Постанова № 28006638, 10.12.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.12 Справа № 5027/389/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

Суддів Данко Л.С.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Чернівецького учбово -виробничого підприємства Українського товариства глухих без номера від 13.11.2012 р. (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 351 від 22.11.2012 р.)

на рішення господарського суду Чернівецької області від 27.08.2012 р.

у справі № 5027/389/2012 (суддя -А.А. Бутирський)

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ в особі Чернівецької філії

до Чернівецького учбово -виробничого підприємства Українського товариства глухих, м. Чернівці

про стягнення 24953,94 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 27.08.2012 р. у справі № 5027/389/2012 (суддя -Бутирський А.А.) позов задоволено, стягнуто з Чернівецького учбово -виробничого підприємства Українського товариства глухих (надалі -відповідач) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(надалі -позивач) 21625,40 грн. основного боргу, 884,87 грн. 3% річних, 2443,67 грн., збитків, заподіяних інфляцією та 1609,50 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів погашення заборгованості за поставлений природний газ на підставі Договору №305513 від 20.12.2010 р., а тому у відповідності до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України вимоги позивача про стягнення 21625,40 грн. основного боргу, 884,87 грн. 3 % річних, 2443,67 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідач, - Чернівецьке учбово -виробниче підприємство Українського товариства глухих, оскаржив рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі скаржник вказує, що суд першої інстанції при ухваленні рішення порушив норми процесуального права, оскільки прийняв рішення без участі представника відповідача, який не був вчасно повідомлений про час та місце розгляду справи, дослідивши докази лише позивача, а тому просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 28.08.2012 р. та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач своїм правом, наданим ст. 96 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.2012 р. порушено апеляційне провадження у справі № 5027/389/2012 та призначено до розгляду в судове засідання на 10.12.2012 р., участь представників сторін визначено на власний розсуд (а.с.71).

В судове засідання 10.12.2012 р. представники сторін не з'явились, причини неявки не повідомили, хоча належним чином повідомленні про час та місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 79-82).

10 грудня 2012 р. додаткових доказів та клопотань про відкладення розгляду справи не поступало, а відтак судова колегія Львівського апеляційного господарського суду ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, рішення господарського суду Чернівецької області від 27.08.2012р. у справі № 5027/389/2012 змінити в частині стягнення інфляційних втрат, виходячи з наступного.

20 грудня 2010 р. Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник, позивач у справі) та Чернівецьке УВП УТОГ (покупець, відповідач у справі) уклали Договір № 305513 поставки природного газу на період 2010 року (надалі -Договір) (а.с. 12-13).

Відповідно до п. 1.1. Договору, позивач зобов'язався передати у власність покупця природний газ, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Постачальник передає за цим договором газ імпортованого походження, отриманий за договором поставки природного газу між НАК «Нафтогаз України»та постачальником (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 1.2. Договору, позивач передає відповідачу газ з ресурсів лютого -квітня 2010 р., а саме: ресурс лютого 2010 р. - 4,259 тис.куб.м., ресурс березня 2010 р. -4,116 тис.куб.м., ресурс квітня 2010 р. -0,256 тис.куб.м.

Приймання -передача газу, переданого постачальником покупцеві, оформляється актом приймання -передачі газу, які підписуються уповноваженими представниками постачальника і покупця (п.3.1. Договору).

Пунктом 4.1. Договору визначено, що ціна за 1 000 куб. м. природного газу з урахуванням податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу у вигляді цільової надбавки (2%), тарифу на його постачання становить 2505,55 грн., в тому числі ПДВ -20%- 417,59 грн. Оплата за газ, що передається згідно з п. 2.1. цього договору, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту складання цього договору.

На виконання умов Договору, Дочірня компанія "Газ України" в особі Чернівецької філії Дочірньої компанії "Газ України" передала Чернівецькому УВМУТОГ у грудні згідно актів прийому - передачі природного газу від 31.12.2010 р. природний газ імпортованого походження з ресурсу квітня 2010 р. в кількості 0,256 тис.куб.м. всього на суму 641,42 грн., з ресурсу березня 2010 р. -4,116 тис.куб.м. всього на суму 10312,84 грн., з ресурсу лютого 2010 р. -4,259 тис.куб.м. всього на суму 10671,14 грн. Дані акти підписані представниками сторін та скріплені відтисками їх печаток (а.с. 14-15).

Таким чином, позивач поставив відповідачу в лютому -квітні 2010 р. природний газ в кількості 8,631 м.куб. на загальну суму 21625,40 грн.

Однак, відповідач свої зобов'язання в частині оплати за природний газ належним чином не виконав, в результаті чого сума основного боргу відповідача перед позивачем на момент звернення з позовом становить 21625,40 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки, наявні у матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 21625,40 грн. основного боргу за поставлений природний газ, а відповідач в установленому законом порядку не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Дочірньої компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України»в частині стягнення з Чернівецького УВП УТОГ м. Чернівці основного боргу за Договором №305513 від 20.12.2010 р. місцевим господарським судом задоволено вірно.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.1. Договору, оплата за газ, що передається здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника протягом трьох робочих днів з моменту укладення договору.

Як вбачається з актів передачі -приймання природного газу від 31.12.2010 р. позивач взяті на себе зобов'язання виконав, надав відповідачеві природний газ на суму 21625,40 грн., який не оплачений у повному обсязі, що призвело до виникнення боргу у відповідача у сумі 21625,40 грн.

За неналежне виконання відповідачем свої зобов'язань, позивачем відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу: 2443,67 грн. - інфляційних втрат та 884,87 грн. -3% річних.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, інфляційні втрати та річні за своєю правовою природою відносяться до суми боргу.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в листі від 03.04.97 р. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Індекс інфляції -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Позивачем на суму боргу 21625,40 нараховано інфляційні втрати за період з січня 2011 р. по травень 2012 р. , які складають 2443,67 грн. та які задоволив суд першої інстанції.

Судова колегія, здійснивши перерахунок інфляційних втрат зазначає, що інфляційні втрати у розмірі 2443,67 грн. підлягають частковому задоволенню, оскільки позивач в своєму розрахунку завищив показники інфляції, зокрема у липні 2011 р., серпні 2011 р., травні 2012 р. показники інфляції складали 98,7 %, 99,6 %, 99,7%, однак позивач у своєму розрахунку виходив із показів індексу інфляції на рівні липня 2011 р. -100,3; серпня 2011 р. -100,8, не врахувавши індекс інфляції за травень 2012 р., який складав 99,7, тобто був меншим 100% і мала місце дефляція, внаслідок чого суму інфляції завищено.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції при перевірці розрахунків позову вказані порушення усунула, а розмір інфляційних втрат склав 1081,27 грн.

Що стосується присудження до стягнення трьох проценів річних за розрахунком позивача, перевірених судовою колегією, такі нараховані вірно, а тому підлягають стягненню в розмірі 884,87 грн. за період з 01.01.2011 р. по 31.05.2012 р.

Необґрунтованими є посилання скаржника на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме на те, що справу місцевий господарський суд розглянув за відсутності представника відповідача.

Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов"язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони , вживати заходів до всебічного , повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду від 27.06.2012 р., від 09.07.2012р., від 08.08.2012 р., від 20.08.2012 р. та від 27.08.2012 р., що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, які наявні в матеріалах справи. Крім цього, розгляд справи неодноразово відкладався, а відтак відповідач мав час та можливість подати докази у справі, тому судова колегія Львівського апеляційного господарського суду не вбачає порушення місцевим господарським судом норм процесуального права.

В силу вимог ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи наведене вище та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, судова колегія прийшла до висновку про те, що місцевий господарський суд надав вірну оцінку правовідносинам сторін, не допустив порушення норм процесуального права, однак здійснив невірне нарахування інфляційних втрат, які підлягають стягненню, а тому в цій частині рішення місцевого господарського суду слід змінити, частково задоволивши апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Чернівецького учбово -виробничого підприємства Українського товариства глухих без номера від 13.11.2012 р. (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 351 від 22.11.2012 р.) - задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Чернівецької області від 27.08.2012 р. у справі № 5027/389/2012 змінити в частині розміру інфляційних втрат, які підлягають стягненню. Стягнути з Чернівецького УВП УТОГ (ідентифікаційний код 03972844, вул. Красіна, 63 м. Чернівці) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(ідентифікаційний код 31301827, вул. Шолуденка,1 м.Київ) 1081,27 грн. інфляційних втрат, в стягненні решти суми інфляційних втрат відмовити. В іншій частині рішення господарського суду Чернівецької області від 27.08.2012 р. у справі №5027/389/2012 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

5. Справу № 5027/389/2012 повернути господарському суду Чернівецької області.

Повний текст постанови складено 11.12.2012р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Юрченко Я.О.