Рішення № 28010272, 10.12.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" грудня 2012 р. Справа № 6/5007/1225/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України (м.Охтирка, Сумська область) Філія "Хлібна база" ДП "Охтирський комбінат хлібопродуктів" ДАРУ (м.Ворожба, Білопільський район, Сумська область)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Житомир)

про стягнення 489290,07 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 489290,07 грн. за неналежне виконання договору №32/1 від 05.12.2011р., з яких: 482697,60грн. - основний борг, 4364,12грн. - проценти за користування грошовими коштами, 482,70грн. - інфляційні, 1745,65грн. - 3% річних.

Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання за вих.№798 від 04.12.2012 р. про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України Філія "Хлібна база" ДП "Охтирський комбінат хлібопродуктів" ДАРУ. Додатково на виконання вимог ухвали суду від 20.11.2012 р. направив оригінал акту звірки від 04.12.2012 р., довідку про стан заборгованості відповідача за вих.№796 від 04.12.2012 р. та копії банківських виписок.

Відповідач в засідання суду не з'явився, ухвала суду про порушення провадження у справі від 05.11.2012р., яка направлялись на адресу, зазначену в позовній заяві : 10014, АДРЕСА_1, повернулась з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Як вбачається зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманого за електронним запитом судді, станом на 20.11.2012 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) знаходиться за адресою: 10014, АДРЕСА_1 (а.с.65).

Слід зазначити, що копія ухвали про відкладення розгляду справи від 20.11.2012р., яку направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення на адресу: 10014, АДРЕСА_1 також повернулася з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2011 року між Філією "Хлібна база" ДП "Охтирський КХП" Державного агентства резерву України (замовник /позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (підрядчик/відповідач) було укладено договір №32/1 (а.с.10), за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати, у відповідності до умов договору, роботу на обладнанні підрядчика його робочою силою, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

Згідно п. 1.2 договору загальна вартість обладнання і монтажних робіт складає 482697,60грн., з яких: 329097,60грн. - вартість обладнання, яке повинен поставити підрядчик, 153600,00грн. - вартість робіт, які виконує підрядчик.

Згідно п. 2.1 договору розрахунок за обладнання та монтажно-налагоджувальні роботи замовник проводить шляхом передплати 100% на розрахунковий рахунок підрядчика.

Розрахунки провести протягом січня-лютого 2012 року ( п. 2.2 договору).

05.12.11р. відповідачем був виставлений позивачу рахунок №32/1 (а.с.20).

На виконання умов договору та на підставі виставленого рахунку позивач перерахував відповідачу кошти в загальній сумі 482697,60грн., що підтверджується платіжними дорученнями №87 від 31.01.2012р. на суму 110000,00грн., №152 від 17.02.2012р. на суму 246038,70грн., №164 від 21.02.2012р. на суму 50976,00грн., №171 від 24.02.2012р. на суму 31560,00грн., №180 від 27.02.2012р. на суму 44122,90грн. (а.с.21-25).

Однак, в установлений договором строк відповідач роботи не виконав.

06.07.2012р. позивачем була направлена відповідачу лист-вимога про виконання робіт, зазначених в договорі (а.с.26), який залишено без належного реагування.

07.08.2012р. позивач направив відповідачу лист-вимогу №2 про повернення попередньої оплати в розмірі 482697,60грн. в семиденний термін (а.с.28), яка залишена без відповіді та задоволення.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань станом на 11.09.2012р. утворилась заборгованість в сумі 482697,60грн.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 4364,12грн. - процентів за користування грошовими коштами, 482,70грн. - інфляційних, 1745,65грн. - 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення , в якому одна сторона ( боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визначаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 193 ГК України та ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений час.

Згідно ст. 174 Господарського Кодексу України господарські зобов'язання виникають безпосередньо із господарського договору або безпосередньо із закону.

Відповідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк ( термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін).

Зобов'язання , строк ( термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яке неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідна вимога про повернення отриманих коштів була направлена відповідачу 07.08.2012р.

Таким чином, у відповідача утворився борг перед позивачем по поверненню отриманих коштів в розмірі 482697,60 грн.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення коштів в сумі 482697,60грн. попередньої оплати за договором підряду.

В позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача на його користь 4364,12грн. процентів за користування чужими коштами.

При цьому, позивач посилається на те, що у ст. 536 ЦК України зазначено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ЦКУ користування чужими грошовими коштами покладено в основу кредитних відносин, у тому числі комерційного кредиту.

На підставі ч. 2 ст. 1057 ЦКУ до комерційного кредиту застосовуються положення ст. 1054-1056 ЦКУ, тобто положення про банківській кредит, відповідно до ст. 1054 ЦКУ до відносин банківського кредиту застосовуються положення про позику.

У частині 1 ст. 1048 ЦК України зазначено, що якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

На підставі вказаних норм позивачем нараховані відповідачу проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 12.09.12р. по 25.10.12р. в сумі 4364,12 грн.

Однак, суд не погоджується з такою позицією позивача з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 198 ГК України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Як встановлено судом, ні договором підряду № 32/1 від 05.12.2011р. ні ст. 536 ЦК України, на яку посилається позивач, не визначено розмір процентів за користування чужими коштами, сплаченими позивачем в якості попередньої оплати.

В свою чергу, частиною 1 ст. 8 ЦК України передбачено, що у разі, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно в разі подібності спірних неврегульованих правовідносин та тих цивільних правовідносин, правове регулювання яких чітко визначено.

Однак, висновок позивача про те, що подібність відносин підряду і позики полягає у користуванні грошовими коштами не відповідає дійсності.

Так, згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Чинним законодавством не визначено, що до договору підряду застосовуються положення про позику, як і не передбачено цього договором підряду від 05.12.2011р., укладеним між сторонами, та статтями 1046-1049 ЦК України, якими врегульовано відносини позики. Не випливає цього із характеру спірних відносин сторін.

В свою чергу, відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої є якості.

На відміну від договору позики, за яким у власність позичальника передаються грошові кошти з обов'язком повернути таку ж суму коштів з процентами, нарахованими на суму позики ( ст. 1048, 1049 ЦК України), за договором підряду кошти перераховувались в рахунок оплати вартості виконаних робіт.

Таким чином, договори підряду та позики не є подібними, а різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин, в зв'язку з чим застосування судом положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України по аналогії закону не відповідає суті спірних правовідносин сторін та фактичним обставинам справи.

Тобто, відповідач не може бути примушений до дій щодо сплати процентів за користування належними позивачу коштами в сумі предоплати, які не є обов'язковими для нього в силу невизначеності законом та договором № 32/1 від 05.12.2011р.

Таким чином, суд відмовляє в частині стягнення процентів за користування чужими коштами в сумі 4364,12 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача нараховані 3% річних в сумі 1745,65грн. та інфляційні в сумі 482,70 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено вище, 07.08.12р. позивачем на підставі ст. 530 ЦК України була направлена відповідачу вимога про повернення коштів в сумі 482697,60грн., яку останній отримав 04.09.12р., що підтверджується бланком повідомлення про вручення.

Строк оплати у відповідача по вказаній вимозі настав 11.09.12р.

Однак, в установлений строк відповідач кошти позивачу не повернув, в результаті чого у відповідача утворилась прострочка виконання грошового зобов'язання на суму 482697,60грн.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 1745,65грн. - 3% річних та 482,70грн. - інфляційних за період з 12.09.12р. по 25.10.12р.

Перевіривши правильність проведених позивачем нарахувань 3% річних та інфляційних, господарський суд прийшов до висновку, що правильним є розрахунок 3% річних за вказаний період в сумі 1740,88грн. (482697,60 х 3% : 366 Х44 (дні прострочки) = 1740,88), а інфляційних за вересень - жовтень 2012 року - в сумі 482,70грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів погашення заборгованості не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 482697,60грн. - основного боргу, 482,70грн. - інфляційних та 1740,88грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє за безпідставністю.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (10014, АДРЕСА_1, ід.номер НОМЕР_1)

- на користь Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України (42700, Сумська область, м.Охтирка, вул.Червоноармійська, 11, код 00956031) в особі Філії "Хлібна база" Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України (41812, Сумська область, Білопільський район, м.Ворожба, вул.Перемоги, 19, код 35603996) - 484921,18грн., з яких: 482697,60грн. - основний борг, 482,70грн. - інфляційні, 1740,88грн. - 3% річних, а також 9698,42грн. сплаченого судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14 грудня 2012 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2, 3 - сторонам (рек. з повід.)