Постанова № 28015145, 04.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-3513/11 Головуючий у 1-й інстанції: Овдієнко К.М.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"04" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: за участю:Федорової Г.Г., Вівдиченко Т.Р., Федотова І.В., Каленюк О.Ю., представника апелянта, Переяслав-Хмельницького міськрайонного центру зайнятості -Яценко Н.В., відповідача -ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Київського обласного центру зайнятості, Переяслав-Хмельницького міськрайонного центру зайнятості на постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2011 року у справі за позовом Київського обласного центру зайнятості, Переяслав-Хмельницького міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_6 про стягнення витрат на професійне навчання, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року Київський обласний центр зайнятості, Переяслав-Хмельницький міськрайонний центр зайнятості (далі - позивачі) звернулися до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_6 (далі - відповідач), в якому просили стягнути з ОСОБА_6 на користь Київського обласного центру зайнятості витрати на професійне навчання в сумі 1 716,74 грн.

Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2011 року у задоволенні адміністративного позову Київського обласного центру зайнятості, Переяслав-Хмельницького міськрайонного центру зайнятості, відмовлено.

Позивачі, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернулися з апеляційною скаргою, в якій зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції -скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.06.2006 року ОСОБА_6 подав до Переяслав-Хмельницького міськрайонного центру зайнятості заяву про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю згідно чинного законодавства України.

Наказом Переяслав-Хмельницького міськрайонного центру зайнятості від 30 червня 2006 року відповідачу на підставі ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення»було надано статус безробітного.

13 лютого 2007 року між Переяслав-Хмельницьким міськрайонним центром зайнятості та ОСОБА_6 було укладено договір № 52-07/ про направлення ОСОБА_6 на підвищення кваліфікації в Міжгалузевий інститут управління м. Києва за професією, спеціальністю, навчальною програмою «Облік та аудит»строком на 3.11 міс. (506 год.) з метою сприяння подальшому працевлаштуванню.

Оплату за навчання безробітного ОСОБА_6 у Міжгалузевому інституті управління здійснював Київський обласний центр зайнятості відповідно до договору № 58 від 06.02.2007 року, укладеного між Міжгалузевим інститутом управління та Київським обласним центром зайнятості.

30 вересня 2010 року посадовою особою Переяслав-Хмельницького міськрайонного центру зайнятості було проведено перевірку достовірності даних та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», під час проведення якої було встановлено, що ОСОБА_6 в період перебування на обліку у центрі зайнятості як безробітний був зареєстрований як підприємець, тобто належав до зайнятого населення, про що було складено акт № 144.

12 січня 2011 року ОСОБА_6 було направлено повідомлення № 36/02 про необхідність протягом п'яти робочих днів повернути матеріальну допомогу у період профнавчання та компенсацію вартості проїзду до навчального закладу на загальну суму 1 716,74 грн. Однак, у встановлений строк, ОСОБА_6 кошти не повернув.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 року № 803-XII (далі -Закон № 803-ХІІ), зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Згідно п.п. «б»п. 3 ст. 1 Закону № 803-XII, в Україні до зайнятого населення належать та не можуть бути визнані безробітними і отримувати допомогу по безробіттю громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Положенням ст. 2 Закону № 803-ХІІ передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни, працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Відповідно до п.п. «е»п. 1 ст. 4 Закону № 803-XII, держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні виплату безробітним в установленому порядку допомоги по безробіттю матеріальної допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю членам сім'ї, які перебувають на їх утриманні, та інших видів допомоги.

Згідно п. 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 219, для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не зареєстрований як фізична особа - підприємець та не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», і не отримує пенсію на пільгових умовах.

З матеріалів справи вбачається, що у поданій 30.06.2006 року до Переяслав-Хмельницького міськрайонного центру зайнятості заяві про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю згідно чинного законодавства України ОСОБА_6 зазначив, що на час звернення із заявою він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

Разом з тим, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що 14.06.1996 року відповідач був зареєстрований виконавчим комітетом Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області як фізична особа-підприємець, 01.04.2008 року у Єдиний державний реєстр внесено запис про припинення державної реєстрації підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»від 15.03.2003 року № 755-IV (далі -Закон № 755-IV), фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Згідно абз. 2 ч. 17 статті 47 Закону № 755-IV, дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Таким чином, на момент звернення відповідача до Переяслав-Хмельницького міськрайонного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного та в період проходження навчання в Міжгалузевому інституті управління останній мав статус підприємця.

Частиною 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 6.14 Порядку, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Отже, враховуючи вищевикладене з відповідача належить стягнути витрати на професійне навчання в сумі 1 716,74 грн.

Щодо висновку суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 103 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

З матеріалів справи вбачається, що про факт незаконного перебування ОСОБА_6 на обліку позивач дізнався 30.09.2010 року (акт розслідування страхових випадків), а тому, перебіг строку для звернення до суду розпочався 01.10.2011 року.

Даний адміністративний позов до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області позивачем був надісланий засобами поштового зв'язку 29.03.2011 року, на підтвердження чого апелянтом був наданий фіскальний чек УДППЗ «УКРПОШТА»від 29.03.2011 року № 3809 про відправлення рекомендованої бандеролі із зазначенням в ньому скороченого найменування одержувача та міста, в якому він знаходиться.

Згідно ч. 9 ст. 103 КАС України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що строк звернення до адміністративного суду позивачем не пропущено.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на порушення судом норм процесуального права.

Так, відповідно до ст. 100 КАС України (в редакції чинній до внесення змін Законом України від 17.11.2011 року № 4054-VI), адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

При цьому, положення щодо строків звернення до адміністративного суду, в тому числі щодо застосування наслідків пропущення таких строків міститься у розділі II Кодексу адміністративного судочинства України «Організація адміністративного судочинства», які є загальними та підлягають застосуванню на всіх стадіях адміністративного судочинства.

Якщо провадження у справі було помилково відкрито за адміністративним позовом, поданим із порушенням строку звернення до адміністративного суду, питання про поновлення якого судом не вирішувалося, і про пропуск строку стало відомо у ході розгляду справи, суд перевіряє поважність причин пропуску строку на звернення до суду і в разі визнання їх неповажними залишає адміністративний позов без розгляду.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для відмови у задоволенні адміністративного позову Київського обласного центру зайнятості, Переяслав-Хмельницького міськрайонного центру зайнятості.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким адміністративний позов адміністративний позов Київського обласного центру зайнятості, Переяслав-Хмельницького міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_6 про стягнення витрат на професійне навчання слід задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Київського обласного центру зайнятості на розрахунковий рахунок № 37177001001665, банк ГУДКУ в Київській області м. Київ, МФО 821018, код 03491085 витрати на професійне навчання в сумі 1 716,74 грн.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київського обласного центру зайнятості, Переяслав-Хмельницького міськрайонного центру зайнятості на постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2011 року -задовольнити.

Постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2011 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Київського обласного центру зайнятості, Переяслав-Хмельницького міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_6 про стягнення витрат на професійне навчання - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Київського обласного центру зайнятості на розрахунковий рахунок № 37177001001665, банк ГУДКУ в Київській області м. Київ, МФО 821018, код 03491085 витрати на професійне навчання в сумі 1 716,74 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федотов І.В.

Повний текст постанови складено та підписано -05.12.12р.