Ухвала суду № 28019697, 04.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/2423/12 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: за участю:Федорової Г.Г., Вівдиченко Т.Р., Федотова І.В., Каленюк О.Ю., представника апелянта -Іванькової О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТФ СТУДІЯ»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТФ СТУДІЯ»(далі - позивач) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ДПС від 24.02.2012 року № 0001082320 та № 0001092320.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТФ СТУДІЯ», задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 24.02.2012 року № 0001082320 та № 0001092320.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТФ СТУДІЯ»595,88 грн. судових витрат.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду в частині задоволення позовних вимог не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «ВТФ СТУДІЯ»є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 30.03.2010 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичною особи серії А00 № 582729.

В період з 24.01.2012 року по 30.01.2012 року службовими особами ДПІ у м. Чернігові була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ВТФ СТУДІЯ»з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за вересень 2011 року, ході якої було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт № 618/23/37022124 від 08.02.2012 року, на підставі якого ДПІ у м. Чернігові були прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.02.2012 року № 0001092320 та № 0001082320.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач розпочав процедуру їх адміністративного оскарження.

За результатом розгляду скарги позивача, ДПС у Чернігівській області було прийнято рішення № 538/10/10-215 від 26.04.2012 року, за яким податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 24.02.2012 року № 0001092320 та № 0001082320 - залишені без змін, а скарга -без задоволення.

За результатом розгляду скарги позивача, ДПС України було прийнято рішення № 10729/6/10-245 від 22.06.2012 року, за яким податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 24.02.2012 року № 0001092320 та № 0001082320 та рішення ДПС у Чернігівській області № 538/10/10-215 від 26.04.2012 року - залишені без змін, а скарга -без задоволення.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України. Зокрема, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пп. «а»п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Зазначені обставини відповідачем не доведені ні в суді першої інстанції, ні в даному судовому засіданні.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що 14.05.2010 року між ТОВ «ВТФ СТУДІЯ»та ТОВ «Шанел»було укладено договір про надання послуг, відповідно до якого, з урахуванням додаткового угоди № 22 від 01.09.2011 року, ТОВ «ВТФ СТУДІЯ»зобов'язується надати послуги по оформленню заходу «Секрети жакету»з 26.09.2011 року по 02.10.2011 року шляхом організації монтажу та демонтажу декорацій та конструкцій у зовнішніх вітринах та на прилеглій території бутіку «Chanel», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 6. Вартість послуг складає 559 141,46 грн., у тому числі ПДВ - 93 190,24 грн.

В зв'язку з відсутністю позивача обладнання для виготовлення композитної панелі, виготовлення та встановлення люверсів та нанесення друку на банери, 03.01.2011 року між ТОВ «ВТФ СТУДІЯ»та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 було укладено договір поставки № 0301/11, відповідно до якого, ФОП ОСОБА_6 зобов'язується протягом дії договору передавати у власність ТОВ «ВТФ СТУДІЯ»товар, а ТОВ «ВТФ СТУДІЯ»зобов'язується приймати товар та оплачувати його вартість відповідно до умов цього договору, а також надавати послуги з виготовлення елементів композитних панелей, декоративних елементів, макетів і т.д.

Згідно п. 1.2. Договору поставки, найменування товару, послуги, асортимент, кількість, місце поставки, ціна товару, послуг, які передаються по даному договору визначається товарно-розпорядчими документами (акти виконаних робіт, видатковій накладній чи рахунку-фактурі) для кожної окремої поставки.

Факт виконання ТОВ «ВТФ СТУДІЯ»та ФОП ОСОБА_6 умов договору поставки № 0301/11 підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.09.2011 року та від 27.09.2011 року на загальну суму 287 418,40 грн. (у тому числі ПДВ -47 903,07 грн.), податковими накладними № 15 від 22.09.2011 року та № 19 від 27.09.2011 року та виписками про рух коштів по особовому рахунку ТОВ «ВТФ СТУДІЯ»за 22.09.2011 року та 27.09.2011 року.

Факт виконання ТОВ «ВТФ СТУДІЯ»та ТОВ «Шанел»умов договору про надання послуг підтверджується наявною в матеріалах справи копією акта прийому-передачі виконаних робіт від 02.10.2011 року на загальну суму 559 141,46 грн., у томі числі ПДВ - 93 190,24 грн.

Сума податку на додану вартість у розмірі 47 903,07 грн., сплачена ТОВ «ВТФ СТУДІЯ»у зв'язку з придбанням послуг у ФОП ОСОБА_6 була віднесена позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року.

З акту перевірки ТОВ «ВТФ СТУДІЯ»вбачається, що єдиною підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України став акт Рокитнянської МДПІ в Київській області № 15/1701/НОМЕР_3 від 15.12.2011 року про результати документальної позапланової перевірки достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з 18.05.2007 року по 01.12.2011 року ФОП ОСОБА_6.

Так, з акту перевірки ФОП ОСОБА_6 вбачається, що згідно з постановою старшого слідчого СУ ГУМВС України в Київській області старшим лейтенантом міліції Циба Н.Д. від 26.10.2011 року було порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, тобто, створення імені «ФОП ОСОБА_6.»та «ФОП ОСОБА_8.»з метою прикриття незаконної діяльності по незаконному формуванню податкового кредиту з ПДВ іншим реально діючим суб'єктом господарської діяльності.

Тобто, в період з 18.05.2007 року по 01.2.2011 року ФОП ОСОБА_6 було здійснено фіктивні фінансові операції.

На думку відповідача, вказані докази свідчать про нікчемність укладеного між ТОВ «ВТФ СТУДІЯ»та ФОП ОСОБА_6 договору поставки, який укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, а тому у ТОВ «ВТФ СТУДІЯ»не виникає права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, на підставі податкових накладних, наданих на виконання такої угоди.

Проте, колегія суддів не приймає до уваги дане твердження апелянта та обґрунтовує це наступним.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення та досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналізуючи наявні в справі докази, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було надано доказів того, що укладена між ТОВ «ВТФ СТУДІЯ»та ФОП ОСОБА_6 угода суперечить актам цивільного законодавства чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цієї угоди або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Спірна угода була укладена з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, зобов'язання за нею виконані належним чином, а тому вона не може розглядатися як нікчемна.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що на момент розгляду даної справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину будь-яких осіб у здійсненні фіктивного підприємництва відсутній.

Натомість, в матеріалах справи міститься копія постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 05.04.2012 року, якою постанову старшого слідчого СУ ГУМВС України в Київській області старшого лейтенанта міліції Циба Н.Д. від 26.10.2011 року про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення «ФОП ОСОБА_6.»та «ФОП ОСОБА_8.»з метою прикриття незаконної діяльності, якщо вони вчинені повторно, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України - скасовано.

Як вбачається з постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 05.04.2012 року (яка набрала законної сили), судом під час дослідження матеріалів, на підставі яких було порушено кримінальну справу, не було виявлено достатніх даних (які б існували на час порушення кримінальної справи), які б вказували на наявність у діях невстановлених осіб ознак складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, оскільки у вказаних матеріалах взагалі відсутні будь-які фактичні дані, які б вказували на наявність фактів незаконної діяльності чи інших дій з метою прикриття незаконної діяльності із використанням ФОП «ОСОБА_6.»та ФОП «ОСОБА_8.», безпосередньо відсутній жоден задокументований чи такий, що оспорюється чи ставиться під сумнів факт підприємницької діяльності, та який міг би бути підтверджений належними доказами (актами ревізій, перевірок, аудиту, висновків, експертиз, досліджень тощо).

Крім цього, в матеріалах справи міститься пояснення ФОП ОСОБА_6, який підтверджує постачання товарів та послуг ТОВ «ВТФ СТУДІЯ»та складання податкових накладних.

Також, колегія суддів звертає увагу на наявну в матеріалах справи копію постанови Київського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 року по справі № 2а0398/12/1070, якою наказ Рокитнянської МДПІ Київської області від 14.12.2011 року № 22 «Про проведення документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_8»визнано протиправним та скасовано, а дії Рокитнянської МДПІ Київської області щодо проведення документальної позапланово перевірки ФОП ОСОБА_8, на підставі якої було складено акт № 15/1701/НОМЕР_3 від 15.12.2011 року (який і став підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України) визнано протиправними, в зв'язку з порушенням податковим органом вимог податкового законодавства.

Доказів скасування даної постанови матеріали справи не містять, а тому колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 року набрала законної сили.

Будь-яких інших беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про неправомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту, відповідачем не надано та в матеріалах справи не міститься. Крім цього, відповідачем, відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федотов І.В.

Повний текст ухвали складено та підписано -05.12.12р.