв'язку з цим, посадові особи ТОВ «Металлайн-Д» та ТОВ «Кєол - Крим» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

На підставі цього, податкова інспекція дійшла висновку, що ТОВ «К 2010» було необґрунтовано завищено за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Металлайн-Д» валові витрати за 4-й квартал 2010 року в сумі 5900 гривень та по взаємовідносинам з ТОВ «Кєол-Крим» - за 1-й квартал 2011 року в сумі 60521 гривень і за 2-й квартал 2011 року в сумі 120530 гривень.

Таким чином, податкова інспекція дійшла висновку, що ТОВ «Кєол Крим» і ТОВ «Металлайн-Д» проводили діяльність, спрямовану на здійсненні операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а отже усі операції купівлі - продажу з їх постачальниками та покупцями не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до вигодо набувача, а тому позивач також не мав права на формування в грудні 2010 року та квітні 2011 року податкового кредиту за рахунок цих угод.

Встановивши ці обставини, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС дійшла висновку про порушення ТОВ «К 2010»:

- П. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138 , п.п. 139.1.9 п. 139.1 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 44327 гривень, в тому числі за 4-й квартал 2010 року в сумі 1475 гривень, за 1 квартал 2011 року в сумі 15130 гривень, за 2-й квартал 2011 року в сумі 27722 гривень;

- П.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 р. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 187.1 п. 187 ст. 187, п. 201.1 ст. 201, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 2197 гривень, в тому числі за грудень 2010 року в сумі 1180 гривень, за квітень 2011 року в сумі 1017 гривень.

На підставі зазначених висновків, були прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення:

- № 0007772204 від 29.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «К 2010» з податку на додану вартість на 2493 гривень, в тому числі 2197 гривень - основний платіж та 296 гривень - штрафні санкції (т. 1, а.с. 9);

- № 0007762204 від 29.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «К 2010» з податку на прибуток приватних підприємств на 44697 гривень, з яких 44327 гривень - основний платіж та 370 гривень - штрафні санкції (т. 1, а.с. 10).

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку податкового органу про заниження податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств є нікчемність внаслідок безтоварності укладених позивачем договорів з ТОВ «Металлайн-Д» та ТОВ «Кєол-Крим».

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 01.12.2010 року між ТОВ «Металлайн-Д» (Постачальник) та ТОВ «К 2010» (Покупець) було укладено договір постачання паливно - мастильних матеріалів № 8, строк дії якого було визначено - до 31.12.2011 року (т. 2, а.с. 15-18).

На виконання цього договору, ТОВ «Металлайн-Д» 17.12.2010 року було поставлено на адресу ТОВ «К 2010» дизпаливо в кількості 1000 літрів вартістю 7080 гривень, в тому числі ПДВ - 1180 гривень (т. 1, а.с. 77).

17.12.2010 року ТОВ «Металлайн-Д» було виписано позивачу податкову накладну № 159 від 17.12.2010 року на загальну суму 7080 гривень, в тому числі ПДВ - 1180 гривень (т. 1, а.с. 78).

Сума за поставлені паливно - мастильні матеріали була оплачена ТОВ «К 2010» на користь ТОВ «Металлайн-Д» 01.08.2011 року (т. 2, а.с. 19).

Відповідно до Декларації з ПДВ за грудень 2010 року та Додатку № 5 до Декларації, отримана від ТОВ «Металлайн-Д» податкова накладна від 17.12.2010 року була включена позивачем до складу податкового кредиту грудня 2010 року (т. 2, а.с. 64-68).

Валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Металлайн-Д» у розмірі 5900 гривень були включені позивачем до загальної суми валових витрат 2010 року (т. 1, а.с. 70-72).

Судом встановлено, що ТОВ «Металлайн-Д» зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; на час укладення договору з позивачем він був зареєстрований як платник податку на додану вартість, згідно свідоцтва про реєстрацію № 100051848 (т. 2, а.с. 8,13).

Відповідач вважає, що ця угода, укладена між ТОВ «К 2010» та ТОВ «Металлайн-Д» мала безтоварний характер.

Проте, судом встановлено, що отримане позивачем 17.12.2010 року від ТОВ «Металлайн-Л» дизпаливо в кількості 1000 літрів було реалізоване 20.12.2010 року приватному підприємцю ОСОБА_1 за 7100 гривень, в тому числі ПДВ - 1183,33 гривень, що підтверджується товарно - транспортною накладною, договором поставки, витратною накладною та випискою з банку про оплату ОСОБА_1 отриманих паливно - мастильних матеріалів (т. 1, а.с. 79, 110-115).

Тобто, вчинення позивачем цих господарських операцій призвело до змін в структурі його активів, отримання економічної вигоди та ця операція також була відображена в податкових зобов'язаннях ТОВ «К 2010» грудня 2010 року (т. 2, а.с. 66).

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Суд вважає, що позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарської операції з придбання у ТОВ «Металлайн-Д» дизпалива, використання цього товару в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цього товару до валових.

Стосовно неправомірного формування, на думку податкової інспекції податкового кредиту в грудні 2010 року за рахунок вищезазначеного контрагенту позивача суд зазначає наступне.

Об'єктом оподаткування, відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон), - є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Цим Законом було передбачено право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п. 1.7 Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування передбачені ст.. 7 Закону.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п. 7.5 ст. 7 Закону).

Документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена податкова накладна, яка підтверджує сплату податку на додану вартість (пп. 7.2.3 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України «Про податок на додану вартість не передбачено.

Проведеною ДПІ у м. Сімферополі АР Крим перевіркою дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «К 2010» було встановлено, що за наслідками придбання у ТОВ «Металлайн-Д» дизпалива позивач сформував податковий кредит на підставі належним чином оформленої податкової накладної, яка була виписана зареєстрованим на момент укладення та виконання цієї угоди платником податку на додану вартість. Сплата безпосередньо позивачем податку на додану вартість під сумнів не ставиться.

В судовому засіданні представником позивача надані всі необхідні документи, які підтверджують, що підприємство має можливість здійснювати господарську діяльність, фактично її здійснює та отриманий від ТОВ «Металлайн-Д» було використано в господарській діяльності ТОВ «К 2010», призвело до змін в структурі активів та пасивів цього підприємства.

Також судом встановлено, що 01.02.2011 року між ТОВ «Кєол Крим» (Постачальник) та ТОВ «К 2010» (Покупець) було укладено договір поставки паливно - мастильних матеріалів № 7/1 строком до 31.12.2011 року (т. 1, а.с. 80-83).

На виконання цього договору, 01.02.2011 року ТОВ «Кєол Крим» було поставлено ТОВ «К 2010» бензин в кількості 560 літрів та дизпаливо в кількості 1250 літрів загальною вартістю 14343 гривень, в тому числі ПДВ - 2390,50 гривень, що підтверджується витратною накладною № РН-27 від 01.02.2011 року; специфікацією закупівлі ПММ; товарно - транспортною накладною на поставку товару (т. 1, а.с. 84,86).

03.02.2011 року ТОВ «Кєол Крим» було виписано позивачу податкову накладну № 3 на суму 14343 гривень, в тому числі ПДВ - 2390,50 гривень (т. 1, а.с. 85).

Сума ПДВ у розмірі 2390,50 гривень була включена позивачем до складу податкового кредиту лютого 2011 року, відповідно до податкової декларації з ПДВ за лютий 2011 року (т. 2, а.с. 52-58).

Згідно з банківською випискою, оплата товару проведена позивачем 09.03.2011 року платіжним дорученням № 9 на загальну суму 15000 гривень. Дебетовий залишок склав 657 гривень (т. 1, а.с. 87).

Також, 09.03.2011 року ТОВ «Кєол Крим» було поставлено ТОВ «К 2010» дизельне паливо в кількості 7370 літрів вартістю 48568,30 гривень, ПДВ - 9713,66 гривень, а всього, - 58281,96 гривень, що підтверджується витратною накладною № РН-0000079 від 09.03.2011 року; специфікацією закупівлі паливно - мастильних матеріалів, товарно - транспортною накладною на поставку товару від 09.03.2011 року (т. 1, а.с. 88,89,91).

09.03.2011 року ТОВ «Кєол Крим» було виписано позивачу податкову накладну № 9 на загальну суму 58281,96 гривень, в тому числі ПДВ - 9713,66 гривень (т. 1, а.с. 90).

Оплата була проведена платіжним дорученням № 10 від 22.03.2011 року на суму 59000 гривень. Дебетовий залишок склав 1375,04 гривень (т. 1, а.с. 87).

Сума ПДВ у розмірі 9713,66 гривень була включена позивачем до складу податкового кредиту березня 2011 року, згідно з Декларацією з ПДВ за березень 2011 року та додатків до неї (т. 2, а.с. 45-50).

Витрати в сумі 60521 гривень на придбання паливно - мастильних матеріалів від ТОВ «Кєол Крим» були включені до загальної суми валових витрат підприємства 1 кварталу 2011 року (т. 1, а.с. 64-67).

Також, 18 квітня 2011 року ТОВ «Кєол Крим» було поставлено позивачеві бензин кількістю 160 літрів та дизельне паливо кількістю 490 літрів, вартістю 5086 гривень, ПДВ 1017,20 гривень, а всього - 6103,20 гривень, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000140 від 18.04.2011 року; специфікацією закупівлі паливно - мастильних матеріалів, товарно - транспортною накладною від 18.04.2011 року (т. 1, а.с. 92,93,95).

18.04.2011 року ТОВ «Кєол Крим» було виписано позивачу податкову накладну № 25 на загальну суму 6103,20 гривень, в тому числі ПДВ - 1017,20 гривень (т. 1, а.с. 94).

Сума ПДВ у розмірі 1017,20 гривень була включена позивачем до складу податкового кредиту квітня 2011 року згідно з Декларацією з ПДВ за квітень 2011 року та додатків до неї (т. 2, а.с. 38-43).

Оплата за отриманий товар була проведена платіжним дорученням № 15 від 10.05.2011 року на суму 5600 гривень (т. 1, а.с. 100). Частково в рахунок оплати була врахована переплата в сумі 503,20 гривень.

Крім того, 01.05.2011 року ТОВ «Кєол Крим» було поставлено позивачу дизельне паливо в кількості 900 літрів та бензин в кількості 330 літрів на суму 9902,40 гривень, ПДВ - 1980,48 гривень, а всього на суму 11882,88 гривень, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000181 від 01.05.2011 року, специфікацією на закупівлю паливно мастильних матеріалів, товарно - транспортною накладною від 01.05.2011 року (т. 1, а.с. 96,97,99).

01.05.2011 року ТОВ «Кєол Крим» було виписано позивачу податкову накладну № 1 на загальну суму 11882,88 гривень, в тому числі ПДВ - 1980,48 гривень (т. 1, а.с. 98).

Також, 25.05.2011 року ТОВ «Кєол Крим» було поставлено позивачу дизельне паливо кількістю 4930 літрів, бензин кількістю 3520 літрів вартістю 62797,30 гривень, ПДВ - 12559,46 гривень, а всього, - 75356,76 гривень, що підтверджується видатковою накладною № РН-000052 від 25.05.2011 року, товарно - транспортною накладною від 25.05.2011 року (т. 1, а.с. 101, 103).

25.05.2011 року ТОВ «Кєол Крим» було виписано позивачу податкову накладну № 52 на загальну суму 75356,76 гривень, в тому числі ПДВ - 12559,46 гривень.

Крім того, 01.06.2011 року ТОВ «Кєол Крим» на адресу ТОВ «К 2010» було поставлено дизпаливо в кількості 5360 літрів, бензин в кількості 610 літрів вартістю 42743,80 гривень, ПДВ - 8548,76 гривень, а всього - 51292,56 гривень, що підтверджується витратною накладною № РН-0000202, специфікацією на закупівлю паливно - мастильних матеріалів, товарно - транспортною накладною від 01.06.2011 року (т. 1, а.с. 106,107,109).

01.06.2011 року ТОВ «Кєол Крим» було виписано позивачу податкову накладну № 2 на загальну суму 51292,56 гривень, в тому числі ПДВ - 8548,76 гривень (т. 1, а.с. 108).

Оплата за отримані паливно - мастильні матеріали була позивачем здійснена: платіжним дорученням № 25 від 25.05.2011 року на суму 43400 гривень, № 26 від 30.05.2011 року на суму 33600 гривень; № 34 від 24.06.2011 року на суму 44200 гривень, а також квитанцією до приходного ордеру № 35 від 05.08.2011 року на суму 8000 гривень; № 36 від 08.08.2011 року на суму 8460,36 гривень. Також в рахунок сплати була зарахована передоплата в сумі 871,84 гривень (т. 1, а.с. 100,104, 105; т. 2, а.с. 20, 21).

За рахунок взаємовідносин з ТОВ «Кєол Крим» в травні 2011 року позивачем було включено до складу податкового кредиту сума ПДВ у розмірі 14539,94 гривень, до складу податкового кредиту червня 2011 року - суму ПДВ 8548,76 гривень (т. 2, а.с. 22-36).

Витрати в сумі 120530 гривень на придбання паливно - мастильних матеріалів від ТОВ «Кєол Крим» в квітні - червні 2011 року були включені до загальної суми валових витрат підприємства 2 кварталу 2011 року (т. 1, а.с. 57-61).

Судом встановлено, що ТОВ «Кєол Крим» зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, видом його діяльності в тому числі є оптова торгівля паливом та зареєстрований як платник податку на додану вартість згідно свідоцтва платника ПДВ № 100230561 (т. 2, а.с. 9,14).

Одержані від ТОВ «Кєол Крим» паливно - мастильні матеріали були реалізовані позивачем на користь третіх осіб, а саме: на АЗС смт. Красногвардійське, для подальшої реалізації в роздріб; ПП ОСОБА_1.; ПП Фірма «Александрія» з отриманням вигоди від реалізації, підтвердження чого мається в матеріалах справи (т. 1, а.с. 116-211).

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Суд вважає, що позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з придбання у ТОВ «Кєол Крим» паливно - мастильних матеріалів, оприбуткування цих товарів в бухгалтерському обліку, їх використання в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих товарів до валових.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, який набув чинності з 01.01.2011 року, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.. 198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів\ послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів \ послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Проте, відповідачем не було надано ніяких доказів, які б свідчили про наявність розбіжностей між даними позивача та його контрагентом та доказів повідомлення позивача платника податків про виявлення таких розбіжностей, у випадку їх наявності.

Згідно п. 201.7 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів \ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з викладеного, щодо формування позивачем податкового кредиту в спірному періоді суд зазначає наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та \ або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Таким чином, аналізуючи зміст наведених норм права, суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими податкове законодавство пов'язує можливість формування відповідних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Такими обставинами є: наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій; придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст.. 201 ПК України та видана після її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, крім випадків, передбачених п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, які не передбачають такої реєстрації.

В судовому засіданні були досліджені всі документи ТОВ «К 2010», які підтверджують фактичне здійснення ним операцій з придбання товару від ТОВ «Кєол Крим» та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентом позивача накладних вимогам, встановленим ст.. 201 ПК України, відповідачем в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено.

Наведені в податкових накладних дані повністю відповідають даним, що зазначені в інших первинних документах, що підтверджують факт постачання товарів та надання послуг. Відповідачем також не надано доказів та доводів щодо підписання первинних та податкових документів не уповноваженими особами. Контрагент позивача на момент укладення та виконання договорів був зареєстрованим в реєстрі платників ПДВ, ніякої інформації, яка б могла свідчити про порушення ним податкової дисципліни на час вчинення правочинів з позивачем судом не встановлено.

Відповідачем також не було надано ніяких доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та \ або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, а тому висновки податкової інспекції щодо неправомірного формування валових витрат та неправомірного внесення ним до складу податкового кредиту суми ПДВ за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Металлайн-Д» та ТОВ «Кєол Крим», що призвело до винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «К 2010» є обґрунтованими та винесені на підставі акту перевірки від 09.10.2012 року податкові повідомлення - рішення від 29.10.2012 року є протиправними та мають бути скасовані судом.

В судовому засіданні 30.11.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено 05.12.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «К 2010» - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення № 0007772204 від 29.10.2012 року, винесене Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим, яким ТОВ «К 2010» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2493 гривень, з яких 2197 гривень - основний платіж та 296 гривень - штрафні санкції.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення № 0007762204 від 29.10.2012 року, винесене Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим, яким ТОВ «К 2010» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 44697 гривень, з яких 44327 гривень - основний платіж та 370 гривень - штрафні санкції.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Ю.С. Кононова