Ухвала суду № 28009866, 28.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2012 р. м. Київ К-16321/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси на постанову Господарського суду Одеської області від 01.06.2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2010 року по справі №14/122-07/2807А за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна лізингова компанія «Одесагромашінвест» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Одеської області від 01.06.2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2010 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна лізингова компанія «Одесагромашінвест» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.02.2007 №0003062301/3.

При цьому, суди виходили з того, що отримані позивачем юридичні послуги пов'язані з його власною господарською діяльністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач 24.03.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 31.03.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Одеської області від 01.06.2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2010 року, прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п. 5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №8051/23-2021/30587839 від 11.09.2006, складеного за результатом планової виїздної перевірки дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2004 по 30.06.2006 та за результатом адміністративного оскарження, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.02.2007 №0003062301/3, якими позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток у сумі 3112,50грн., у тому числі 2075,00грн. -основного платежу та 1037,5грн. -штрафних санкцій.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2 та п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі-Закон України №334/94-ВР) внаслідок віднесення до валових витрат суми, сплаченої СПД ОСОБА_1 за надані останнім юридичні послуги.

Відповідно до п. 2.6 наказу ДПА України «Про затвердження Порядку направлення органами ДПС України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій»від 21.06.2001 №253 -податкове повідомлення-рішення -це рішення керівника податкового органу, щодо обов'язку платника податків сплатити донараховану суму податкового зобов'язання, суми штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, що приймаються за результатами перевірок платника податків.

Відповідно до п. 2.3.2 п. 2.3 наказу ДПА України «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»від 10.08.2005 №327 (далі - наказ №327) акт - службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення приймається податковим органом на підставі акта перевірки, з урахуванням наявності в ньому доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства платника.

Відповідно до п. 2.3.2 п. 2.3 наказу №327 -за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків.

Відповідно до п.п. 2.3.4 п. 2.3 наказу №327 - не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

З акту перевірки по даній справі не вбачається змісту порушення, оскільки він містить лише посилання на п.п. 5.2.1 п. 5.2 та п. 5.1 ст. 5 Закону України №334/94-ВР з зазначенням, що отримані юридичні послуги не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За змістом абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що факт вчинення спірних господарських операцій підтверджується актами виконаних робіт, звітами про виконання умов договору, платіжними документами.

Зміст наведених документів, факт сплати за юридичні послуги не дає підстав вважати зазначені юридичні послуги такими, що не пов'язані з господарською діяльністю позивача, що свідчить про безпідставність визначення позивачеві податкових зобов'язань.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Одеської області від 01.06.2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв