Постанова № 28006651, 10.12.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.12 Справа № 5015/1947/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

Суддів Данко Л.С.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Львіввугілля»без номера від 20.09.2012 р. (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 1796)

на рішення господарського суду Львівської області від 10.07.2012 р.

у справі № 5015/1947/12 (суддя Цікало А.І.)

за позовом Міністерства юстиції України в інтересах держави Україна, м. Київ

до Державного підприємства «Львіввугілля», м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Державна казначейська служба України, м.Київ

про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України у розмірі 364762,11 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Березюк С.Г. -провідний спеціаліст взаємодії з органами виконавчої влади та представництва інтересів держави в судах Головного управління юстиції у Львівській області (довіреність без номера від 23.02.2012 р.);

від відповідача: Теслюк І.Г. -провідний юрисконсульт шахти «Візейська»(довіреність № 8/40 від 01.06.2012 р.);

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.07.2012 р. у справі № 5015/1947/12 (суддя -Цікало А.І.) позов задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Львівугілля" на користь Державного бюджету України 364762,11 грн. збитків на рахунок Державної казначейської служби України 31116115700028, код банку 820172, ЄДРПОУ 37567646, банк одержувача Державна казначейська служба України, м .Київ. Стягнуто з Державного підприємства "Львівугілля" в доход Державного бюджету 7259,24 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано і обгрунтовано ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 3, 8, 9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 1166, 1191 Цивільного кодексу України, а також і тим, що відповідач тривалий час не виконував рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26.12.2005 р., яким зобов'язано Державне підприємство «Львіввугілля»шахти «Візейська»відселити Дубецьку Г.П., Дубецького Я.В., Дубецьку О.Г., Дубецьку І.Я., Найда І.В., Найда М.В., Найда Н.І. із санітарно -захисної зони шахти «Візейська»ДП «Львіввугілля»з наданням благоустроєного житла у м. Червонограді Львівської області у розмірах, передбачених Житловим кодексом України загальною площею не менше від 90,8 м.кв, що є протиправною поведінкою в цивільно -правовому розумінні та призвело до стягнення з держави України матеріальної шкоди за несвоєчасне виконання рішення міського суду.

Відповідач, -Державне підприємство «Львіввугілля», не погодившись з рішенням місцевого господарського суду , оскаржив таке в апеляційному порядку. На думку апелянта, рішення місцевого господарського суду незаконне та не обґрунтоване, винесене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права. Апеляційна скарга вмотивована ст. 3, Конституції України та ст. 1166 Цивільного кодексу України, а також скаржник вказує на відсутність своєї вини у невиконанні рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26.12.2005р. у зв'язку з тим, що кошти на капітальне будівництво житла державним бюджетом не виділяються з 1997 р., будівництво за власний кошт ДП «Львіввугілля»не веде, вільного житлового фонду немає, тому відселити сім'ю Дубецьких з наданням благоустроєного житла в місті Червонограді в добровільному порядку неможливо та зазначає, що Державне підприємство «Львіввугілля»включено до переліку підприємств паливно -енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно -енергетичного комплексу», внаслідок чого виконавче провадження підлягає зупиненню. На думку апелянта, господарський суд Львівської області при прийнятті оскаржуваного рішення прийшов до помилкового висновку щодо причинно -наслідкового зв'язку між неправомірними діями Державного підприємства «Львіввугілля»та моральною шкодою, яка заподіяна органами державної влади України тривалим невиконанням рішення суду, винесеного на користь сім'ї Дубецьких, оскільки саме держава не виконала свій конституційний обов'язок і не забезпечила право громадянина.

Дані обставини, на думку скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення господарського суду Львівської області від 10.07.2012 р.

Позивач, -Міністерство юстиції України у запереченнях на апеляційну скаргу (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 6436 від 09.10.2012 р.), заперечує доводи апеляційної скарги вказуючи на те, що виконання будь -якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а тому повинно відповідати засадам судочинства (п. 9 ч.2 ст. 129 Конституції України) та вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Таким чином, обов'язок виконання судового рішення покладається саме на ДП «Львіввугілля»протягом усього строку існування заборгованості. Обов'язковість дій органів державної виконавчої служби з примусового виконання вказаного рішення є похідними та виникли внаслідок фактичного невиконання відповідачем своїх конституційних обов'язків. Разом з тим, тривале невиконання рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26.12.2005 р. не пов'язано з діяльністю органів державної виконавчої служби, на яких покладено обов'язок щодо примусового виконання рішень, оскільки бездіяльність органу державної виконавчої служби не встановлена ні Європейським судом, ні національними судами, а відтак відсутня вина державних виконавців у даній справі.

В судовому засіданні 10.12.2012 р. представники позивача та відповідача підтримали свої доводи та заперечення.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та запереченнями на неї, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 26.12.2005 року у справі № 1-196 зобов'язано Державне підприємство "Львіввугілля" шахти «Візейська»відселити Дубецьку Г.П., Дубецького Я.В., Дубецьку О.Г., Дубецьку І.Я., Найда І.В., Найда М.В., Найда Н.І. із санітарно -захисної зони шахти «Візейська»ДП «Львіввугілля»з наданням благоустроєного житла у м. Червонограді Львівської області у розмірах, передбачених Житловим кодексом України загальною площею не менше від 90,8 м.кв. (а.с. 13-14, т.1).

Оскільки, рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26.12.2005 р. тривалий час залишалось невиконаним, заявники звернулись із скаргою до Європейського суду з прав людини.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи рішення Європейського суду з прав людини (а.с. 16-83, т.1), заявники скаржились, що органи державної влади не захистили їхнє житло, приватне та сімейне життя від надмірного забруднення, спричиненого діяльністю двох державних промислових підприємств.

На виконання рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 р. у справі «Дубецька та інші проти України»за заявою № 30499/03 з Державного бюджету України на особистий рахунок Дубецької Ольги Григорівни сплачено 364762,11 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 522 від 30.11.2011 р.

Отже, сплачена з Державного бюджету України сума у розмірі 364762,11 грн. є збитками Державного бюджету України. Факт заподіяння матеріальної шкоди Державі підтверджується платіжним дорученням від 30.11.2011 р. № 522 про перерахунок заявнику з Державного бюджету України даної суми (а.с. 15, т.1).

Оскільки, внаслідок виконання рішення Європейського суду Державі було заподіяно матеріальні збитки, Міністерство юстиції України, як орган представництва України в Європейському суді, звернулося до господарського суду з позовом в інтересах держави до Державного підприємства «Львіввугілля»про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України у розмірі 364762,11 грн. на підставі ст. 9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 15 -17, 1166, 1191 Цивільного кодексу України.

Предметом даного спору є вимога позивача про відшкодування за рахунок відповідача збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати 364762,11 грн. на виконання рішенням Європейського суду з прав людини.

17 липня 1997 р. Україна ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., яка набула чинності 11.09.1997 р.

Згідно зі ст. 46 Конвенції Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.

23 лютого 2006 р. Верховна Рада України прийняла Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згідно зі ст. 2 якого рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною відповідно до вимог ст. 46 вищевказаної Конвенції.

Відповідно до ст.ст. 3, 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" виконання рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України у 3-місячний строк з моменту набуття рішенням статусу остаточного. Крім цього, цим Законом (ч. 4 ст. 9) передбачено обов'язок Органу представництва звертатись до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування стягувачу.

Органом представництва є орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень (ст. 1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). Відповідно до постанови КМ України від 31.05.2006 р. № 784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", таким органом є Міністерство юстиції України.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»та статтей 15, 16, 17 ЦК України Міністерство юстиції України, як орган державної влади, звертається до суду за захистом цивільних прав та інтересів держави, шляхом відшкодування заподіяних збитків у межах, на підставі та у спосіб, що встановлені Конституцією України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачено ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог даної статті майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для настання цивільно -правової відповідальності необхідна наявність наступних складових правопорушення: а) протиправна поведінка заподіювача шкоди; б) наявність шкоди; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; г) вина заподіювача шкоди.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 26.12.2005 р. зобов'язано Державне підприємство «Львіввугілля» відселити Дубецьку Г.П., Дубецького Я.В., Дубецьку О.Г., Дубецьку І.Я., Найда І.В., Найда М.В., Найда Н.І. із санітарно -захисної зони шахти «Візейська»ДП «Львіввугілля»з наданням благоустроєного житла у м. Червонограді Львівської області у розмірах, передбачених Житловим кодексом України загальною площею не менше від 90,8 м.кв.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а тому має відповідати засадам судочинства (п.9 ч.2 ст. 129 Конституції України)

Законом України «Про судоустрій України»від 07.02.2002 р. № 3018 -Ш (чинного на час існування спірних правовідносин) встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Однак, всупереч вимогам чинного законодавства відповідач тривалий час рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26.12.2005 р. не виконував, що є протиправною поведінкою в цивільно -правовому розумінні, і яка призвела до звернення громадян Дубецької Г.П., Дубецького Я.В., Дубецької О.Г., Дубецької І.Я., Найда І.В., Найда М.В., Найда Н.І. до Європейського суду, в результаті чого Державі заподіяно матеріальні збитки. Саме невиконання відповідачем рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26.12.2005 р. призвело до порушення конституційних та цивільних прав заявників.

Факт заподіяння шкоди Державі підтверджується платіжним дорученням від 30.11.2011 р. № 522 про перерахунок заявнику з Державного бюджету України суми у розмірі 364762,11 грн.

Причинний зв'язок полягає в порушенні відповідачем норм Конституції України, цивільного законодавства, зволіканні із виконанням рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26.12.2005 р., наслідком чого є звернення заявників до Європейського суду з прав людини, що в свою чергу спричинило негативні наслідки у вигляді збитків державі.

Вина Державного підприємства «Львіввугілля»полягає в тому, що ним не виконано рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26.12.2005 р. щодо відселення заявників із санітарно -захисної зони шахти «Візейська»ДП «Львіввугілля».

Частиною 1 статті 176 Цивільного кодексу України передбачено, що Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, судова колегія зазначає, що обов'язок виконання судового рішення покладався саме на відповідача протягом усього строку існування заборгованості, а обов'язок органів державної виконавчої служби з примусового виконання вказаних рішень був похідним та виник внаслідок фактичного ухилення відповідача від його виконання. Посилання на скрутне фінансове становище не звільнює його від обов'язку виконання рішення національного суду, оскільки відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування виступає Орган представництва (Мінюст України).

Таким чином, із змісту частини четвертої статті 9 Закону та статті 1191 Цивільного кодексу України випливає, що держава Україна в особі Міністерства юстиції України має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на встановлені обставини справи та досліджені у ній докази, враховуючи вимоги чинного законодавства, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказах зроблено правильні висновки щодо фактичних обставин справи, а тому не вбачає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Львівський апеляційний господарський суд , -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 10.07.2012 р. у справі №5015/1947/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля»без номера від 20.09.2012 р. -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 5015/1947/12 повернути господарському суду Львівської області.

повний текст постанови складено та підписано 12.12.2012 р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддів Данко Л.С.

Юрченко Я.О.