Постанова № 28027202, 12.12.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2012 р. Справа№ 5011-34/11487-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Мартюк А.І.

секретар: Помаз І.А.

від позивача: Пшеничнюк В.С., Зубець Г.І.;

від відповідача: Яговенко І.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Київенерго"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 31.10.2012р. (дата підписання - 05.11.2012р.)

у справі №5011-34/11487-2012 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю

"Київміськсантехмонтаж"

до Публічного акціонерного товариства „Київенерго"

про спонукання до виконання мирової угоди

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Київміськсантехмонтаж" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства „Київенерго" (далі - відповідач) про спонукання до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2011р. у справі №31/379, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання у передбачений в мировій угоді строк (том справи - 1, аркуші справи - 3-4).

В процесі судового розгляду позивач уточнив свої вимоги та просив суд спонукати відповідача до виконання зобов'язання по мировій угоді, затвердженій ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2011р. у справі №31/379, шляхом стягнення суми боргу у розмірі 796 550,36 грн. (том справи - 1, аркуш справи - 62).

Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на тому, що заборгованість, яка є предметом мирової угоди, виникла внаслідок невиконання Головним управлінням палива, енергетики та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Програми соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва, затвердженої рішенням VI сесії V скликання Київської міської ради від 17.01.2008р. №2/4474 щодо фінансування робіт з реконструкції об'єктів теплопостачання комунальної власності територіальної громади міста Києва, які передані у володіння та користування відповідачу. Між тим, у мировій угоді сторони домовилися, що заборгованість у розмірі 1 725 751,52 грн. за виконані позивачем роботи буде погашена протягом 5-ти банківських днів з моменту надходження на казначейський рахунок відповідача коштів з міського бюджету з бюджету розвитку згідно з рішенням VI сесії V скликання Київської міської ради від 17.01.2008р. №2/4474. Такі кошти на казначейський рахунок відповідача не надходили (том справи - 1, аркуші справи - 29-30), а відтак, вимоги про спонукання відповідача виконати умови мирової угоди шляхом їх примусового стягнення не підлягають задоволення за передчасністю.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №5011-34/11487-2012 від 31.10.2012р. позов задоволено повністю. Вирішено спонукати відповідача до виконання мирової угоди, укладеної між сторонами та затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2011р. у справі №31/379, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 796 550,36 грн. боргу та 15 931,01 грн. судового збору. Окрім того, присуджено до стягнення з відповідача в доход Державного бюджету України 14 858,01 грн. недоплаченого судового збору (том справи - 1, аркуші справи - 70-74).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №5011-34/11487-2012 від 31.10.2012р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, зокрема, відносно ненадходження на казначейський рахунок відповідача коштів з міського бюджету з бюджету розвитку згідно з рішенням VI сесії V скликання Київської міської ради від 17.01.2008р. №2/4474, невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, а висновки, викладені в рішенні суду, не відповідали фактичним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2011р. (з урахуванням ухвали від 12.12.2012р. про виправлення описки) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 12.12.2012р.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.12.2012р. підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2012р. у справі №5011-34/11487-2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 12.12.2012р. та у відзиві заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Господарським судом міста Києва розглядалась справа №31/379 за позовом Відкритого акціонерного товариства „Київміськсантехмонтаж" до Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго" про стягнення заборгованості у сумі 2 844 701,75 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем за договором №111-08 від 28.07.2008р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2010р. у справі №31/379 позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 2 395 971,52 грн., 3% річних у сумі 93 795,29 грн., інфляційні втрати у розмірі 345 786, 97 грн., пеню у розмірі 4 541,00 грн., державне мито у розмірі 25 500,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2010р. рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2010р. №31/379 було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2010р. було скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2010р., винесені у справі №31/379, в частині стягнення 3% річних та передано справу в цій частині на новий розгляд.

У зв'язку з відмовою позивача від вимог про стягнення 3% річних ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2010р. провадження у справі №31/379 було припинено.

09.08.2010 р. постановою державного виконавця зупинено виконавче провадження по примусовому виконанню наказу №31/379, виданого 21.06.2010р. Господарським судом м. Києва, про стягнення з АЕК «Київенерго» на користь ВАТ «Київміськсантехмонтаж» 2 865 830,78 грн. у зв'язку з внесенням боржника до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу.

У січні 2011р., в порядку ст.121 ГПК України, сторони звернулись до Господарського суду міста Києва із заявою, в якій просили затвердити мирову угоду від 24.01.2011р., укладену на стадії виконання судового рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2011р. у справі № 31/379 заява сторін задоволена, затверджено мирову угоду у запропонованій сторонами редакції (том справи - 1, аркуші справи - 13-16).

За змістом п.5 затвердженої судом першої інстанції мирової угоди, сторони дійшли згоди про те, що фактична заборгованість (основний борг) відповідача перед позивачем за виконані роботи за період з серпня по листопад 2008 року по договорам становить 1 725 751,52 грн. з ПДВ, а саме: 796 550,36 грн. (з ПДВ) за договором від 28.07.2008р. №111-08 та 929 201,16 грн. (з ПДВ) за договором від 28.07.2008р. №112-08. Враховуючи, що спірна заборгованість утворилася у зв'язку невиконанням Головним управлінням палива, енергетики та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Програми соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва, затвердженої рішенням VI сесії V скликання Київської міської ради від 17.01.2008р. №2/4474 щодо фінансування робіт з реконструкції об'єктів теплопостачання комунальної власності територіальної громади міста Києва, які передані у володіння та користування відповідачу, сторони домовилися, що 1 725 751,52 грн. боргу за виконані роботи буде погашено у 2011 р. протягом 5-ти банківських днів з моменту надходження на казначейський рахунок відповідача коштів з міського бюджету з бюджету розвитку згідно з рішенням VI сесії V скликання Київської міської ради від 17.01.2008р. №2/4474.

У відповідності до п. 8 мирової угоди сторони домовилися, що мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом та згідно із ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Обґрунтовуючи свої вимоги про спонукання відповідача виконати мирову угоду шляхом примусового стягнення заборгованості з відповідача, позивач зазначав, що відповідач з моменту укладення мирової угоди лише частково виконав свої зобов'язання за угодою - станом на 24.09.2012р. його заборгованість перед стягувачем складала 796 550, 36 грн. Однак, в подальшому, посилаючись на відсутність фінансування з боку Головного управління палива, енергетики та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідач умови мирової угоди не виконував і, на думку апелянта, не збирається виконувати, що спричинило звернення стягувача за захистом своїх прав до Господарського суду міста Києва з відповідним позовом про примусове стягнення заборгованості.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення на користь позивача, враховує таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України „Про виконавче провадження" (із змінами та доповненнями).

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. (ст. 2 Закону України „Про виконавче провадження").

Згідно з ч.1, п.2 ч.2 ст. 17 Закону України „Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд послався на ту обставину, що ухвала про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам, встановленим для виконавчих документів у ст.18 Закону України „Про виконавче провадження", в силу чого не має статусу виконавчого документа і не може виконуватися примусово державною виконавчою службою. Ця обставина, на думку суду першої інстанції, не позбавляє права позивача, як сторони мирової угоди, на судовий захист, шляхом подання відповідного позову про спонукання відповідача до виконання мирової угоди.

Однак, з таким висновком апеляційний господарський суд погодитися не може, адже укладена на стадії примусового виконання судового рішення мирова угода є підставою для закінчення виконавчого провадження і означає, що стягувач відмовився від примусового виконання державним виконавцем судового рішення і виданого на його підставі наказу.

Разом з тим мирова угода, укладена сторонами і затверджена судом, має ознаки юридичного факту, з якого виникають права та обов'язки у сторін, які її вчинили.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, крім договорів та інших правочинів, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У процесі судового розгляду було встановлено, що за взаємною згодою сторін у пункті 5 мирової угоди строк виконання грошових зобов'язань відповідача визначено: протягом 2011 року. Наведене свідчить про те, що строк виконання відповідачем своїх зобов'язань визначений, натомість умови мирової угоди відповідачем були виконані частково, внаслідок чого виникла заборгованості у сумі 796 550,36 грн.

Наведені обставини не заперечуються відповідачем і підтверджується складеним 18.04.2011р. між сторонами актом звірки взаєморозрахунків по договору №111-08 від 28.07.2008р. (том справи - 1, аркуш справи - 23), тому у позивача виникло право вимагати виконання відповідачем зобов'язань, які залишились ним невиконаними за мировою угодою.

Заперечення відповідача, які стосуються відсутності у нього бюджетного фінансування для розрахунків з позивачем, а також передчасність вимог позивача, з огляду на укладення мирової угоди під відкладальною умовою, підлягають відхиленню судом апеляційної інстанції з тих мотивів, що будь-який судовий акт, яким завершується розгляд спору, або порядок його виконання, у т.ч. шляхом укладеної за згодою сторін мирової угоди, в силу п.4 ч.1 ст.84 ГПК України не може бути умовним, має бути реально виконуваним і не може залежати від волі сторін чи третіх осіб.

Судова колегія погоджується з думкою місцевого господарського суду про те, що у разі відсутності добровільного виконання мирової угоди її зобов'язаною стороною, інша сторона вправі просити суд змінити добровільне виконання, передбачене мировою угодою , примусовим. Фактично мова йде про зміну порядку виконання зобов'язань за мировою угодою.

Отже, спонукання до виконання мирової угоди означає прийняття рішення про стягнення у судовому (примусовому) порядку невиконаного відповідачем, як зобов'язаною стороною, на користь управленої сторони - позивача. За таких обставин, задовольняючи позов, суд першої інстанції не повинен був буквально зазначати у резолютивній частині рішення про спонукання відповідача до виконання мирової угоди. Достатнім було постановити рішення про стягнення з відповідача наявної і документально підтвердженої заборгованості у розмірі 796 550,36 грн. на користь позивача.

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на спростування викладеного в позові.

За таких обставин справи підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Утім, судова колегія вважає, що резолютивна частина оскарженого судового рішення підлягає зміні, шляхом виключення з абзацу другого слів про спонукання Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до виконання мирової угоди, укладеної сторонами і затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.01.2011 у справі № 31/379 шляхом стягнення.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 80, 86, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Київенерго" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2012р. у справі №5011-34/11487-2012 - змінити.

3.Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2012р. у справі №5011-34/11487-2012 у наступній редакції:

"Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл.. І.Франка,5, ідентифікаційний код - 00131305) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Київміськсантехмонтаж" (01042, м. Київ, вул.. Патріса Лумумби, буд.3, ідентифікаційний код - 03334807) 796 550,36 грн. боргу, а також 15 931,01 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Київміськсантехмонтаж" (01042, м. Київ, вул.. Патріса Лумумби, буд. 3, ідентифікаційний код - 03334807) в дохід Державного бюджету України 14 858,01 грн. недоплаченого судового збору.

4. Доручити місцевому господарському суду видачу відповідних наказів."

5. Матеріали справи №5011-34/11487-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Київський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Іоннікова І.А.

Мартюк А.І.