Ухвала суду № 28008115, 14.11.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2012 р.Справа № 2а/1570/10510/2011

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Руденко І.Ю.,

за участю представників позивача Брижатого О.В. та Халметової Г.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Укренергобуд»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2011 року ПП ВКФ «Укренергобуд»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень від 15 листопада 2011 року № 0014872310 та № 0014882310.

В обґрунтування позову зазначалося, що з 26 вересня по 14 жовтня 2011 року посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено виїзну планову перевірку ПП ВКФ «Укренергобуд»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 21 жовтня 2011 року за № 7515/23-3/31005915, яким встановлено порушення позивачем п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 225604 грн.. Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті, у розмірі 655003 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 15 листопада 2011 року № 0014872310 та № 0014882310, якими ПП ВКФ «Укренергобуд»визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 225604 грн., а також податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 655003 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 115435 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо порушення ПП ВКФ «Укренергобуд»вимог податкового законодавства не є обґрунтованими, а тому прийняті на підставі акта перевірки податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року позовні вимоги ПП ВКФ «Укренергобуд»задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 15 листопада 2011 року № 0014872310 про збільшення податку на прибуток в сумі 225605 грн., в тому числі штрафні санкції на суму 1 грн., та від 15 листопада 2011 року № 0014882310 про збільшення податку на додану вартість на суму 770438 грн., в тому числі штрафні санкції на суму 115435 грн..

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у Приморському районі м. Одеси в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального права, а саме п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представників позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 26 вересня по 14 жовтня 2011 року посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено виїзну планову перевірку ПП ВКФ «Укренергобуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 21 жовтня 2011 року за № 7515/23-3/31005915, в якому зазначено про порушення підприємством п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на 225604 грн..

Крім того, в акті перевірки також зазначено про порушення позивачем п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті, у розмірі 655003 грн..

На підставі акта перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкові повідомлення-рішення від 15 листопада 2011 року № 0014872310 та № 0014882310, якими позивачу визначено відповідно податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 225604 грн. та в сумі 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 655003 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 115435 грн..

Задовольняючи позовні вимоги ПП ВКФ «Укренергобуд», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат вартість металевих конструкцій на загальну суму 966380 грн., придбаних у ТОВ «Дельта Плюс Юг», а також правомірно сформовано податковий кредит з включенням до нього податку на додану вартість на загальну суму 655003 грн., сплаченого у складі вартості товарів, придбаних позивачем у ТОВ «Майстер Профі», ПП «Транслоджико», ПП «Торсіон», ПП ВКФ «Стар», ПП «Акрона», ТОВ «Росток Плюс», ТОВ «Метіз ЛТД», ТОВ «Стройремгруп-ЮВ», ПП «Юдос-Трейд ТК», ПП «Танграм-СВ», ПП «Продуктова компанія «Рубін-М»та ТОВ «Дельта Плюс Юг».

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення спірних правовідносин протягом першого кварталу 2011 року, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

На підставі п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону (у вказаній вище редакції) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п. п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Згідно п. 138.2 ст. 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено матеріалами справи, видами діяльності ПП ВКФ «Укренергобуд», серед іншого, є надання послуг з ремонту та технічного обслуговування пересувних залізничних складів.

Позивачем серед інших господарських операцій у першому та другому кварталі 2011 року укладено договори поставки металевих конструкцій та договори про виконання послуг з ТОВ «Дельта Плюс Юг» на загальну суму 966380 грн.. Вказані витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою послуг за угодами з ТОВ «Дельта Плюс Юг», віднесено ПП ВКФ «Укренергобуд»до складу валових витрат (витрат операційної діяльності).

В акті перевірки посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси зроблено висновок, що позивач завищив від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток внаслідок віднесення до складу валових витрат (витрат операційної діяльності) вартості товарів та послуг, придбаних у ТОВ «Дельта Плюс Юг», укладені угоди з яким, на думку посадових осіб податкового органу, є нікчемними. В обґрунтування висновку щодо нікчемності угод, укладених з зазначеним вище підприємством, відповідач посилається на те, що вказане підприємство ухиляється від сплати податків, унаслідок чого останні до бюджету не надходили, і, крім того, вказане підприємство не знаходиться за місцем реєстрації.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, витрати по вказаним вище угодам безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено матеріалами справи, витрати за угодами з ТОВ «Дельта Плюс Юг»включено позивачем до складу валових витрат (витрат операційної діяльності) на підставі первинних документів -договорів поставки (купівлі -продажу), додатків до них, банківських виписок, податкових та видаткових накладних (т. 1 а. с. 64 -158), оформлених відповідно до наведених вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки.

При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентом. Факт незнаходження підприємства за місцем реєстрації сам по собі не призводить до недійсності угод, укладених з іншими підприємствами, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що на час здійснення спірних господарських операцій продавець товарів та послуг (ТОВ «Дельта Плюс Юг») був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець (позивач) не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Із врахуванням викладеного висновок суду першої інстанції про правомірність включення до складу валових витрат (витрат операційної діяльності) позивача витрат за угодами поставки (надання послуг) з ТОВ «Дельта Плюс Юг»є правильним.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 названого Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі п. 198.6 статті 198 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 193276 грн. визначено позивачу податковим органом у зв'язку зі зменшенням відповідачем підприємству суми валових витрат (витрат операційної діяльності) по угодам з ТОВ «Дельта Плюс Юг»на загальну суму 966380 грн. (т. 1 а. с. 36).

Оскільки, як зазначено вище, витрати по вказаним угодам правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат (витрат операційної діяльності), всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до чинного законодавства, то і формування ПП ВКФ «Укренергобуд»податкового кредиту з включенням до нього суми в 193276 грн. є правомірним.

Не ґрунтується на чинному на час виникнення спірних правовідносин законодавстві і висновок посадових осіб податкового органу про порушення позивачем п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв'язку з віднесенням останнім до складу податкового кредиту податку на додану вартість на загальну суму 461727 грн., сплаченого у складі вартості товарів, придбаних у ТОВ «Майстер Профі», ПП «Транслоджико», ПП «Торсіон», ПП ВКФ «Стар», ПП «Акрона», ТОВ «Росток Плюс», ТОВ «Метіз ЛТД», ТОВ «Стройремгруп-ЮВ», ПП «Юдос-Трейд ТК», ПП «Танграм-СВ», ПП «Продуктова компанія «Рубін-М»(т. 1 а. с. 32-36).

Так, відповідно до п 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 названого Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нормами п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 названого Закону (у вказаній вище редакції) передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за липень та вересень 2008 року, серпень 2009 року, січень, березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень та листопад 2010 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентами ТОВ «Майстер Профі», ПП «Транслоджико», ПП «Торсіон», ПП ВКФ «Стар», ПП «Акрона», ТОВ «Росток Плюс», ТОВ «Метіз ЛТД», ТОВ «Стройремгруп-ЮВ», ПП «Юдос-Трейд ТК», ПП «Танграм-СВ», ПП «Продуктова компанія «Рубін-М».

Відповідно до п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця): д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

На підставі п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Крім того, пунктом 2 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), чинного на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.2 Порядку визначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Як встановлено матеріалами справи, всі розрахунки позивача підтвердженні податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та складеними в порядку, передбаченому наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), а також іншими первинними документами (стосовно ТОВ «Майстер Профі»- т. 2 а. с. 14-31, стосовно ПП «Транслоджико»- т. 2 а. с. 32-76, стосовно ПП «Торсіон»- т. 2 а. с. 77-103, стосовно ПП ВКФ «Стар»- т. 2 а. с. 104-154, стосовно ПП «Акрона»- т. 2 а. с. 155-219, стосовно ТОВ «Росток Плюс»- т. 3 а. с. 1-10, стосовно ТОВ «Метіз ЛТД»- т. 3 а. с. 74-88, стосовно ТОВ «Стройремгруп-ЮВ»- т. 3 а. с. 11-73, стосовно ПП «Юдос-Трейд ТК»- т. 3 а. с. 89-107, стосовно ПП «Танграм-СВ»- т. 3 а. с. 108-112, стосовно ПП «Продуктова компанія «Рубін-М»- т. 3 а. с. 113-117).

Податкові накладні складено особами, які на момент їх оформлення зареєстровані як платники податку в податковому органі і яким присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентами.

Скасування державної реєстрації юридичних осіб -контрагентів позивача та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, що відбулися через певний час після видачі цими підприємствами податкових накладних, самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації таких юридичних осіб до моменту виключення їх з державного реєстру, та не позбавили правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

За таких обставин суми податку на додану вартість за виписаними ТОВ «Майстер Профі», ПП «Транслоджико», ПП «Торсіон», ПП ВКФ «Стар», ПП «Акрона», ТОВ «Росток Плюс», ТОВ «Метіз ЛТД», ТОВ «Стройремгруп-ЮВ», ПП «Юдос-Трейд ТК», ПП «Танграм-СВ»та ПП «Продуктова компанія «Рубін-М»податковими накладними за вказаними вище угодами були правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту за липень та вересень 2008 року, серпень 2009 року, січень, березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень та листопад 2010 року.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У зв'язку з відсутністю підстав для визначення позивачу зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за основними платежами, відсутні підстави і для застосування до ПП ВКФ «Укренергобуд»штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п. 123.1 ст. 123 ПК України.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 19 листопада 2012 року.

Головуючий:

Судді: