Постанова № 28027268, 10.12.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2012 року Справа № 5020-9/326-12/196-1541/2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гонтаря В.І.,

суддів Рибіної С.А.,

Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача: Малий Олексій Сергійович, довіреність № 1061 від 13.08.12, фізична особа-підприємець Хлобистова Інна Валентинівна;

відповідача: Лаврентьєва Катерина Юріївна, довіреність № 212/850 від 31.01.12, Міністерство оборони Російської Федерації;

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони Російської Федерації на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Янюк О.С.) від 18 березня 2012 року у справі №5020-9/326-12/196-1541/2011

за позовом фізичної особи-підприємця Хлобистової Інни Валентинівни (вул. Челюскінців, 32 корпус Б, кв.3, місто Севастополь, 99002; вул. Сівашська, 13, місто Севастополь, 99016)

до Міністерства оборони Російської Федерації (вул. Знаменка, 19, місто Москва, Російська Федерація, 119160; представник Лаврентьєва К.Ю., юридична служба Чорноморського флоту - вул. Радянська, 4, місто Севастополь, 99050)

про стягнення 48765,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа-підприємець Хлобистова Інна Валентинівна звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача, Міністерства оборони Російської Федерації в особі структурних підрозділів військової частини 99764-2 та Фінансово-економічного управління Чорноморського флоту Російської Федерації про стягнення 48765,37грн., з яких 39765,37 грн. - сума основного боргу за поставлену продукцію, 9000,00 грн. - збитки. Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням іншою стороною за договором розрахунку за поставлену продукцію.

Ухвалою суду першої інстанції від 09 вересня 2010 року допущена заміна відповідача - Міністерства оборони Російської Федерації в особі структурних підрозділів Військової частини 99764-2 та Фінансово-економічного управління Чорноморського флоту Російської Федерації на належного відповідача - Міністерство оборони Російської Федерації.

Рішенням місцевого суду від 04 травня 2011 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 липня 2011 року, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача заборгованість за поставлену продукцію в розмірі 39765,37 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14 вересня 2011 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 липня 2011 року та рішення суду від 04 травня 2011 року в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 39765,37 грн. скасовано та в цій частині справу направлено до господарського суду першої інстанції на новий розгляд. В іншій частині рішення судів залишені без змін.

У постанові Вищий господарській суд України, зокрема в частині стягнення заборгованості, зазначає, що судами не встановлено чи мали місце порушення позивачем умов укладених контрактів, на що посилався відповідач заперечуючи проти позову, чи мала місце на час застосування відповідачем відповідальності кредиторська заборгованість, яка визначена умовами договору, чи правильно розрахована сума неустойки та пені відповідачем у разі виявлення фактів порушення позивачем умов контрактів щодо поставки, чи правомірно відповідачем було застосовано умову контактів№133, №141, №159, викладену в останньому реченні п. 5.1., шляхом утримання нарахованих штрафних санкцій відповідачем в рахунок кредиторської заборгованості перед позивачем.

15 лютого 2012 року представник позивача надав суду письмові пояснення (т. 3 а. с. 33-35, 47), у яких зокрема, просить стягнути з відповідача 49489,40 грн., з яких 40489,40 грн. - сума основного боргу, та 9000,00 грн. - збитки. Проте зазначені вимоги судом до розгляду не приймаються, оскільки позивачем не було виконано вимоги абз.2 ч.2 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674 в частині доплати судового збору.

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Янюк О.С.) від 19 березня 2012 року у справі №5020-9/326-12/196-1541/2011 позов задоволено частково.

Стягнуто з Міністерства оборони Російської Федерації на користь фізичної особи-підприємця Хлобистової Інни Валентинівни заборгованість за поставлену продукцію в розмірі 39409,65 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 03 квітня 2012 року Міністерство оборони Російської Федерації звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Так, заявник апеляційної скарги посилається, зокрема, на порушення позивачем пункту 5.1 договору, а саме, невиконання ним умов договору у частині встановленого строку поставки продукції, у зв'язку з чим за позивачем утворилась заборгованість Також, відповідач звертає увагу на те, що ним на адресу позивача були скеровані лист про часткове розірвання контракту та претензію з вимогою сплатити заборгованість, що виникла, проте, дану вимогу виконано не було. Крім того, відповідач зазначає, що пізніше позивачем було сплачено пеню у сумі 39765,37 грн., яка була погашена за рахунок кредиторської заборгованості за фактично поставлену продукцію. Більш детальніше доводи викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2012 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження, провадження по справі було зупинено.

10 вересня 2012 року за розпорядженням секретаря судової палати суддю Гоголя Ю.М. у зв'язку з з відпусткою було замінено на суддю Гонтаря В.І.

10 вересня 2012 року фізичною особою-підприємцем Хлобистовою Інною Валентинівною було надано відзив на апеляційну скаргу. Так, позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого суду залишити без змін з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Розгляд апеляційної скарги відкладався.

10 грудня 2012 року за розпорядженням в.о. секретаря судової палати суддю Борисову Ю.В. у зв'язку з хворобою було замінено на суддю Плута В.М. Головуючим суддею по справі було призначено суддю В.І. Гонтаря.

10 грудня 2012 року позивачем було надано відзив на апеляційну скаргу, згідно якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні, яке було призначено на 10 грудня 2012 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого суду скасувати у частині стягнення з відповідача на користь позивача 39409,65 грн., а також судового збору у сумі 394,10 грн. та витрат на інформаційно - технічне забезпечення у сумі 254,83 грн., прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Представник позивача проти задоволенні апеляційної скарги заперечував та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалом справи, 14 серпня 2008 року між Міністерством оборони Російської Федерації в особі командира військової частини 99764-2 Козаченка В.В. (держзамовник) та фізичною особою-підприємцем Хлобистовою І.В. (постачальник) укладений державний контракт №133 (т. 1 а. с.11-12 (далі - Контракт №133).

Відповідно пункту 1.1 контракту № 133, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність держзамовника продовольчі товари: картоплю свіжу продовольчу, таку, що відповідає вимогам ГОСТ 7176-85, цибулю ріпчасту свіжу, таку, що відповідає вимогам ГОСТ 1723-86, за цінами, у кількості та строки, зазначені у специфікації (додаток №1), що є невід'ємною частиною Контракту, а держзамовник зобов'язується прийняти поставлену продукцію та своєчасно здійснити її оплату на умовах Контракту.

Згідно пункту 1.3 контракту № 133, право власності на продукцію переходить до держзамовника після оформлення вантажоодержувачем акту про приймання матеріалів форми М-7 або форми 4. Акт про приймання продукції оформлюється після висновку 1049 Центру ветеринарно-санітарної експертизи та лабораторної діагностики Чорноморського флоту про відповідність продукції вимогам ГОСТ.

Пунктом 2.2 контракту № 133 встановлено, що вантажоодержувачами продукції є військові організації, відвантажувальні реквізити яких повідомляються постачальнику в специфікації до Контракту.

Днем виконання постачальником зобов'язань щодо поставки продукції вважається дата поставки на склад отримувача без урахування часу на проведення лабораторних досліджень, якщо ними в подальшому підтверджена відповідність поставленої продукції вимогам якості.

У відповідності пункту 3.1 контракту № 133, перевірка якості продукції здійснюється 1049 Центром ветеринарно-санітарної експертизи та лабораторної діагностики Чорноморського флоту.

Пунктом 4.3 контракту передбачено, що оплата поставленої продукції здійснюється держзамовником за фактом приймання вантажу вантажоодержувачем протягом впродовж 10 банківських днів після надання акту приймання, рахунку із зазначенням ґатунку, кількості, ціни продукції з урахуванням єдиного податку та копії довіреності.

У розділі 5 Контракту №133 сторони встановили умови відповідальності за порушення умов Контракту.

Так, згідно пункту 5.2 контракту № 133, при невиконанні постачальником зобов'язань за Контрактом, у тому числі при не виконанні графіку відвантаження (поставки), держзамовник має право в односторонньому порядку розірвати його в повному обсязі або частково, письмово повідомив про це замовника.

У пункті 7.5 контракту № 133 сторони домовились, що контракт діє до 19 вересня 2008 року, а в частині взаєморозрахунків -до повного їх завершення.

Відповідно до специфікації №1 до Контракту №133 (т.1 а. с.13) постачальник повинен поставити та передати у власність держзамовника картоплю свіжу, продовольчу, таку, що відповідає вимогам ГОСТ 7176-85:

1. Картопля свіжа:

- в об'ємі 65000 кг з 19.08.2008 по 22.08.2008 - фактично поставлена 23.08.2008, що підтверджується актом від 23.08.2008 №981 (т. 1 а. с.82). Прострочення поставки товару - 1 день, у зв'язку з чим держзамовником нарахована пеня та виставлено претензію №41 (т.1 а. с. 87) на суму 78,00 грн. (65000кг* 1,2грн за кг*1 день*0,1%=78,00 грн.);

- в об'ємі 65000 кг з 25.08.2008 по 29.08.2008 - фактично поставлена 26.08.2008, що підтверджується актом від 26.08.2008 №986 (т. 1 а. с. 83);

- в об'ємі 65000 кг з 02.09.2008 по 05.09.2008 - фактично поставлена 02.09.2008, що підтверджується актом від 02.09.2008 №1027 (т. 1 а. с.85);

- в об'ємі 65000кг з 09.09.2008 по 12.09.2008 - фактично поставлена не була, у результаті чого постачальнику був надісланий лист від 19.09.2008 про часткове розірвання контракту та пред'явлення претензії (т. 1 а. с. 90-91). Так, 06.11.2008 постачальнику держзамовником нарахована пеня та виставлена претензія №48 (т.1 а. с.92) на суму 39000,00 грн. (65000кг* 1,2кг*50%=39 000,00 грн.).

2. Цибуля свіжа ріпчаста:

- в об'ємі 6000 кг з 15.08.2008 по 18.08.2008 - фактично поставлена 18.08.2008, що підтверджується актом від 18.08.2008 №952 (т. 1 а. с. 93);

- в об'ємі 5500 кг з 19.08.2008 по 22.08.2008 - фактично поставлена 19.08.2008, що підтверджується актом від 19.08.2008 №953 (т. 1 а. с. 94);

- в об'ємі 5500 кг з 25.08.2008 по 29.08.2008 - фактично поставлена 26.08.2008, що підтверджується актом від 26.08.2008 №1026 (т. 1 а. с. 96);

- в об'ємі 5500 кг з 02.09.2008 по 05.09.2008 - фактично поставлена 10.09.2008, що підтверджується актом від 10.08.2008 №1052 (т. 1 а. с. 98). Прострочення поставки товару - 5 днів, у зв'язку з чим держзамовником нарахована пеня та виставлено претензію №43 (т.1 а. с.101) на суму 30,25 грн. (5500кг* 1,1грн за кг*5 днів*0,1%=30,25грн.);

- в об'ємі 5000кг з 09.09.2008 по 12.09.2008 - фактично поставлена 10.09.2008, що підтверджується актом від 10.09.2008 № 1052 (т. 1 а. с. 98);

- в об'ємі 10000кг з 17.09.2008 по 19.00.2008 - фактично поставлена 17.09.2008, що підтверджується актом від 17.09.2008 №1066 (т. 1 а. с. 99).

З матеріалів справи також вбачається, що 18.08.2008 між Міністерством оборони Російської Федерації в особі командира військової частини 99764-2 Козаченка В.В. (держзамовник) та фізичною особою - підприємцем Хлобистовою І.В. (постачальник) укладений державний контракт №141 (т. 1 а. с. 14-15 (далі - Контракт №141).

Відповідно пункту 1.1 зазначеного контракту, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність держзамовника продовольчі товари: блоки з сердець яловичини заморожені, такі, що відповідають вимогам ГСТУ 46.019- 2002, за цінами, у кількості та строки, зазначені у специфікації (додаток №1), що є невід'ємною частиною Контракту, а держзамовник зобов'язується прийняти поставлену продукцію та своєчасно здійснити її оплату на умовах Контракту.

Пунктом 1.3 контракту № 141 встановлено, що право власності на продукцію переходить до держзамовника після оформлення вантажоодержувачем акту про приймання матеріалів форми М-7 або форми 4. Акт про приймання продукції оформлюється після висновку 1049 Центру ветеринарно-санітарної експертизи та лабораторної діагностики Чорноморського флоту про відповідність продукції вимогам ГСТУ.

Згідно пункту 2.2 контракту №141, вантажоодержувачами продукції є військові організації, відвантажувальні реквізити яких повідомляються постачальнику в специфікації до Контракту.

Пунктом 3.1 контракту № 141 передбачено, що днем виконання постачальником зобов'язань щодо поставки продукції вважається дата поставки на склад отримувача без урахування часу на проведення лабораторних досліджень, якщо ними в подальшому підтверджена відповідність поставленої продукції вимогам якості. Перевірка якості продукції здійснюється 1049 Центром ветеринарно-санітарної експертизи та лабораторної діагностики Чорноморського флоту.

У пункті 4.3 контракту 141 зазначено, що оплата поставленої продукції здійснюється держзамовником за фактом приймання вантажу вантажоодержувачем протягом впродовж 20 банківських днів після надання товарно-транспортної накладеної, акту приймання, рахунку із зазначенням ґатунку, кількості, розфасовки, ціни продукції з урахуванням єдиного податку та копії довіреності.

У розділі 5 Контракту №141 сторони встановили умови відповідальності за порушення умов Контракту.

При невиконанні постачальником зобов'язань за Контрактом, у тому числі при не виконанні графіку відвантаження (поставки), держзамовник має право в односторонньому порядку розірвати його в повному обсязі або частково, письмово повідомив про це замовника (пункт 5.5 контракту № 141).

У пункті 7.5 контракту №141 сторони домовились, що контракт діє до 13 вересня 2008 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх завершення.

Відповідно до специфікації №1 до контракту №141 (т. 1 а. с.16) постачальник повинен поставити та передати у власність держзамовника блоки з сердець яловичини заморожені в об'ємі 5000кг у строк з 08.09.2008 по 13.09.2008. Зазначений товар був поставлений держзамовнику:

- 17.09.2008 у кількості 2096 кг, що підтверджується актом від 17.09.2008 №1069 (т.1

а. с. 102), у результаті чого держзамовником постачальнику нарахована пеня та виставлено претензію №43 (т. 1 а. с.101) на суму 146,72 грн. (2096кг* 17,5грн за кг*4дні*0,1%=146,72 грн.);

- 22.09.2008 у кількості 2601кг, що підтверджується актом від 22.09.2008 №1091 (т.1

а. с. 105), у результаті чого держзамовником постачальнику нарахована пеня та виставлено претензію № 49 (т. 1 а. с. 107) на суму 409,65 грн. (2601кг* 17,5грн. за кг*9 днів*0,1%=409,65 грн.,;

- 02.10.2008 у кількості 303 кг, що підтверджується актом від 02.10.2008 №1152 (т.1 а. с. 108), у результаті чого держзамовником постачальнику нарахована пеня та виставлено претензію № 49 (т. 1 а. с. 107) на суму 100,75 грн. (303кг* 17,5грн за кг*19 днів*0,1%=100,75грн.).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 19.09.2008 між Міністерством оборони Російської Федерації в особі командира військової частини 99764-2 Козаченка В.В. (держзамовник) та фізичною особою-підприємцем Хлобистовою І.В. (постачальник) укладений державний контракт №159 (т. 1 а. с. 17-18 (далі - Контракт №159).

Згідно пункту 1.1 зазначеного контракту, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність держзамовника продовольчі товари: молоко коров'яче ж.3.2% в т/п, таке, що відповідає вимогам ТУ У 15.5-25593656-002:2008, чай чорний, такий, що відповідає вимогам ГОСТ 1938-90, карамель льодяникову, таку, що відповідає вимогам ДСТУ 3893-99, сік томатний, такий, що відповідає вимогам ТУ У 22229967.004-98, за цінами, у кількості та строки, зазначені у специфікації (додаток №1), що є невід'ємною частиною Контракту, а держзамовник зобов'язується прийняти поставлену продукцію та своєчасно здійснити її оплату на умовах контракту.

Відповідно пункту 1.3 Контракту №159, право власності на продукцію переходить до держзамовника після оформлення вантажоодержувачем акту про приймання матеріалів форми М-7 або форми 4. Акт про приймання продукції оформлюється після висновку Центру ветеринарно-санітарної експертизи та лабораторної діагностики Чорноморського флоту (військова частина 87245) про відповідність продукції вимогам ГОСТ, ТУ У, ДСТУ. Вантажоодержувачами продукції є військові організації, відвантажувальні реквізити яких повідомляються постачальнику в специфікації до Контракту (пункт 2.2 контракту №159).

Пунктом 3.1 контракту № 159 встановлено, що днем виконання постачальником зобов'язань щодо поставки продукції вважається дата поставки на склад отримувача без урахування часу на проведення лабораторних досліджень, якщо ними в подальшому підтверджена відповідність поставленої продукції вимогам якості. Перевірка якості продукції здійснюється Центром ветеринарно-санітарної експертизи та лабораторної діагностики Чорноморського флоту (військова частина 87245).

У пункті 4.3 контракту №159 зазначено, оплата поставленої продукції здійснюється Держзамовником за фактом приймання вантажу вантажоодержувачем протягом 20 банківських днів після надання товарно-транспортної накладної, акту приймання, рахунку із зазначенням ґатунку, кількості, розфасовки, ціни продукції з урахуванням єдиного податку та копії довіреності.

У пункті 7.5 Контракту №159 сторони домовились, що контракт діє до 28.11.2008, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх завершення.

На виконання контракту №159 позивач у повному обсязі та своєчасно поставив відповідачеві відповідну продукцію, що саме сторонами і не заперечується.

Відповідно пунктам 5.1 контрактів №133, №141, №159 у випадку невиконання постачальником в установлений строк умов контрактів по поставці продукції, або у випадку дострокового розірвання контрактів в повному обсязі або частково (у випадку не виконання постачальником погодженого графіку відвантаження (поставки) зазначеного в специфікації) постачальник сплачує держзамовнику неустойку в розмірі 50% від вартості не відвантаженої (не поставленої) продукції. У випадку несвоєчасного відвантаження (поставки) продукції згідно контрактів постачальник сплачує держзамовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості не відвантаженої (недопоставленої) продукції за кожний день не відвантаження (недопоставка), що розраховується з дня, наступного за днем строку відвантаження (поставки), зазначеного у специфікації. У випадку не відвантаження (не поставки) продукції більш ніж два дні від погодженого строку продукція вважається не поставленою. Відповідно до статей 235 та 237 Господарського кодексу України неустойка та пеня погашається в односторонньому порядку за рахунок кредиторської заборгованості у замовника перед постачальником (при її наявності).

Керуючись зазначеним пунктом контрактів відповідачем в односторонньому порядку була нарахована та утримана з постачальника пеня за порушення умов контрактів №133 та №141 у розмір 39765,37 грн., зокрема:

- пеня у розмірі 78,00грн утримана під час оплати за картоплю, поставленої 02.09.2008 (рахунок від 02.09.2008 №21 на суму 78000,00грн), що підтверджується платіжним дорученням від 05.09.2008 №499 (78 000,00грн-78,00грн=77922,00 грн. (т.1 а.с.86);

- пеня у розмірі 39000,00грн утримана під час оплати за поставку молока за Контрактом №159 (рахунок від 21.10.2008 №31 на суму 193600,00 грн.), що підтверджується платіжним дорученням від 13.11.2008 №640 (193600,00грн.-39000,00 грн.=154600,00 грн. (т. 1 а. с. 118);

- пеня у розмірі 30,25грн утримана під час оплати за цибулю, що підтверджується платіжним дорученням від 30.09.2008 №535 (т.1 зворотній бік а. с. 100). Всього поставлено цибулі за контрактом №133 в об'ємі 37500кг на суму 41250,00 грн., а сплачено 41219,75грн, тобто на 30,25 грн. менше;

- пеня у розмірі 146,72 грн. утримана під час оплати за рахунком від 17.09.2008 №22 на суму 36680,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 30.09.2008 №536 (36680,00 грн-146,72грн=36533,28 грн. (т. 1 а. с. 10З);

- пеня у розмірі 409,65грн утримана під час оплати продовольчих товарів за контрактом №159 (рахунки від 07.10.2008 №29, від 09.10.2008 №30, від 23.10.2008 №32), що підтверджується платіжним дорученням від 30.10.2008 №603 (144377,00 грн - 409,65 грн =143927,35 грн. (т. 1 а. с.116);

- пеня у розмірі 100,75 грн. утримана під час оплати за рахунком від 02.10.2008 №28 на суму 5302,50,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 15.10.2008 №565 (5302,50,00 грн. -100,75 грн.=5201,75 грн. (т.1 а. с. 109).

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що всього позивачем було поставлено товару на загальну суму 1876822,00 грн., відповідачем сплачено 1837056,63 грн. Таким чином несплаченою лишається сума 39765,37грн, яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Крім того, позивач зазначив, що у зв'язку з тим, що відповідач відмовився прийняти продукцію, поставлену позивачем 02.09.2008, та не оформив належним чином повернення вантажу, позивачу були понесені збитки на суму 9000,00 грн. Проте, по зазначеній вимозі позивача судом прийнято рішення від 04.05.2011, що залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.09.2011. А тому суд під час нового розгляду даного спору розглядає виключно вимоги в частині стягнення з відповідача 39765,37грн.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду виходячи з наступного.

Із змісту зазначених контрактів вбачається, що правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарських договорів (контрактів), які по суті є договорами поставки, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні загальні та спеціальні норми Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України..

Так, відповідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно частині 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статтям 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалось вище, сторони контрактів у пункту 5.1 встановили порядок несення відповідальності у випадку порушення сторонами умов договору.

Так, у вказаному пункті контрактів сторони домовились, що неустойка та пеня за прострочення поставки утримуються в односторонньому порядку за рахунок наявної кредиторської заборгованості у замовника перед постачальником.

Статтею 3 Цивільного кодексу України як одна з загальних засад цивільного законодавства встановлена свобода договору, яка передбачає, зокрема, і свободу у визначенні його умов.

Частиною 3 статті 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами відповідальність за прострочення виконання зобов'язання не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді задоволення позову з наведених підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.03.2006 справа №48/297.

Разом з тим, згідно частині 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відтак, визначена умовами контрактів відповідальність за порушення у сфері господарювання є обов'язковою для сторін, що її визначили.

Крім того, статтями 235 та 237 Господарського кодексу України визначено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання. Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Як встановлено судом першої інстанції та сторонами не заперечується, позивачу відповідач за поставлений товар не сплатив 39765,37 грн., оскільки останній керуючись пунктом 5.1 контрактів №133, №141, №159 в односторонньому порядку утримав зазначену суму за рахунок кредиторської заборгованості наявної у позивача.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає правомірним застосування до позивача відповідальності визначеної у пункті 5.1 відповідних контрактів, проте лише у разі наявності кредиторської заборгованості саме за тим контрактом, який позивачем було порушено.

Отже, утримання коштів за виставленими позивачу претензіями, зокрема, №41, №43 та частково №49 (у розмірі 100,75 грн.) на загальну суму 355,72 грн., що була погашена за рахунок кредиторської заборгованості за фактичну поставлену продукцію за контрактами №133 та №141, суд апеляційної інстанції вважає правомірним.

Щодо утримання коштів за виставленими позивачу претензіями, зокрема №48 та частково №49 (у розмірі 409,65грн.) на суму 39409,65 грн., суд вважає таким, що суперечить умовам контрактів і нормам чинного законодавства України, оскільки умови контракту не передбачають утримання коштів з наявної кредиторської заборгованості за іншими контрактами. Як вбачається з матеріалів справи пеня у розмірі 39409,65 грн., що нарахована відповідачем за порушення умов контрактів №133 та №141, утримана з наявної кредиторської заборгованості, що виникла за контрактом №159. Оскільки підстав для утримання зазначеної суми у відповідача не було, то зазначена сума є заборгованістю відповідача, що підлягає стягненню.

Відповідно до вимог частини 1 статі 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 статті 34 зазначеного Кодексу встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані докази сплати заборгованості та доведені обставини, на які він посилався в апеляційній скарзі.

Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони Російської Федерації залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 19 березня 2012 року у справі №5020-9/326-12/196-1541/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Гонтар

Судді С.А. Рибіна

В.М. Плут

Розсилка:

1. Фізична особа-підприємець Хлобистова Інна Валентинівна (вул. Челюскінців, 32 корпус Б, кв.3, місто Севастополь, 99002;

вул. Сівашська, 13, місто Севастополь, 99016)

2. Міністерство оборони Російської Федерації (вул. Знаменка, 19, місто Москва, Російська Федерація, 119160;

3. представник Лаврентьєва К.Ю., юридична служба Чорноморського флоту - вул. Радянська, 4, місто Севастополь, 99050)

4. Господарському суду міста Севастополя (вул. Павличенко, 5, Севастополь, 99011)

5. наряд