Ухвала суду № 28012605, 11.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13652/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П,

суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря: Савін І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районні м. Києва Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Будпостач»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині, -

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство «Будпостач»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 05 червня 2012 року № 0000022220 в частині визначення податкового зобов'язання у зв'язку із господарськими правовідносинами з ТОВ «ТД «Доар».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб що з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва ДПС 28.05.2012 року було складено Акт про результати планової виїзної перевірки ПП «Будпостач»(код ЄДРПОУ 24267110) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

Перевіркою було встановлено, що підприємством порушено п. 198.2 п. 198.3, 198,6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 199 555,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 05.06.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000022220, яким нараховано позивачу податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 204 178,00 грн., з яких 199 555,00 грн. - основного платежу та 4 623,00 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції.

04 січня 2011 року між ПП «Будпостач»(Покупець) та ТОВ «Торговий дім «Доар»(Продавець) було укладено угоду поставки № 04/01/11, згідно якого Продавець зобов'язується передати товар по узгодженій номенклатурі та об'єму у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму згідно з умовами угоди.

Згідно умов договору Продавець відпускає Покупцю продукцію окремими партіями в кількості, асортименті та в строки, узгоджені сторонами. Датою отримання товару вважається дата підписання Покупцем витратної накладної Продавця. Покупець оплачує продукцію в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Продавця згідно рахунка-фактури або витратної накладної (п.2.1).

На підтвердження виконання укладеного договору позивачем Приватним підприємством «Будпостач»надано до суду видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення.

На підставі отриманих від ТОВ «ТД «Доар»податкових накладних позивач відніс до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 181 068,00 грн. та відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пункту 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що на час виписки податкових накладних ТОВ «ТД «Доар»було зареєстрованим платником податку на додану вартість, мало свідоцтво платника такого податку, а також наявний індивідуальний податковий номер.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена ПП «Будпостач» до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ «ТД «Доар»підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні видаткові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи апелянта про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.

Припущення податкового органу про фіктивність контрагента позивача не підтверджені належними документальними доказами; такі припущення не позбавляють правового значення виданих цим контрагентом податкових накладних.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районні м. Києва Державної податкової служби України -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 13 грудня 2012 року