Постанова № 28027535, 27.11.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

27 листопада 2012 р. (17:06 год.) Справа №2а-12780/12/0170/18

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Панова О.І., при секретарі судового засідання Карпенко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Колективного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма - колгосп імені Крупської"

до Відділу державної виконавчої служби Нижньогірського районного управління юстиції

про визнання незаконними дій та скасування постанови

представники сторін:

від позивача - Черниш Іван Федорович, довіреність №26 від 24.04.2012р.;

від позивача - Мєтєлєєва Світлана Федорівна, довіреність №65 від 01.11.2012р.;

від відповідача - не з'явився.

Суть справи: Колективне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма - колгосп імені Крупської" (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Нижньогірського районного управління юстиції (далі - Відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 23.10.2012р. про відкриття виконавчого провадження №34873542.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем відкрито виконавче провадження на підставі простого векселю №613244305326 виданого 12.05.1999р. КСГП "Агрофірма колгосп ім. Крупської", який відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконавче провадження" не відноситься до виконавчих документів, а тому постанова ВДВС про відкриття виконавчого провадження від 23.10.2012р. винесена із порушенням норм діючого законодавства, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.11.2012 р. було відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 12.11.2012р. клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову було задоволено, а саме до набрання рішенням по справі №2а-12780/12/0170/18 законної сили, заборонено Відділу державної виконавчої служби Нижньогірського районного управління юстиції вчиняти будь-які виконавчі дії щодо виконання простого векселю №613244305326 виданого 12.05.1999р. КСГП "Агрофірма колгосп ім. Крупської" про стягнення з боржника на користь стягувача боргу у розмірі 201464,71 грн. у виконавчому провадженні № 34873542.

У судовому засіданні, яке відбулось 27.11.2012 року, представники позивача наполягали на позовних вимогах та просили їх задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судове засідання 27.11.2012 р. не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Правова позиція викладена відповідачем у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.37-38).

У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи достатньо, суд вважає можливим розглядати справу за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Примусове виконання рішень в Україні покладено на Державну виконавчу службу, яка у своїй діяльності керується Законом України "Про виконавче провадження", який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у випадку невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 24.03.1998 № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" (далі -Закон №202) примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Згідно із ст. ст. 4, 7 Закону №202 державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу в порядку, передбаченому законом.

Отже, органи державної виконавчої служби та їх посадові особи у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Частиною 1 ст. 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно із ст. ст. 7 Закону України від 21.04.1999 №606-ХІV "Про виконавче провадження" (далі -Закон №606) учасниками виконавчого провадження є, державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нижньогірського РУЮ АРК Альфетаевою М. Ш. від 23 жовтня 2012 року відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого документу - простого векселю від 12 травня 1999 року №613244305326 про стягнення з КСГП "Агрофірма колгосп ім. Крупської" суми боргу у розмірі 201464,71 грн. на користь ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" на підставі акту протесту векселя на оплату боржникові наданий термін для самостійного погашення боргу до 29.10.2012р. (а.с. 7).

Вирішуючи питання щодо правомірності постанови від 23.10.2012 р. про відкриття виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів міністерства юстиції України.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень ст. 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Зокрема підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Ч. 2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Так, відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993р. №3425-ХІІ для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Отже суд зазначає про те, що стягнення за виконавчим написом проводиться у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно до Постанови Кабінету України від 24.04.2000р. №693 "Про внесення доповнення до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" виконавчий напис нотаріуса на стягнення заборгованості робиться на підставі оригіналу опротестованого векселя і акту про протест векселя.

Таким чином, суд робить висновок про те, що простий вексель №613244305326, виданий 12.05.1999р. КСГП Агрофірма колгосп ім. Крупської не є виконавчим документом у розумінні ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", а тому у відповідача не було підстав для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.10.2012р.

Зокрема, принцип прийняття рішення, вчинення дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказують законодавчі акти, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем належних доказів правомірності прийняття постанови, що оскаржується не надано.

За таких обставин, постанова про відкриття виконавчого провадження №ВП № 34873542 від 23.10.2012 р. прийнята відповідачем неправомірно та з порушенням норм Закону України "Про виконавче провадження", а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Відтак, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11у резолютивній частині судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 27.11.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 03.12.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Нижньогірського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП №34873542 від 23.10.2012р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Колективного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма - колгосп імені Крупської" судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Відділу державної виконавчої служби Нижньогірського районного управління юстиції, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору у розмірі 32,19 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Панов О.І.