Рішення № 28026798, 13.12.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.12 року Справа№ 5015/4220/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

при секретарі Іваночко В.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Львів,

до відповідача: Комунального підприємства «Зелений коридор», Львівська область, с. Прибужани,

про: стягнення 6 000 грн. 00 коп. заборгованості 186 грн. 41 коп. 3% річних, 66 грн. 00 коп. інфляційних втрат 451 грн. 23 коп. пені та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: не з'явився,

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: розглядається справа за позовом Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»до Комунального підприємства «Зелений коридор»про стягнення 6 000 грн. 00 коп. заборгованості 186 грн. 41 коп. 3% річних, 66 грн. 00 коп. інфляційних втрат 451 грн. 23 коп. пені та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.10.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 24.10.2012 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач –12.10.2012 року рекомендованою поштою №79053 0514627 5, відповідач –16.10.2012 року рекомендованою поштою №80422 0010507 2 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду по справі.

Представник позивача в судове засідання 13.12.2012 року не з’явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з’явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64.

Враховуючи повторну неявку повноважного представника відповідача та невиконання ним вимог ухвал суду від 10.10.2012 року, від 24.10.2012 року та від 15.11.2012 року, справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Дочірнє підприємство «Львівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 31978981, знаходиться за адресою: 79053, Львівська область, м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 54, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АЖ № 920921 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Комунальне підприємство «Зелений коридор»с. Прибужани Кам'янка-Бузького району Львівської області є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 36562830, знаходиться за адресою: 80422, Львівська область, Кам'янка-Бузький район, с. Прибужани, вул. Миру, буд. 52 (докази в матеріалах справи).

16.08.2011 року між Дочірнім підприємством «Львівський облавтодор» (надалі –позивач, підрядник) в особі начальника філії «Кам'янка-Бузький райавтодор»та Комунальним підприємством «Зелений коридор»(надалі –відповідач, замовник) укладено договір на проведення робіт по ремонту під’їзної дороги до сміттєзвалища на території Прибужанівської сільської ради №16 (надалі –договір).

При цьому стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє структурний підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Доказів розірвання та/або визнання недійсним договору на проведення робіт по ремонту під’їзної дороги до сміттєзвалища на території Прибужанівської сільської ради від 16 серпня 2011 року №16 станом на час розгляду справи в суді сторонами не заявлено та не подано.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до приписів частини першої статті 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до пункту 2.1 договору підрядник бере на себе зобов’язання своїми силами і засобами виконати роботи по ремонту під’їзної дороги до сміттєзвалища на території Прибужанівської сільської ради відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і в обумовлений договором строк.

Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію у десятиденний строк після підписання договору, забезпечити своєчасне фінансування поточного ремонту (забезпечити необхідними будівельними матеріалами та іншими матеріалами), прийняти роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт (будівельних та інших матеріалів).

Розділом 3 договору встановлено ціну договору, розділом 4 - строки виконання робіт

Так, згідно пункту 3.1. договірна ціна робіт, що доручені підряднику по цьому контракту складає 6 472 грн.00 коп. в тому числі ПДВ –1079 грн. 00 коп..

Відповідно до пункту 4.1. договору роботи за договором повинні бути виконані у десятиденний строк після передачі підряднику проектної, кошторисної, дозвільної та іншої відповідної документації, будівельного майданчику.

Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що роботи вважаються виконаними після підписання акту виконаних робіт, або підтвердженні, як перехідні.

Розділом 5 договору встановлено порядок розрахунків та платежі за договором.

Так, відповідно до пункту 5.1. договору замовник забезпечує безперервне фінансування робіт у відповідності з календарним планом поточного ремонту і графіком виконання робіт, що визначаються окремими додатками до договору

Згідно пункту 5.2. договору кінцеві розрахунки за виконанні роботи з підрядником здійснюються протягом десяти днів після підписання акту виконаних робіт. За роботи, виконані з недоробками і дефектами, виявленими при прийнятті об'єкту в експлуатацію, виплата проводиться після їх усунення.

Згідно пункту 12.1. договору здавання-приймання робіт після закінчення поточного ремонту об’єкта здійснюється у відповідності до чинного порядку, оформляється актом, підписання якого визначає момент передачі об’єкту у власність замовника. В акті вказуються всі претензії до виконаних робіт.

Пунктом 13.1. договору встановлено, що за прострочення або неповну оплату за виконанні роботи і остаточного розрахунку за збудований об’єкт платник зобов’язується сплатити на користь підрядника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно пункту 13.2. договору за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник зобов’язується сплатити на користь підрядника інфляційні та інші втрати, що мали місце внаслідок прострочення оплати з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Розділом 15 передбачено строк дії договору.

Так, пунктом 15.1. договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором.

Договірною ціною сторони погодили, що розмір витрат на здійснення ремонту під’їзної дороги до сміттєзвалища на території Прибужанівської сільської ради становить 6 472 грн. 00 коп., в тому числі 1 218 грн. 00 коп. податку на додану вартість.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, здійснив роботи по ремонту під’їзної дороги до сміттєзвалища на території Прибужанівської сільської ради загальною вартістю 6 472 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 1079 грн. 00 коп., що підтверджується підписаними повноважними представниками та завіреними відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором Актом приймання виконаних будівельних робіт б/н за серпень 2011 року (форма № КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт б/н за серпень 2011 року (форма №КБ-3) (належним чином завірені копії долучено до матеріалів справи).

Відповідач своїх зобов'язань за договором з оплати виконаних підрядних робіт належним чином не виконав, сплатив 472 грн. 00 коп., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 6 000 грн. 00 коп. (розрахунок суми заборгованості в матеріалах справи)

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 6 000 грн. 00 коп., станом на час розгляду справи по суті доказів погашення вказаної заборгованості сторонами суду не заявлено та не подано.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з Претензією від 13.12.2011 року № 114 та Претензією від 15.05.2012 року №60 про сплату заборгованості, які відповідачем залишено без реагування та відповіді (належним чином завірені копії вказаних претензій долучено до матеріалів справи).

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

В даному випадку господарське зобов’язання виникло з договору на проведення робіт по ремонту під’їзної дороги до сміттєзвалища на території Прибужанівської сільської ради від 16.08.2009 року №16, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Статтею 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 332 ЦК України, за договором підряду, підрядник зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Частиною 4 статті 882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Крім стягнення суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 451 грн. 23 коп. пені за прострочення оплати виконаних робіт за період з 23.03.2012 року по 22.09.2012 року, нарахованої відповідно до пункту 13.1. договору.

13.12.2012 року представником позивача подано заяву (вх. №28472/12), у якій він вказує на технічну помилку при складанні додатку №4 до позовної заяви «Розрахунок пені»та просить суд при прийнятті рішення у справі брати до уваги періодом, за який стягується пеня з 11.09.2011 року по 11.09.2012 року.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (частина 1 цієї статті), а частиною 2 зазначеної статті визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а виходячи з вимог ст. 219 ГК України, за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є різновидом неустойки, яка може встановлюватися за будь-яке порушення зобов’язання та як різновид неустойки, є відмінним від штрафу, оскільки штраф є сталою величиною, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов’язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-111, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В судовому засіданні 13.12.2012 року перераховано розмір пені, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача і вона становить:

6 000 грн. 00 коп. х 7,5% х 2 х 183 / 365 = 451 грн. 23 коп.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 186 грн. 41 коп. трьох відсотків річних та 66 грн. 00 коп. інфляційних втрат.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (Лист Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97Р) встановлено, що сума, внесена за період з першого по п’ятнадцяте число відповідного місяця індексується за період з врахуванням індексу інфляції цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок розпочинається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулось з 1 по 15 число відповідного місяця, то інфляційна зміна розраховується без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця –інфляційна зміна розраховується з врахуванням індексу інфляції цього місяця.

Абзацом 3 пункту 2 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»визначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 року №23/466.

В судовому засіданні 13.12.2012 року перераховано розмір трьох відсотків річних за період з 11.09.2011 року по 24.09.2012 року та інфляційних втрат за період з вересня 2011 року по квітень 2012 року, які слід стягнути з відповідача на користь позивача і вони становлять:

3% річних за період з 11.09.2011 року по 24.09.2012 року:

6 000 грн. 00 коп. х 3 / 100 х 380 / 365 = 187 грн. 40 коп.

Інфляційні втрати за період з вересня 2011 року по квітень 2012 року:

(6 000 грн. 00 коп. х 100,1% х 100,0% х 100,1% х 100,2% х 100,2% х 100,2% х 100,3% х 100,0%) –6 000 грн. 00 коп. = 66 грн. 29 коп.

Таким чином суд дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 186 грн. 41 коп. 3% річних за період з 11.09.2011 року по 24.09.2012 року та 66 грн. 00 коп. інфляційних втрат за період з вересня 2011 року по квітень 2012 року.

Суд, оглянувши та дослідивши подані сторонами докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати покласти на сторони відповідно до статті 49 ГПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 20, 21, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 78, 82-85, 89, 116-118 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника: Комунального підприємства «Зелений коридор»с. Прибужани Кам'янка-Бузького району Львівської області (80422, Львівська область, Кам'янка-Бузький район, с. Прибужани, вул. Миру, буд. 52; код ЄДРПОУ 36562830) на користь стягувача: Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(79053, Львівська область, м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 54; код ЄДРПОУ 31978981) 6 000 грн. 00 коп. суми основної заборгованості за договором, 451 грн. 23 коп. пені, 186 грн. 41 коп. 3% річних, 66 грн. 00 коп. інфляційних втрат та 1 609 грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.

13.12.2012 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 –93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.