Постанова № 28006737, 27.11.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

27 листопада 2012 року Справа № 5019/1075/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Гулова А.Г. , судді Петухов М.Г.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Рівненської області від 28.08.12 р.

у справі № 5019/1075/12 (суддя Торчинюк В.Г.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма"

до відповідача селянського (фермерського) господарства "Гомін Землі"

про стягнення в сумі 61881 грн. 74 коп.

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення господарського Рівненської області від 28.08.2012 р. у справі № 5019/1075/12 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Васма" до селянського (фермерського) господарства "Гомін Землі" про стягнення 61 881 грн. 74 коп. задоволено частково. Підлягає до стягнення з селянського (фермерського) господарства "Гомін Землі" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Васма" основний борг в сумі 24212,94 грн., відсотки за користування товарним кредитом у сумі 31069,15 грн., пеня у розмірі 2507,68 грн., борг з урахуванням індексу інфляції в сумі 349,35 грн., штраф у розмірі 2421,29 грн., а також судовий збір у розмірі 1575,13 грн. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення 693,74 грн. пені та 627,59 грн. відсотків річних.

Відповідач не погоджується із прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 28.08.2012 р. скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач/скаржник пояснює, що відносини, які виникли між ТОВ "Торговий дім "Васма" та СФГ "Гомін землі" внаслідок укладення договору купівлі-продажу № 8/03-пк від 10.03.2011р. є продажем товару в кредит. Відповідно до п.2 ст.694 ЦК України товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто для продажу товару в кредит суттєвим є визначення ціни товару. Вона визначається тільки на момент продажу, тобто укладення договору і за загальним правилом не може переглядатися сторонами протягом строку дії договору. В односторонньому порядку зміна ціни на товар є незаконною. Посилаючись на ст.ст.1054-1057 ЦК України, скаржник доводить, що пункт 4.5 договору суперечить закону, суті договору купівлі-продажу в кредит.

Вважає, що умови п.4.5 договору № 8/03-пк з урахуванням норм ст.625 ЦК України суперечать вимогам до продажу товару в кредит, встановленими ст.694 ЦК України. Отже, доводить, що умови п.4.5 договору обмежують права СФГ «Гомін землі»як покупця порівняно із правами, визначеними Цивільним, Господарським кодексами України та типовими умовами комерційного кредиту, тому не можуть створювати правових навантажень для скаржника.

Крім того, посилаючись на норми ч.5 ст.694, ст.536 ЦК України, скаржник вважає, що відсотки за п.4.5 договору можуть стягуватись лише за наявності вини боржника, тоді як СФГ «Гомін землі»відомо від розрахунків не ухилявся, оплатив більшу частину вартості товару, а незначне прострочення сталось внаслідок погіршення економічної ситуації в державі і відсутності у підприємства вільних обігових коштів.

Також заперечує скаржник проти нарахування пені, зазначивши, що Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» № 543/96 від 22.11.1996 р. застосовується контролюючими органами при застосуванні штрафних та фінансових санкцій до суб`єктів підприємницької діяльності за порушення фінансової дисципліни та несвоєчасну оплату податків та інших обов`язкових платежів, тоді як позивач не являється контролюючим органом, а СФГ "Гомін Землі" у даному випадку не прострочила платіж до бюджету.

Стверджує при цьому, що наданий позивачем розрахунок суми боргу не дає можливості встановити дійсну суму заборгованості за порушення СФГ "Гомін Землі" п.7.2 та п.4.5 договору.

Крім того, посилаючись на Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідач заперечує, що видаткові накладні без довіренності можуть бути доказами відпуску (продажу) товару. Тому вважає, що відсутні правові підстави для тверджень про поставку на зазначену позивачем суму.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Сторони не забезпечили явку представників у судове засідання.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи (що підтверджено повідомленнями про вручення поштового відправлення на а.с.83-84, 102-103), явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 10.03.2011 р. ТОВ "Торговий дім "Вассма" та СФГ "Гомін Землі" уклали договір купівлі-продажу № 8/03-ПК /а.с.15-16/, відповідно до якого позивач/продавець зобов’язується передати, а відповідач/покупець - прийняти та оплатити вартість засобів захисту рослин відповідно до умов даного договору (додатків та специфікацій до нього). Згідно з п.3.1. договору сторони погодили, що конкретний асортимент, кількість та ціна товару на кожну окрему партію зазначаються у додатках та/або накладних на передачу товару (видаткових), що є невід’ємною частиною договору. У випадку виникнення розбіжностей щодо асортименту, кількості, якості та ціни товару, що визначені у додатках до договору та накладних на передачу товару (видаткових), привілейоване значення будуть мати дані щодо асортименту, кількості та ціни товару, що визначені у накладних на передачу товару (видаткових). Ціна товару встановлена за домовленостю сторін, і сторони визначили грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті - доларі США. Оплата товару (виконання зобов’язання) передбачено у гривні згідно з умовами розділу 4 договору.

Загальна сума договору складається із суми вартості товару згідно всіх накладних на передачу товару (видаткових), підписаних в рамках цього договору, що є його невід’ємною частиною (п.3.2. договору).

Умови розрахунків визначені у розд.4 договору, де погоджено, що відповідач/покупець зобов’язаний виконати попередню оплату до 20 березня 2011 року у розмірі 20% від вартості товару, що вказаний у додатку (ах) до договору. На решту суми/залишок заборгованості 80% від вартості всього товару продавець надає покупцю товарний кредит з відстрочкою платежу до 01 жовтня 2011 року.

За умовами п.4.4 договору сторони погодили, що оплата, виконана у строки, визначені п.4.1, вважається своєчасною, і відсотки за користування товарним кредитом стягуватись не будуть.

За умовами п.4.5 договору передбачено, що на суму заборгованності по договору нараховуються відсотки за користування товарним кредитом по стаці 0,2% за кожний день користування. Нарахування відсотків здійснюється на суму товарного кредиту, тобто на суму вартості товару, що передався на умовах товарного кредиту, за період з моменту фактичного відвантаження товару до моменту сплати покупцем суми вартості товару, отриманого на умовах товарного кредиту.

Відповідно до п.4.7. договору при розрахунку відсотків за користування товарним кредитом кількість днів у місяці приймається за фактичну кількість днів, а у році - 365. У випадку прострочення погашення товарного кредиту, відсотки нараховуються на суму заборгованості за товарним кредитом і за весь період прострочення, до моменту погашення товарного кредиту. Моментом погашення вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Пунктом 4.12 договору встановлено, що продавець в ході передачі товару покупцю надає наступні документи: податкову накладну та накладну на передачу товару (видаткову). На вимогу покупця може бути видана товарно-транспортна накладна, і покупець зобов’язаний надати продавцю доручення на право отримання товарно-матеріальних цінностей.

За умовами п.7.2. договору сторони погодили відповідальність покупця за несвоєчасну оплату товару у вигляді штрафу в розмірі 10% від суми неоплаченого товару та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаного зобов’язання за кожний день прострочення.

Договір підписаний представниками/директорами сторін, завірений їх підписами на кожній сторінці та скріплений печатками сторін.

Додатками № 1 та № 2 до договору № 8/03-ПК від 10 березня 2011 року є специфікації, де сторони погодили асортимент товару/засобів захисту рослин, їх кількість, ціну за одиницю в доларах США, ціну за одиницю ПДВ в гривні та загальну вартість /а.с.17-18/.

Загальна вартість товарів, що підлягають продажу за додатком № 1 до договору складає 29494,00 грн. та за додатком № 2 –16000,00 грн., всього –45494,00 грн. Додатки також підписані представниками/директорами сторін, завірені їх підписами на кожній сторінці та скріплені печатками сторін

Отже, на умовах договору № 8/03-ПК від 10.03.2011 р. (з додатками до нього) між сторонами склались правовідносини з купівлі-продажу на умовах товарного кредиту, які врегульовані нормами пар.1 глави 54 ЦК України та пар.1 глави 30 ГК України. За договором купівлі-продажу одна сторона - продавець передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Одержання відповідачем/покупцем товарів на загальну суму 47912,94 грн. підтверджено видатковими накладними № 52/0000018 від 18 квітня 2011 року на суму 1998,00 грн., № 52/0000051 від 04 травня 2011 року на суму 5256,00 грн., № 52/0000067 від 06 травня 2011 року на суму 15840,00 грн., № 52/0000062 від 06 травня 2011 року на суму 28818,94 грн. Накладні містять посилання на договір № 8/03-ПК від 10.03.2011 р., підписані представниками сторін та скріплені їх печатками. Колегія суддів звертає увагу, що печатка СФГ «Гомін землі»на видаткових накладних є способом підтвердження підпису повноважної особи на цьому документі.

Оформлення передачі товарів шляхом складання видаткових накладних обумовлено умовами договору. Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 /далі по тексту - Положення/, первинні документи є письмовими свідоцтвами, що підтверджують факти підприємницької та іншої діяльності, які впливають на рух товарно-матеріальних цінностей, стан майна, капіталу і фінансових результатів.

Вищеперелічені накладні містять необхідні реквізити за п.2.4 Положення і є належними доказами того, що господарська операція (в даному випадку –передача/прийняття товарів за договором купівлі-продажу) фактично відбулась, і, відповідно –є доказом зобов'язання відповідача перед позивачем за ст.509 ЦК України та ст.ст.173-174,193 ГК України.

З урахуванням наведеного суд відхиляє як необгрунтовані доводи скаржника про відсутність довіреності як підстави для поставки товару – умовами договору не передбачені такі наслідки відсутності довіренності; разом з тим, як зазначено вище, видаткові накладні як первинні документи оформлені відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, тому є належними та допустимими доказами прийняття-передачі товарів за договором купівлі-продажу № 8/03-ПК від 10.03.2011 р.

Відповідно до ст.193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до норм ст.692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідачем/покупцем СФГ "Гомін Землі" оплата за договором виконана частково - у сумі 23700,00 грн., що підтверджено банківськими виписками по особовому рахунку позивача і не заперечується сторонами. Зокрема, 13.04.2011 р. відповідачем сплачено 2700,00 грн., 22.04.2011 р. –11000,00 грн., 08.12.2011 р. –3000,00 грн., 31.01.2012 р. –1000,00 грн., 27.03.2012 р. –4000,00 грн., 28.04.2012 р. –2000,00 грн. /а.с. 23-28/.

За наведених обставин та умов п.4.1 договору № 8/03-ПК від 10 березня 2011 року вимога про стягнення боргу в сумі 24212,94 грн. є підставною і правомірно задоволена судом першої інстанції.

Відповідач/покупець не виконав розрахунки у строки, визначені умовами п.4.1 договору, в зв’язку з чим позивачем з урахуванням умов п.4.5. договору нараховано 31069,15 грн. відсотків за користування товарним кредитом за період з 07 травня 2011 року по 08 червня 2012 року (із урахуванням частково виконаної відповідачем оплати).

Позовна вимога про стягнення з відповідача відсотків за користування товарним кредитом є підставною та підлягає до задоволення, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства та договору.

Разом з тим, судова колегія перевірила розрахунок суми відсотків за користування кредитом з урахуванням часткової оплати відповідачем суми боргу та встановила, що належною до стягнення є сума відсотків за користування товарним кредитом 25177,94 грн., яка складається із наступних сум:

- із суми боргу 34212,94 грн. за період 07.05.2011 р.-07.12.2011 р. (215 к.д.) - 14711,56 грн.;

- із суми боргу 31212,94 грн. за період 08.12.2011 р.-30.01.2012 р. (54 к.д.) - 3371,00 грн.;

- із суми боргу 30212,94 грн. за період 31.01.2012 р.-26.03.2012 р. (56 к.д.) - 3383,85 грн.;

- із суми боргу 26212,94 грн. за період 27.03.2012 р.-27.04.2012 р. (32 к.д.) - 1677,63 грн.;

- із суми боргу 24212,94 грн. за період 28.04.2012 р.-08.06.2012 р. (42 к.д.) - 2033,90 грн.

Твердження скаржника щодо невідповідності умов п.4.5. договору приписам закону відхиляються судовою колегією як безпідставні.

Так, дія принципу свободи договору, закріпленого в ст.3 ЦК України, зумовлює те, що більшість договорів, які укладаються в умовах ринкової економіки, є вільними, тобто такими, укладення котрих залежить виключно від розсуду сторін. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Нормами ст.627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу і нормами ч.5 цієї статті визначено, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Визначення товарного кредиту наведене в підпункті 1.11.2 пункту 1.11 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 р. із змінами і доповненнями, відповідно до якого товарний кредит - це товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

Відповідно до п.1.10 ст.1 цього Закону проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна.

Умови договору купівлі-продажу № 8/03-ПК від 10 березня 2011 року, зокрема, п.4.5 відповідають наведеним нормам, і доводи скаржника з посиланнями на ст.ст.1054-1057 ЦК України про те, що такі умови суперечать закону, суті договору купівлі-продажу в кредит є безпідставними.

Так само безпідставними є доводи скаржника про те, що відсотки за п.4.5 договору можуть стягуватись лише за наявності вини боржника, оскільки сплата відсотків за користування кредитом не є відповідальністю, і обов’язок їх сплати покупцем визначений за погодженням сторін договору.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення відсотків за користування товарним кредитом –в сумі 25177,94 грн. Відповідно, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, оскільки суд дійшов висновку про стягнення відсотків за неправильним розрахунком, без врахування частини платежів, які підтверджені наданими позивачем доказами.

Оскільки несвоєчасне виконання грошових зобов’язань покупцем має місце, є правомірними також позовні вимоги про стягнення штрафу та пені, обрахованої за період прострочення з 02 жовтня 2011 року по 08 червня 2012 року за умовами п.7.2 договору. При цьому суд враховує, що сторони погодили збільшення до повного виконання сторонами своїх зобов’язань строку позовної давності щодо стягнення неустойки –відповідно до ст.259 ЦК України.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про перевищення позивачем у розрахунку граничного строку нарахування пені, оскільки згідно зі ст.232 ГК України пеня повинна була бути нарахована за шість місяців прострочення виконання зобов'язання за відсутності іншого застереження у договорі, а саме - з 02 жовтня 2011 року по 02 квітня 2012 року.

Перевіривши розрахунки суми пені, виконані позивачем і судом першої інстанції, колегія суддів встановила, що сума пені, нарахованої на суму основного боргу з урахуванням частково виконаних платежів за зазначений вище період прострочення, становить 2479,26 грн.:

- із суми боргу 34212,94 грн. за період з 02.10.2011 р. по 07.12.2011 р. (67 к.д.) - 973,43 грн.;

- із суми боргу 31212,94 грн. за період з 08.12.2011 р. по 30.01.2012 р. (54 к.д.) - 715,76 грн.;

- із суми боргу 30212,94 грн. за період з 31.01.2012 р. по 26.03.2012 р. (56 к.д.) - 714,87 грн.;

- із суми боргу 26212,94 грн. за період з 27.03.2012 р. по 02.04.2012 р. (7 к.д.) - 75,20 грн.

З урахуванням наведеного позовна вимога про стягнення пені задоволенню підлягає частково –в сумі 2479,26 грн. Відповідно - рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, оскільки суд дійшов висновку про стягнення відсотків за неправильним розрахунком, без врахування частини платежів, які підтверджені наданими позивачем доказами.

При цьому колегія суддів відхиляє як безпідставні, надумані доводи скаржника про неправильне застосування Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»№ 543/96 від 22.11.1996 р., оскільки у самому Законі визначено, що ним врегульовано договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності

Позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу в сумі 2421,29 грн. правомірно задоволена судом першої інстанції з урахуванням конкретних обставин справи та умов договору за п.п.4.1, 7.2, 7.3.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що прострочення грошового зобов’язання відповідачем/покупцем має місце в період з жовтня 2011 року по березень 2012 року включно, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за цей період з урахуванням конкретних обставин справи та наведеної норми ЦК України.

Разом з тим, колегія суддів перевірила розрахунок боргу з урахуванням офіційних індексів інфляції у зазначений період та з урахуванням часткової оплати відповідачем боргу встановила, що належною до стягнення є сума 296,14 грн.:

- за жовтень 2011 року (індекс інфляції 100,0) - 0,00 грн.;

- за листопад 2011 року (індекс інфляції 100,1) - 34,21 грн.;

- за грудень 2011 року (індекс інфляції 100,2) - 62,43 грн.;

- за січень 2012 року (індекс інфляції 100,2) - 60,43 грн.;

- за лютий 2012 року (індекс інфляції 100,2) - 60,43 грн.;

- за березень 2012 року (індекс інфляції 100,3) - 78,64 грн.

Відповідно –рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, оскільки суд дійшов висновку про стягнення боргу з урахуванням індексу інфлдяції за неправильним розрахунком, без врахування частини платежів, які підтверджені наданими позивачем доказами, та з неправильним застосуванням індексу інфляції у жовтні 2011 року.

Крім того, колегія суддів не погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення 627,59 грн. відсотків річних і вважає, що судом першої інстанції помилково ототожнені проценти за користування товарним кредитом, які нараховуються як плата за користування кредитом на суму вартості товару, проданого в кредит, починаючи з дня фактичного відвантаження/одержання товару (п.4.5 договору), і проценти річних від простроченої суми, що нараховуються як відповідальність за порушення грошового зобов’язання на підставі ст.625 ЦК України. Такі проценти є різними за правовою природою, тому є правомірним нарахування/стягнення в даному випадку трьох процентів річних.

Отже, рішення господарського суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовної вимоги і стягнення 618,52 грн. процентів річних.

Колегія суддів перевірила правильність розрахунку позивача 3% річних за період прострочення з 02 жовтня 2011 року по 08 червня 2012 року та встановила, що належною до стягнення є сума 618,52 грн., враховуючи частково виконувані відповідачем протягом зазначеного періоду платежі, які підтверджені наданими позивачем доказами:

- за період з 02.10.2011 р. по 07.12.2011 р. (67 к.д.) - 188,41 грн.;

- за період з 08.12.2011 р. по 30.01.2012 р. (54 к.д.) - 138,53 грн.;

- за період з 31.01.2012 р. по 26.03.2012 р. (56 к.д.) - 139,06 грн.;

- за період з 27.03.2012 р. по 27.04.2012 р. (32 к.д.) - 68,94 грн.;

- за період з 28.04.2012 р. по 08.06.2012 р. (42 к.д.) - 83,58 грн.

Доводи скаржника про відсутність його вини у простроченні колегія суддів відхиляє, враховуючи при цьому норму ч.1 ст.625 ЦК України, де визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції. Разом з тим, оскаржуване рішення господарського суду Рівненської області у даній справі підлягає частковому скасуванню та зміні, оскільки викладені у рішенні висновки не відповідають обставинам справи і судом неправильно застосовані норми матеріального права.

Судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за результатами розгляду справи, суд першої інстанції не повернув позивачеві зайво сплачену суму судового збору, ухвалу з цього питання не виніс. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Торговий дім "Вассма" сплачено судовий збір за подання позовної заяви у більшому розмірі, ніж встановлено п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір". Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню позивачу сума 10,50 грн. судового збору, яка внесена у розмірі більшому, ніж встановлено.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача селянського (фермерського) господарства "Гомін Землі" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 28.08.2012 р. у справі № 5019/1075/12 скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення процентів річних. Прийняти в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовної вимоги і стягнення 618,52 грн. процентів річних.

В решті рішення господарського суду Рівненської області від 28.08.2012 р. у справі № 5019/1075/12 змінити, виклавши резолютивну частину рішення у такій редакції:

"Позов задоволити частково.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Гомін Землі" (35645, вул.Молодіжна, 16 у с.Птича Дубенського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 30717922) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Вассма" (03038, вул.Ямська, 28-А у м.Київі, код ЄДРПОУ 33937992) 24212,94 грн. боргу, 25177,94 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 2479,26 грн. пені, 2421,29 грн. штрафу, 296,14 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції та 618,52 грн. процентів річних, 1432,46 грн. витрат на судовий збір. Видати наказ.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Вассма" (03038, вул. Ямська, 28-А, м.Київ, код ЄДРПОУ 33937992) судовий збір у розмірі 10 (десять) грн. 50 коп., сплачений по платіжному дорученню № 4634 від 13.06.2012 р. на рахунок № 31212206783002 в ГУДКУ у Рівненській області, МФО 833017, отримувач УДКСУ у м.Рівне, код 38012714, як внесений у більшому розмірі, ніж встановлено законом."

Матеріали справи № 5019/1075/12 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.