Ухвала суду № 28008019, 04.12.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кониченко О.М.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 року справа №2а/72/08/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Копиці С.В.,

за участі представника позивача Чомаєвій І.А.,

представника відповідача 1: Фатьянова Р.О., представника відповідача 2: Гой В.П. та Гришаковій Н.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2012 року у справі № 2а-72/08/0570 за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» м. Маріуполь до відповідача 1: Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, відповідача 2: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 12.04.2007 року № 000001230/2 у сумі 6012045 грн.,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним повідомлення-рішення відповідача від 12.04.2007 року № 000001230/2.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем було проведено виїзну планову перевірку Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 30.06.2006 рік, за результатами чого було складено акт від 29.12.2006 року №81/23-4/00191129, яким встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України. За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000001230/0 від 11.01.2007 року яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано позивача сплатити суму податку у розмірі 4008379 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2004189,50 грн. Позивачем було здійснено процедуру адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, тобто підприємство зверталось з первинною та повторними скаргами до ДПІ у м. Маріуполі, ДПА у Донецькій області та ДПА України які були залишені без задоволення, та інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення №000001230/1 від 10.02.2007 року та №000001230/2 від 12.04.2007 року. Позивач вважає, що висновки відображені у акті перевірки не відповідають дійсності, є необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України. Просив суд визнати недійсним повідомлення-рішення від 12.04.2007 року №000001230/2.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволені, оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнано недійсним.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що позивач, як суб'єкт владних повноважень при проведенні перевірки діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наданих органами державної податкової служби України повноважень, його висновки, щодо порушення законодавства позивачем зроблені правомірно, у зв'язку з чим підстав для скасування податкового повідомлення-рішення не було.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (що є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча»), зареєстрований як юридична особа 30.12.1996 року Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 00191129, знаходиться на податковому обліку Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області ДПС та є платником податку на додану вартість.

Посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Маріуполі 29 грудня 2006 року на підставі направлень від 06.11.2006 року №00137/137, 01.12.2006 року №00145/145, наказу від 01.12.2006 року №422 виданих ДПІ у м. Маріуполі, проведено виїзну планову перевірку Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 30.06.2006 рік, за результатами чого складно акт №81/23-4/00191129 від 29.12.2006 року.

За результатами перевірки 11.01.2007 року Державною податковою інспекцією у м. Маріуполі прийнято податкове повідомлення-рішення №000001230/0, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 6012568,5 грн., з яких 4008379 - податкове зобов'язання з ПДВ та 2004015 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 11.01.2007 року звернувся з первинною скаргою до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі. За наслідками розгляду первинної скарги податковою було прийнято рішення від 10.02.2007 року за №2691/10/25-0-013, яким скарга підприємства була залишена без задоволення, а повідомлення-рішення без змін.

За наслідками розгляду скарги інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення №000001230/1 від 10.02.2007 року. Підприємством зазначене повідомлення-рішення було оскаржено до ДПА у Донецькій області.

Рішенням ДПА в Донецькій області від 13.06.2007 року №5689/6/25-0515 повторна скарга позивача була залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін.

За наслідками розгляду скарги інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000001230/2 від 12.04.2007 року, яким, згідно з підпунктами «б» підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно з ст. 11-1 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні» та згідно з п.п.7.7.1 п.7.7. Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР 9зі змінами та доповненнями), на підставі акту перевірки №81/23-4/00191129 від 29.12.2006 року, яким встановлено порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 6012568,5 грн., з яких 4008379 - податкове зобов'язання з ПДВ та 2004015 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з прийнятими рішеннями позивач звернувся до ДПА України з повторною скаргою. Рішенням ДПА України від 13.06.2007 року №5689/6/25-0515 скарга позивача була залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін.

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, 20 травня 2005 року між позивачем ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» та ТОВ «Газтрейд ЛТД» укладено договір №02-06-05/4196, відповідно до умов якої з урахуванням укладених додаткових угод ТОВ «Газтрейд ЛТД» - постачальник, зобов'язується продати покупцю природний газ в 2005 року, який був придбаний у ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», згідно договору постачання природного газу №06/05-1238 від 21.04.2005 року, а покупець прийняти та оплатити його.

На виконання умов укладеного договору ТОВ «Газтрейд ЛТД» здійснило для ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» поставки природного газу в червні 2005 року, що підтверджується належно оформленим актам прийому - передачі природного газу від 30.06.2005 року, а також рахунками - фактурами, що знаходяться в матеріалах справи. За результатами проведеної операцій продавцем товару, ТОВ «Газтрейд ЛТД» виписана для позивача податкова накладна від 12 квітня 2007 року №000001230/2 на загальну суму 24304512 грн., з яких ПДВ 4050752 грн. (ПДВ без урахування цільової надбавки - 4008030 грн.)

В акті перевірки відповідачем вказується не те, що «при проведені правильності формування податкового кредиту встановлено, що на порушення статті 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.2004 року №2285 зі змінами та доповненнями та п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1, п.п.7.4.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» від 03.04.1997 року №168/97-ВР та п.5 «Порядку заповнення податкової накладної» затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037 із змінами та доповненнями ВАТ МКК «ім.. Ілліча» у червні 2005 року до складу податкового кредиту віднесено ПДВ у сумі 4008030 грн. по недійсній податковій накладній отриманій від ТОВ «Газтрейд ЛТД».

Згідно з п. 2 «Порядку заповнення податкової накладної» затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 із змінами та доповненнями «податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість».

Відповідач як на підставу своїх доводів посилається на те, що «по матеріалам отриманим від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва встановлено, що згідно заяви про виключення з реєстру платника податку на додану вартість ТОВ «Газтрейд ЛТД» з причини зміни керівника виключено з реєстру платників податку на додану вартість 07.06.2005 року, у зв'язку з чим 13.06.2005 року анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Газтрейд ЛТД» №37019738 про присвоєння індивідуального податкового номеру 316277326090.

ТОВ «Газтрейд ЛТД» 15.07.2005 року отримало нове свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №37103570 та присвоєно індивідуальний податковий номер 316277326501. Таким чином відповідач вважає, що ТОВ «Газтрейд ЛТД» з 13.06.2005 року по 15.07.2005 рік не було зареєстроване як платник податку на додану вартість в податковому органі і йому не було видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість та присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, однак ТОВ «Газтрейд ЛТД» виписує ВАТ «ММК ім.Ілліча» податкову накладну від 30.06.2005 року №6-30/9-1 на постачання газу природного в обсязі 60000 тис. м. куб. за ціною 334 грн. за 1 тис. м. куб. вартістю 20040150 грн., цільова надбавка (2%) - 213760 грн., ПДВ без урахування цільової надбавки - 4008030 грн.»

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних відносин, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Пунктом 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено, що об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Згідно з п. 7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкова накладна, на підставі якої позивач вносив відповідну суму до податкового кредиту, була складена відповідно до вимог п.п.7.2.1.п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та наказу ДПА України від 30.05.1997 № 165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення.

Так, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року по справі №2а-389/08/0570 (що набрала законної сили 21.07.2012 року та знаходиться в матеріалах справи) за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» м. Маріуполь до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, за участі третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «Газтрейд ЛТД» м. Київ та Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби з виключення Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтрейд ЛТД» 13.06.2005 року з реєстру платників податку на додану вартість на підставі зміни керівника ТОВ «Газтрейд ЛТД».

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

У відповідності до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Особою, що приймала участь у вищезазначеній справі є Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» м. Маріуполь.

Враховуючи, що дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби з виключення Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтрейд ЛТД» 13.06.2005 року з реєстру платників податку на додану вартість на підставі зміни керівника ТОВ «Газтрейд ЛТД» визнані судом неправомірними та судом здійснено перевірку всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що ТОВ «Газтрейд ЛТД» мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних при взаємовідносинах з Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» м. Маріуполь.

Тобто, на момент вчинення господарського зобов'язання ТОВ «Газтрейд ЛТД» був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, мав свідоцтво платника податку на додану вартість, а визнання недійсним з моменту реєстрації установчих документів підприємства, його свідоцтва платника податку на додану вартість мало місце вже після здійснення господарської операції з поставки газу яка відбулась у червні 2005 року.

Постановою господарського суду міста Києва від 15.06.2007 року визнано недійсними: установчі документи ТОВ «Газтрейд ЛТД» - статут у новій редакції з дати проведення державної перереєстрації тобто з 25.04.2006 року, а також свідоцтво платника ПДВ № 37103570 від 15.07.2005 року з моменту видачі.

Колегією суддів не приймається до уваги факт визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Газтрейд ЛТД» № 37103570 від 15.07.2005 року, оскільки останнє було видано підприємству вже після виникнення спірних правовідносин та немає відношення до цієї справи.

Крім того суд вказує на те, що визнання недійсними установчих документів ТОВ «Газтрейд ЛТД» та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність господарських зобов'язань, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Колегія суддів також зазначає, що на момент укладення договору ТОВ «Газтрейд ЛТД» перебував в Єдиному державному реєстрі, мав свідоцтво платника ПДВ, постанова господарського суду м. Києва прийнята 15.06.2007 року, тобто після укладення договору на постачання природного газу та оформлення ТОВ «Газтрейд ЛТД» податкової накладної, набрала законної сили вже після здійснення господарської операції та оформлення податкової накладної, у зв'язку з чим підстави для застосування її щодо відносин, які відбувались в минулому, відсутні.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає.

Оскільки податкова накладна від 30.06.2005 року № 6-30/9-1 містить усі передбачені п.п.7.2.1 ст.7 Закону №168/97-ВР реквізити та була складена ТОВ «Газтрейд ЛТД» у період його реєстрації як платника ПДВ, то вона давала право позивачу на отримання податкового кредиту.

Крім того, відповідач в акті перевірки вказує на те, що «статтею 9 Закону України від 23.12.2004 року № 2285 «Про Державний бюджет України на 2005 рік» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 25.03.2005 року №2505 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів» передбачено, що починаючи з 31 березня 2005 року операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що є не платниками цього податку, оподатковувались за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту г пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2000 року №1729 «Про забезпечення споживання споживачів природним газом» (із змінами та доповненнями) потре ба в природному газі промислових споживачів та інших суб'єктів господарської діяльності задовольняється з ресурсів газу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», отриманого за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України.

Тобто, операції з продажу-придбання імпортного природного газу мають оподатковуватися за правилами встановленими статтею 9 Закону України від 23.12.2004 р. № 2285«Про Державний бюджет - України на 2005 рік».

При цьому, для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні (абз. 2 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168) з нульовим податковим зобов'язанням з податку на додану вартість.

Податкові накладні надані ТОВ «Газтрейд ЛТД» на адресу ВАТ «ММК «ім. Ілліча» оформлені з порушенням вищезазначених вимог, а саме не з нульовою ставкою оподаткування, а з ставкою оподаткування податком на додану вартість 20 відсотків».

Таким чином, відповідачем робиться висновок, що позивачем у березні 2006 року до складу податкового кредиту віднесено ПДВ у сумі 2907347,96 грн. по податковим накладним отриманим від ТОВ «Нафто Газтрейд» та оформлених з порушенням вищевказаних вимог, а саме за нульовою ставкою.

З приводу вказаних доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, статтею 9 Закону України від 23.12.2004 року №2285 «Про Державний бюджет України на 2005 рік» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 25.03.2005 року №2505 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів» передбачено, що починаючи з 31 березня 2005 року операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що є не платниками цього податку, оподатковувались за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення споживачів природним газом» від 27.12.2001 року за №1729, із внесеними змінами та доповненнями встановлено, що природний газ, ввезений на митну територію України зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг із звільненням від обкладення податком на додану вартість, реалізується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" - дочірньою компанією "Газ України" та дочірнім підприємством "Газ-тепло", а також суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість (крім постачання населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, які не є платниками зазначеного податку), за наявності договорів на таке придбання із зазначенням, кому належить поставлений газ; договорів на власну поставку такого газу з обов'язковим зазначенням, кому належить поставлений газ та індивідуального податкового номера споживача-платника податку на додану вартість; вантажосупровідних документів, в яких обов'язково зазначається, кому належить поставлений газ, суб'єкт господарювання та його індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Зі змісту договору на постачання природного газу від 20 травня 2005 року №02-06-05/4196, укладеного між позивачем ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» та ТОВ «Газтрейд ЛТД», вбачається, що сторонами в умовах договору визначено ціну за газ з урахуванням ПДВ за ставкою 20% - 4008000 грн. В зазначеному договорі відсутнє посилання на те, що придбаний позивачем у ТОВ «Газтрейд ЛТД» газ має імпортне походження відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів.

При цьому, податковим органом всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України, не надано жодних доказів які б вказували на те, що придбаний позивачем газ має імпортне походження. Всі доводи позивача з цього питання носять характер припущень, у зв'язку з чим колегією суддів до уваги не беруться.

З огляду ж на презумпцію добросовісності платників податків за умови недоведеності податковим органом факту поставки позивачеві саме ввезеного з-за кордону природного газу, суд дійшов висновку, що оподаткування цієї операції з поставки газу за нульовою ставкою ПДВ не можна визнати обґрунтованим.

Відповідачем не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.04.2007 року №000001230/2 у сумі 6012045 грн. з яких 4008030 грн. податкове зобов'язання з ПДВ та 2004015 грн. штрафні (фінансові) санкції було прийнято законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичних обставин.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтованою, апеляційна скарга позивача, не грунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Повний текст виготовлений 10 грудня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2012 року у справі № 2а/72/08/0570- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В. Ястребова