Рішення № 28010960, 13.12.2012, Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 117/7133/2012

РІШЕННЯ

Іменем України

"13" грудня 2012 р. м. Саки

Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді: О.В. Копичинського

З секретарем: Є.Ф. Кузьменко

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, з участю Сакської міської державної нотаріальної контори Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим як третьої особи на стороні відповідачки без права заявляти самостійні вимоги щодо предмета спору,

встановив:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Геройської сільради АРК., який згідно ч.2 ст.31 ЦПК України було доповнено в судовому засіданні в усній формі вимогами про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на 52/100 часток жилого будинку АДРЕСА_2 в які входять: жилий будинок літер «А», який складається з: веранди №1 площею 9,4 м2; кухні №2 площею 13,0 м2; жилої кімнати №3 площею 22,7 м2; жилої кімнати №4 площею 19,5 м2; проходу №5 площею 2,5 м2; господарсько-побутові будівлі: навіс літер «а» і сарай літер «б».

Позов мотивований тим, що зазначене нерухоме майно належало на праві власності її батькові ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 03.10.1967р. За життя батько заповідав їй все своє майно. Після смерті батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, вона звернулася до нотаріуса, де отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майновий пай і на грошовий внесок, а у видачі свідоцтва про успадкування частки жилого будинку їй було відмовлено з тих підстав, що в договорі купівлі-продажу не було зазначено розмір купленої частки нерухомого майна і його адреса.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, які просила задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_5 позовні вимоги визнала з тих підстав, що після смерті батька позивачка користується прибудовою, приміщеннями №№2,3,4,5 в жилому будинку АДРЕСА_2 і сараєм літер «б», а вона користується приміщенням №1 в жилому будинку і сараєм літер «Б», у зв'язку з чим, між ними не має спору з цього приводу.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився з поважних причин і направив до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності і задовольнити позов, а.с.29.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про можливість задовольнити позов з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.2 ст.4 УРСР (який був чинним на дату купівлі-продажу спірного нерухомого майна) - права і обов'язки громадян виникають із правочинів, передбачених законом.

Згідно ст.100 цього Кодексу - в особистій власності громадянина може бути жилий будинок.

Відповідно до вимог ст.226 цього Кодексу - жилий будинок, що знаходиться в особистій власності громадянина, може бути предметом договору купівлі-продажу.

Інструкцією про порядок здійснення нотаріальних дій виконавчими комітатами міських, селищних, сільських рад народжених депутатів, затвердженої приказом Міністра юстиції УРСР від 19.01.76р. №115 (яка була чинною на той час), передбачалось, що право власності на жилий будинок підтверджувався записом у погосподарській книзі.

З пояснень сторін і матеріалів справи судом встановлено, що 03.10.1967р. секретарем Оріхівської сільради Сакського р-ну Кримської обл. було посвідчено договір купівлі-продажу ОСОБА_4 жилого будинку жилою площею 73 м2, розташованого в АДРЕСА_2, а.с.9. В цьому договорі не було зазначено відомостей про частку купленого будинку та його повну адресу.

Власником другої половини цього будинку була сім'я ОСОБА_5, а.с.30,31,32.

Але в погосподарчій книзі зазначено, що за ОСОБА_4 значиться 60/100 часток жилого будинку АДРЕСА_2, а.с.10,11.

Також рішенням 37 сесії 5 скликання Геройської сільради АРК. від 07.08.09р. №346 було уточнено адресу цього жилого будинку: АДРЕСА_2, а.с.12.

В цьому жилому будинку ОСОБА_4 проживав до дня своєї смерті, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1, а.с.6,11.

З пояснень сторін, інвентарної справи БТІ, а.с.13, висновку судової будівельної технічної експертизи від 16.06.10р. №ОЕ-100, а.с.41, судом встановлено, що на період 03.10.1967р. у користуванні ОСОБА_4 знаходилися:

-в жилому будинку літер «А»: веранда №1 площею 9,4 м2; кухня №2 площею 13,0 м2; жила кімната №3 площею 22,7 м2; жила кімната №4 площею 19,5 м2; прохожа №5 площею 2,5 м2;

-господарсько-побутові будівлі: навіс літер «а» і сарай літер «б»;

-які складали 52/100 частки.

Ці обставини підтвердила в судовому засіданні і свідок ОСОБА_6

На підставі зазначеного вище суд вважає за можливе визнати ОСОБА_4 належним власником зазначеного нерухомого майна тому, що:

-згідно ст.392 ЦК України - власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою;

-відповідно до вимог ч.5 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.04р. - право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

*

Відповідно до п.2 ч.1 і ч.2 ст.549 ЦК УРСР (в редакції 1963р., яка була чинною на період відкриття спадщини у теперішній справі) - визнається, що нащадок прийняв спадщину, якщо він подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

З пояснень позивачки і матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_4 був власником 52/100 часток жилого будинку АДРЕСА_2

За життя він склав заповіт щодо всього свого майна на ім'я своєї дочки ОСОБА_3 (позивачки у справі), а.с.7.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, а.с.6.

Після смерті батька позивачка звернулася до нотаріуса, де отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майновий пай і на грошовий внесок, а.с.8, а у видачі свідоцтва про успадкування частки жилого будинку їй було відмовлено з тих підстав, що в договорі купівлі-продажу не було зазначено розмір купленої частки нерухомого майна і його адреса, а.с.23.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в ч.3 п.23 постанови від 30.05.08р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» - у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Також згідно ч.1 п.208 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.04р. №20/5, - спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщини.

На підставі зазначеного вище суд дійшов висновку про наявність у справі законних підстав вважати позивачку такою, що прийняла спадщину відносно зазначеного нерухомого майна, яке належало спадкодавцю.

На підставі зазначеного вище суд вважає за можливе визнати, що позивачка прийняла спадщину відносно 52/100 часток жилого будинку АДРЕСА_2 в які входять: жилий будинок літер «А», який складається з: веранди №1 площею 9,4 м2; кухні №2 площею 13,0 м2; жилої кімнати №3 площею 22,7 м2; жилої кімнати №4 площею 19,5 м2; проходу №5 площею 2,5 м2; господарсько-побутові будівлі: навіс літер «а» і сарай літер «б», в порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_4

*

Відповідно до ст.328 ЦК України - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» від 24.06.83р. №4 (який був чинним на період фактичного прийняття позивачкою спадщини) - якщо у вказаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права власності на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п.4 постанови "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності на жилий будинок" від 04.10.91р. №7 - відповідно до ст.12 Закону України "Про власність" у власності громадян можуть знаходитися жилі будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці або придбані на законних підставах, наприклад, за правом спадщини.

Судом встановлено, що спадкодавцю ОСОБА_4 належали на праві власності 52/100 часток жилого будинку АДРЕСА_2 в які входять: жилий будинок літер «А», який складається з: веранди №1 площею 9,4 м2; кухні №2 площею 13,0 м2; жилої кімнати №3 площею 22,7 м2; жилої кімнати №4 площею 19,5 м2; проходу №5 площею 2,5 м2; господарсько-побутові будівлі: навіс літер «а» і сарай літер «б».

Позивачка прийняла спадщину в порядку спадкування за заповітом відносно цього нерухомого майна.

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд вважає за необхідне визнати за позивачкою право власності на зазначене нерухоме майно.

*

Відповідно до вимог ч.3 ст.10 ЦПК України суд вважає за необхідне роз'яснити позивачці її обов'язок зареєструвати право на спадщину відносно нерухомого майна в КРП „БРТІ м. Євпаторії" тому, що згідно ч.2 ст.1299 ЦК України - право власності на нерухоме майно виникає у спадкодавця з моменту державної реєстрації цього майна.

*

Згідно п.9 ч.1 ст.80 ЦПК України і пп.«а» п.1 ст.3 Декрету КМ України «Про державне мито» від 21.01.93р. №7-93 - ціна позову про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам, визначається у розмірі 1% від дійсної вартості нерухомого майна.

Так згідно висновку судової будівельної технічної експертизи від 16.06.10р. №ОЕ-100, а.с.41, судом встановлено, що вартість 52/100 часток жилого будинку АДРЕСА_2 складає 71.525гр.

З зазначеного виходить, що загальний розмір судового збору у справі складає 715гр.25коп.

Але з матеріалів справи вбачається, що при подачі позову до суду позивачка сплатила судовий збір лише у розмірі 596гр.40коп., а.с.1.

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд вважає за необхідне стягнути з позивачки в дохід Держави недоплачений судовий збір у розмірі 118гр.85коп. (715.25гр. - 596,40гр.) тому, що згідно ч.2 ст.80 ЦПК України - якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору відповідно до ціни позову попередньо визначає суд з наступних стягненням недоплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні спору.

*

На підставі ст.ст. 4,100,226,549 ЦК УРСР, ст.ст. 328,392 ЦК України, ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.04р., п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» від 24.06.83р. №4, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності на жилий будинок" від 04.10.91р. №7, п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.08р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування», п. 208 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.04р. №20/5, Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій виконавчими комітатами міських, селищних, сільських рад народжених депутатів, затвердженої приказом Міністра юстиції УРСР від 19.01.76р. №115, і керуючись ст.ст. 10,11,60,80,88,209,212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 29/36 часток квартири АДРЕСА_1 АР Крим в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

*

Копії судового рішення направити відповідачці і 3-й особі у справі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим шляхом подачі до Сакського міськрайсуду АР Крим апеляційної скарги у 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Копичинський О. В.