Ухвала суду № 28012673, 11.12.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4712/12

Головуючий у 1-й інстанції: Загороднюк А.Г.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

позивач : Бурка Віталій Ростиславович

відповідач (апелянт) : Шадюк Олег Анатолійович

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Ямпільський маслосирзавод" до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Ямпільський маслосирзавод" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року задоволено адміністративний позов приватного акціонерного товариства "Ямпільський маслосирзавод".

Не погоджуючись з постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року відповідачем подано апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги законодавства України та положення ст. 159 КАС України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити

Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що на підставі направлення від 21.06.2012 року, виданого Крижопільською МДПІ, податковим ревізором-інспектором проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань підтвердження господарських відносин з платником податків - ФОП ОСОБА_4 за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 987/2201/00444582 від 06.07.2012 року (а. с. 14-21). Висновками вказаного акту зафіксовано порушення п. 183.16 ст. 183, п. 184.1 ст. 184, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 12, 13, 14, р. ІІІ, п. 2 р. V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість від 22.12.2010 року № 978, п. 6.2 Наказу ДПА України від 21.12.2010 року № 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", в результаті чого визначено, що підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за червень 2011 року на загальну суму 58 243, 33 грн. Податковим органом в результаті перевірки зафіксовано порушення позивачем, що призвели до заниження сум податку на додану вартість за червень 2011 року в розмірі 58 243, 33 грн. Нарахувавши на вказану суму штрафні санкції в розмірі 1 грн., відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення на загальну суму 58 244 грн.

Висновки відповідача ґрунтуються на твердженні Крижопільської МДПІ про недодержання вимог цивільного законодавства при вчиненні ним правочинів з контрагентом ФОП ОСОБА_4, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим відбулась втрата дохідної частини Державного бюджету України. Крижопільською ОДПІ не підтверджується задекларований податковий кредит з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року. Тобто, визнаючи заключені договори нікчемними, податковий орган вважає віднесення позивачем сум до податкового кредиту незаконною операцією.

На підставі складеного акту перевірки, Крижопільською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000052301 від 17.12.2012 року. Позивач скористався правом адміністративного оскарження, проте його скарга була залишена без задоволення, а рішення без змін.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач безпідставно виніс податкове повідомлення-рішення № 0000052301 від 17.12.2012 року. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Між ПрАТ "Ямпільський маслосирзавод" і ФОП ОСОБА_4 укладено договір поставки № 21 від 01.06.2011 року (а. с. 23).

За цим договором, відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, ФОП ОСОБА_4 - продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець - ПрАТ "Ямпільський маслосирзавод" в особі Генерального директора Тютюнника Ю. О. -зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1.2 договору, предметом заключеного договору є обладнання на загальну суму 350 000, 00 грн., а постачання товару, згідно п. 2.1, проводиться протягом дії даного договору окремими партіями.

За п. 2.6 договору, оплата за отриманий товар проводиться у повному обсязі, у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Закріплено також, що умови правочину повинні виконатись до 31.12.2011 року.

Крім вказаного договору, між позивачем та ФОП ОСОБА_4 укладались інші правочини, виконання яких теж підтвердилось поясненнями та доказами, наданими під час судового розгляду справи.

На виконання умов договору та їх оплату та оприбуткування основних засобів, представником позивача надано для долучення до матеріалів справи податкові накладні, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, оформлені у відповідності до вимог законодавства.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що безгосподарність вчинених операцій підтверджується тим, що у контрагента - ФОП ОСОБА_4 - відсутні матеріальні, людські, інші ресурси для виконання господарської діяльності. Разом з тим, відповідач не зазначив кількість трудових, людських ресурсів, складських приміщень, види виробничих потужностей, наявність яких не викликала би сумніву у реальності здійснення господарської діяльності з постачання товарів за умовами договору.

Податковим органом зазначено, що правочини вважаються нікчемними і через те, що свідоцтво платника податку - ФОП ОСОБА_4 - є анульованим, що позбавляє її можливості вести правомірну господарську діяльністю. Проте, жодними доказами не доведено виключення такого платника податків з державного реєстру.

Так, згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, визнання правочину нікчемним можливе лише на підставі положень закону, а не акту перевірки.

Також суд наголошує на тому, що необхідною умовою для визнання угоди недійсною внаслідок її укладення з метою завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства є з'ясування, у чому саме конкретно полягала така мета та наявність умислу хоча б однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Акт перевірки не містить жодного доказу укладення договору між позивачем та контрагентом з порушенням публічного порядку і спрямованості саме на це їх умислу.

Таким чином, пункт акту перевірки щодо вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПрАТ "Ямпільський маслосирзавод" при поставці товарів від ФОП ОСОБА_4, спростовується вищезазначеними нормами законодавства та дослідженими обставинами справи.

Відповідно до п.14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 2.2 договору № 21 від 01.06.2011 року, кількість товару, асортимент і ціна встановлюється сторонами на підставі накладних, отже наявні в матеріалах податкові, видаткові, товарно-транспортні накладні є остаточним підтвердженням здійснених господарських операцій.

Згідно п. п. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, на підставі ч.1 ст.198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Товариством використано право на віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту за наслідками здійснення операції, передбаченої зазначеними нормами законодавства, а саме з придбання товарів за умовами договорів.

Крім того, відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Враховуючи, що позивачем підтверджено прийняття податкових накладних до Єдиного реєстру податкових накладних, а відповідач вказаний факт не заперечував, то суд приходить до висновку про наявність права позивача на включення суми податку на додану вартість, вказаної в податкових накладних, до суми податкового кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 17 грудня 2012 року.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.