Ухвала суду № 28007391, 22.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2012 р.Справа № 2011/2а-1075/11

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.02.2012р. по справі № 2011/2а-1075/11

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Харківської міської ради

третя особа Комунальне підприємство «Жилкомсервіс»

про визнання рішення таким, що суперечить діючому законодавству, та не є чинним, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом, в якому після доповнення позовних вимог просив визнати таким, що суперечить діючому законодавству України та не є чинним з моменту його прийняття, рішення виконкому Харківської міської ради № 1186 від 20.12.06 р. (зі змінами та доповненнями) в частині надання КП «Жилкомсервіс»функцій управителя та балансоутримувача житлових будинків; підтвердити право позивача на загальну сумісну з іншими мешканцями будинку власність усіх допоміжних приміщень загального користування (горище, кладовки, сараї, підвал та інші), а також механічного, електричного, сантехнічного та іншого обладнання та опорних конструкцій будинку АДРЕСА_1.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.02.12 р. по справі № 2011/2а-1075/11 у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.02.12 р. по справі № 2011/2а-1075/11 та визнати утримання житлового будинку АДРЕСА_1 в комунальній власності територіальної громади м. Харкова таким, що суперечить чинному законодавству України; визнати рішення виконкому Харківської міської ради від 20.12.06 р. № 1186 (із змінами та доповненнями) «Про призначення виконавців комунальних послуг в житловому фонді м. Харкова»в частині призначення комунального підприємства «Жилкомсервіс»виконавцем послуг з управління будинку, групи будинків таким, що суперечить діючому законодавству України та не чинним з моменту його прийняття; визнати право на управління та на балансоутримування будинку АДРЕСА_1 будь-якою уповноваженою особою лише на підставі відповідних договорів з мешканцями цього будинку - власниками квартир; підтвердити право позивача на загально-сумісну власність з іншими власниками квартир будинку АДРЕСА_1 на усі нежитлові приміщення, що знаходяться за межами приватизованих площ, а також на все обладнання по обслуговуванню будинку та на опорні конструкції будинку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Третя особа письмові заперечення на апеляційну скаргу не подала.

Відповідач та третя особа в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Позивач надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1, а вказаний житловий будинок є об'єктом комунальної власності територіальної громади м. Харкова на підставі рішення Харківської міської ради народних депутатів від 28.09.92 р. «Про комунальну власність міста»та знаходився на балансі КПЖРЕП № 1 Київського району м. Харкова відповідно до договору № 809 від 28.05.97 р.

Також суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що виконавчим комітетом Харківської міської ради прийняте рішення № 1186 від 20.12.06 р. «Про визначення виконавців послуг в житлово-комунальному фонді»з метою приведення функціонального призначення житлово-комунальних послуг у відповідність до Закону України «Про житлово-комунальні послуги»та Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства № 60 від 25.04.05 р. Відповідно вказаного рішення виконавцем житлово-комунальних послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків комунальної власності територіальної громади м. Харкова визначено КП «Жилкомсервіс». Зазначене рішення прийняте на підставі звернення КП «Жилкомсервіс»№ 16/9 від 18.12.06 р., статутом якого передбачена діяльність з надання відповідних житлово-комунальних послуг.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 1186 від 20.12.06 р. «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді м. Харкова»є законним, прийнятим на підставі та відповідно до Конституції України, законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про житлово-комунальні послуги»та Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства № 60 від 25.04.05 р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

В доводах апеляційної скарги позивач наполягає на тому, що суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку стосовно того, що житловий будинок по АДРЕСА_1 є об'єктом комунальної власності, оскільки позивач зазначає, що всі квартири вказаного будинку приватизовані, а тому КП «Жилкомсервіс»мав виконувати функції управителя вказаного будинку лише на підставі відповідного договору з мешканцями будинку, як власниками житла, в тому числі і позивачем. Крім того позивач наполягає на тому, що чинним законодавством України взагалі не передбачено такої форми власності житлового фонду, як комунальна.

Як свідчать письмові докази, які містяться в матеріалах справи та це правильно встановив суд першої інстанції, житловий будинок по АДРЕСА_1 є об'єктом комунальної власності територіальної громади м. Харкова на підставі рішення Харківської міської ради народних депутатів від 28.09.92 р. «Про комунальну власність міста»та знаходився на балансі КПЖРЕП № 1 Київського району м. Харкова відповідно договору № 809 від 28.05.97 р. Рішенням виконкому комітетом Харківської міської ради № 1186 від 20.12.06 р. «Про визначення виконавців послуг в житлово-комунальному фонді» виконавцем житлово-комунальних послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків комунальної власності територіальної громади м. Харкова визначено КП «Жилкомсервіс». Позивачу на праві приватної власності належить лише квартира АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 21.06.94 р. реєстраційний № 2-94-4369.

Звертаючись до суду першої інстанції з позовними вимогами щодо визнання нечинним з моменту прийняття рішення виконкому Харківської міської ради № 1186 від 20.12.06 р. (зі змінами та доповненнями) в частині надання КП «Жилкомсервіс» функцій управителя та балансоутримувача житлових будинків, зокрема житлового будинку по АДРЕСА_1 позивач фактично виступав від імені всіх власників квартир цього будинку, оскільки КП «Жилкомсервіс»є управителем та балансоутримувачем всього житлового будинку по АДРЕСА_1. Між тим колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що інші власники квартир житлового будинку по АДРЕСА_1 вважають рішення виконкому Харківської міської ради № 1186 від 20.12.06 р. незаконним чи таким, що порушує їх права або уповноважували позивача звертатися до суду за захистом їх прав.

Відповідно ч. 8 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Згідно ст. 11 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»об'єднання співвласників багатоквартирного будинку після набуття статусу юридичної особи може прийняти на власний баланс весь житловий будинокомплекс та має право укласти договір з будь-якою юридичною особою, статут якої передбачає можливість здійснення такої діяльності, про передачу їй на баланс усього житлового комплексу або його частини.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що власники квартир житлового будинку по АДРЕСА_1 створювали, як юридичну особу, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, а тому вони не набули права укладення договору по наданню житлово-комунальних послуг з будь-якою іншою юридичною особою, якій надане право надавати такі послуги.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлено, що виконавець житлово-комунальних послуг - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а ст. 7 цього Закону визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, в тому числі визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Оскільки судом першої інстанції правомірно встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 є об'єктом комунальної власності, саме виконкому Харківської міської ради надані повноваження на визначення виконавця житлово-комунальних послуг.

Що стосується посилання позивача на невизначеність на законодавчому рівні такої форми власності житлового фонду, як комунальна, колегія суддів зазначає, що відповідно ст. 142 та ст. 143 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Колегія суддів зазначає, що право комунальної власності -це право територіальної громади володіти, користуватися, розпоряджатися тощо майном, що належить їй, яке здійснюється безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Суб'єктом права комунальної власності є територіальні громади сіл, селищ, міст тощо. Згідно ст. 140 Конституції України і ст. 1 Закону «Про місцеве самоврядування»територіальна громада - це жителі, об'єднані постійним мешканням в межах села, селища, міста. У містах з районним поділом громади районів також діють як суб'єкти права власності. Об'єктами права комунальної власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Крім того колегія суддів зазначає, що позивачем до суду першої інстанції подавалася заява про доповнення позовних вимог, а саме позивач просив суд першої інстанції підтвердити його право на загальну сумісну з іншими мешканцями будинку власність усіх допоміжних приміщень загального користування (горище, кладовки, сараї, підвал та інші), а також механічного, електричного, сантехнічного та іншого обладнання та опорних конструкцій будинку АДРЕСА_1.

Відповідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Положеннями ч. 4 ст. 105 КАС України встановлено, що адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Враховуючи вищенаведені норми права, колегія суддів зазначає, що нормами КАС України не передбачено такого способу захисту, як підтвердження права, зокрема на загальну сумісну з іншими мешканцями будинку власність.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Колегія суддів зазначає, що вимоги позивача стосовно підтвердження права на загальну сумісну з іншими мешканцями будинку власність усіх допоміжних приміщень загального користування (горище, кладовки, сараї, підвал та інші), а також механічного, електричного, сантехнічного та іншого обладнання та опорних конструкцій будинку АДРЕСА_1 не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки вони не стосуються сфери публічно-правових відносин, а є приватноправовими, що є підставою для закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Крім того колегія суддів зазначає, що в прохальній частині апеляційної скарги позивач просив суд апеляційної інстанції визнати утримання житлового будинку АДРЕСА_1 в комунальній власності територіальної громади м. Харкова таким, що суперечить чинному законодавству України та визнати право на управління та на балансоутримування будинку АДРЕСА_1 будь-якою уповноваженою особою лише на підставі відповідних договорів з мешканцями цього будинку - власниками квартир.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Оскільки позивач не заявляв до суду першої інстанції вищенаведених вимог, колегія суддів зазначає, що вимоги апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання рішення виконкому Харківської міської ради № 1186 від 20.12.06 р. (зі змінами та доповненнями) в частині надання КП «Жилкомсервіс»функцій управителя та балансоутримувача житлових будинків таким, що суперечить діючому законодавству України та не є чинним з моменту його прийняття, прийнята у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.02.12 р. по справі № 2011/2а-1075/11 -залишити без задоволення.

Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.02.12 р. по справі № 2011/2а-1075/11 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Харківської міської ради третя особа Комунальне підприємство «Жилкомсервіс»про визнання рішення таким, що суперечить діючому законодавству, та не є чинним -залишити без змін.

Провадження по справі в частині позовних вимог щодо підтвердження права ОСОБА_1 на загальну сумісну з іншими мешканцями будинку власність усіх допоміжних приміщень загального користування (горище, кладовки, сараї, підвал та інші), а також механічного, електричного, сантехнічного та іншого обладнання та опорних конструкцій будинку АДРЕСА_1 -закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій