Рішення № 28005852, 06.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-8/14234-2012 06.12.12

за позовом Публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго»

до Фізичної особи-підприємця Дренової Вікторії Миколаївни

про стягнення 3492,18 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача:Недошовенко С.С. (дов. № 324 від 15.05.2012)від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго»в особі Броварського районного підрозділу до фізичної особи-підприємця Дренової Вікторії Миколаївни про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 2251,11 грн., суми пені у розмірі 298,81 грн., 684,34 грн. -інфляційну складову за весь час прострочення та 3% річних у розмірі 257,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати поставленої та використаної електричної енергії відповідно до Договору про постачання електричної енергії № 1980 від 23.08.2007 за:

- 2 місяці 2008 року;

- 3 місяці 2009 року;

- 1 місяць 2010 року;

- 1 місяць 2011 року;

- 1 місяць 2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2012 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 25.10.2012 року.

У судовому засіданні 25.10.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, додатково надав докази на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі від 15.10.2012 року.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено на 15.11.2012, про що винесено ухвалу суду.

Відповідач не забезпечив явку свого представника для участі у судовому засіданні 15.11.2012, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, вимог ухвал суду від 15.10.2012 та 25.10.2012 не виконав, у зв'язку і з чим суд відклав розгляд справи на 06.12.2012 року.

Позивач через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 06.12.2012 надав додаткові докази на виконання вимог суду.

Під час судового засідання 06.12.2012 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Відповідач втричі не направив свого представника для участі у судовому засіданні, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином за адресою, що вказана у Свідоцтві Серія В01 № 565912 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

За таких обставин, справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «АЕС Кіївобленерго», позивач по справі, відповідно до п 1.4. Загальних положень Статуту Публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго»є правонаступником всіх прав та обов'язків Закритого акціонерного товароства «А.Е.С. Київобленерго». Основним видом діяльності позивача є передача електроенергії, розподілення та постачання електроенергії, про що свідчить Довідка АА № 452240 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) (а. с. 37).

Відповідач у справі - фізична особа-підприємець Дренова Вікторія Миколаївна, якій присвоєний ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів 2437917063. Що підтверджується Свідоцтвом Серія В01 № 565912 (а.с. 44).

Між Публічним акціонерним товариством «АЕС Київобленерго»(Постачальник), що є правонаступником ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго»та Фізичною особою підприємцем Дренова Вікторія Миколаївна (Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії від 23.08.2007 р. № 1980, за яким позивач прийняв на себе зобов'язання продавати (постачати) відповідачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю 6 кВт, а Споживач зобов'язався оплачувати Постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснювати інші платежі за умовами цього Договору (а. с. 7-11).

Відповідно до пп. 2.3.3. та 2.3.4 п. 2.3. Договору, оплата послуг проводиться відповідачем згідно Додатку 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію»(а. с. 12) та Додатку 6 «Порядок зняття показів засобів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту Споживача про покази приладів обліку»в розрахунковий період встановлений Фізичній особі-підприємцю Дреновій В.М. з 9 числа календарного місяця до 9 числа наступного місяця (а. с. 13-14).

Відповідач зобов'язався щомісяця в розрахунковий період з 9 числа знімати покази приладу обліку та подавати Постачальнику звіт про використану електроенергію за розрахунковий період, одержувати платіжний документ (рахунок) та оплачувати його у терміни визначені пп. 2.1 додатку № 4 до договору від 23.08.2007 р. № 1980.

Взяті на себе зобов'язання в частині розрахунків Відповідач виконав частково та не здійснив оплату за 2 місяці 2008, 3 місяці 2009, 1 місяць 2010, 1 місяць 2011 та 1 місяць 2012 за спожиту активну електроенергію, виходячи з наведеного загальна сума заборгованості станом на 03.10.2012 становить 2251,11 грн., що підтверджується рахунками за електроенергію, які містяться в матеріалах справи (а. с. 15-23).

З огляду на вище викладене, Публічним акціонерним товариством «АЕС Київобленерго»на адресу відповідача 30.05.2012 надіслано претензію за вих. № 572 щодо заборгованості за електроенергію (а. с. 24), однак відповіді або грошових коштів в рахунок погашення наявної заборгованості позивачем не отримано.

У зв'язку із наявністю непогашеної заборгованості позивач відключив постачання електричної енергії абоненту -Фізичній особі-підприємцю Дреновій Вікторії Миколаївні, на підтвердження чого у матеріалах справи міститься наряд на відключення за несплату від 25.07.2012 року (а. с. 62).

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

З огляду на положення статті 204 ЦК України, договір укладений між сторонами по справі, як цивільно-правовий правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлено законом, та він не визнаний судом недійсним, тому зобов'язання за цим договором мають виконуватися належним чином..

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями статті 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 265 ГК України - за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. А згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Одночасно, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996р. з наступними змінами і доповненнями (далі ПКЕЕ), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між Постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і Споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Згідно пп. 2 п. 10.2 ПКЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов Договору.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються із положеннями статті 193 ГК України.

Через те, що Фізична особа-підприємець Дренова Вікторія Миколаївна не здійснила оплату за спожиту електричну енергію за 2 місяці 2008, 3 місяці 2009, 1 місяць 2010, 1 місяць 2011 та 1 місяць 2012, тобто не виконала взяте на себе зобов'язання відповідно до договору, у відповідача перед позивачем виникла сума заборгованості у розмірі 2251,11 грн.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених законодавчих норм, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 230 ГК України передбачено, що учасник у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 4.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3.-2.3.4. цього Договору, з порушенням термінів, визначених в Додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію», Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий розрахунок пені, суд вважає його законним та обґрунтованим, а вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню у сумі 298,81 грн.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційної складової боргу суд зазначає наступне.

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

З системного аналізу наведених законодавчих норм вбачається кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, дефляція).

Згідно із роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999 №02-5/223 відповідні індекси інфляції розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються у газеті «Урядовий кур'єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію»є офіційними і можуть використовуватися для визначення розміру завданих збитків.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу суд дійшов висновку про його обґрунтованість та відповідність вимогам чинного законодавства України, а відтак вимога позивача про стягнення інфляційної складової суми боргу за активну електроенергію за підлягає задоволенню у сумі розміром 684,34 грн.

Доказів погашення заборгованості та штрафних санкцій станом на день розгляду справи відповідачем до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходить з того, що відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Розрахунок 3% річних також відповідає нормам чинного законодавства України, а тому визнається судом обґрунтованим, а вимога позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних розміром 257,92 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дренової Вікторії Миколаївни (02152, місто Київ, вулиця Серафимовича, будинок 3, квартира 10; код 2437917063) на користь Публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго»(08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 2-Б; код ЄДРПОУ 23243188) 2251 (дві тисячі двісті п'ятдесят одну) гривню 11 копійок заборгованість за спожиту електричну енергію, 298 (двісті дев'яносто вісім) гривень 81 копійку суму пені, 684 (шістсот вісімдесят чотири) гривні 34 копійки -інфляційну складову боргу, 3 % річних у розмірі 257 (двісті п'ятдесят сім) гривень 92 копійки та 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) гривень 50 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 06.12.2012 року у присутності представника позивача.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова

Дата складання

повного рішення: 11.12.2012 року.