Рішення № 28005813, 05.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/11452-2012 05.12.12Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостачсервіс"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Головне управління енергетики, енергоефективності та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2) Головне управляння державної казначейської служби України

про стягнення 938 588,58 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Яковенко П.А.

від відповідача: Синяк О.Б., Хоніч В.М.

від третіх осіб: не з'явились;

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 05.12.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостачсервіс", треті особи: Головне управління енергетики, енергоефективності та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головне управляння державної казначейської служби України про стягнення 938 588,58 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки природного газу. На виконання умов договору позивачем було поставлено природний газ, проте оплату за поставлений товар відповідачем проведено частково, у зв'язку із чим виникла заборгованість.

Відповідач у відзиві проти позову заперечив, покликаючись на те, що заборгованість виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. Постановою КМ України передбачено надання субвенцій місцевим бюджетам на погашення заборгованості різниці в тарифах. Покликається, що на виконання положень постанови КМ України сторонами було укладено типовий договір, згідно якого позивач отримує кошти для покриття різниці в тарифах від третьої особи.

Ухвалою суду від 20.08.2012р. (суддя Ягічева Н.І.) порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 12.09.2012р. та оголошено перерву до 20.09.2012р.

В судовому засіданні залучено третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: Головне управління енергетики, енергоефективності та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головне управляння державної казначейської служби України У зв'язку із чим розгляд справи відкладено на 10.10.2012р.

Треті особи пояснень на позовну заяву не подали, явку представників не забезпечили, повідомлялись належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями.

У зв'язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. на лікарняному, розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 10.10.2012р., справу №5011-55/11452-2012 передано на розгляд судді Баранову Д.О.

Ухвалою суду від 10.10.2012р. справу призначено до розгляду на 07.11.2012р. та у зв'язку з неявкою третіх осіб відкладено на 21.11.2012р. та оголошено перерву до 05.12.2012р.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2010р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ТОВ «Теплопостачсервіс»(покупець) укладено договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/10-3253ТЕ41, згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п. 1.2 цього договору. Газ. Що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" поставило ТОВ «Теплопостачсервіс»природний газ на загальну суму 4 974 868,40 грн.

Згідно п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки, подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 числа місяця поставки

За поставлений товар відповідач розрахувався частково в сумі 4 141 963 грн., у зв'язку із чим утворилась заборгованість в сумі 832 905,40 грн.

Представники відповідача зазначеної обставини не заперечували, при цьому покликались на те, що 22.08.2012р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України і м. Києві (сторона перша), Головним фінансовим управлінням (сторона друга), Головним управлінням енергетики, енергоефективності та енергозбереження (сторона третя), ТОВ «Теплопостачсервіс»(сторона четверта), ДК «Газ України»(сторона п'ята), НАК «НафтогазУкраїни»(сторона остання) було укладено договір №139/517-ГУ, згідно якого казначейство перераховує кошти в сумі 832 905,40 грн. стороні першій, яка в свою чергу перераховує ці кошти стороні другій, сторона друга перераховує ці кошти стороні третій, яка перераховує ці кошти стороні четвертій, сторона четверта перераховує кошти стороні п'ятій, яка перераховує кошти стороні останній. З огляду на викладене, відповідач вважає, що його вина по невиконанню зобов'язання відсутня, а тому вважає, позовні вимоги до нього безпідставними.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З наявних у справі доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання по договору виконав належним чином, зауважень від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором строк оплату за отриманий природний газ не виконав належним чином.

В ході розгляду справи відповідачем надано копію платіжного доручення №3 від 01.10.2012р., яким погашено основну заборгованість за отриманий у позивача природний газ в сумі 832 905,40 грн.

У зв'язку з викладеним суд вважає за доцільне припинити провадження в цій частині на підставі п.п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Крім цього, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, за неналежне виконання грошових зобов'язань відповідачу нараховано 3 % річних у розмірі 37 704,20 грн. та 5419,46 грн. інфляційних втрат.

За приписами ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 7.3.1 договору покупець зобов'язався сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за яким сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв'язку з викладеним позивачем нараховано відповідачу 62 559,52 грн. пені.

Судом, не беруться до уваги доводи відповідача про те, що договором №139/517-ГУ від 22.08.2012р. не передбачено застосування штрафних санкцій, а передбачено покриття лише різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась і постачалась населенню, оскільки даний договір регулює порядок проведення розрахунків в частині сплати основної суми боргу, при цьому, позивач звернувся в суд до моменту його укладення. Також не беруться доводи відповідача, що даний договір передбачає черговість перерахування коштів, а тому кошти повинні стягуватись не з нього, оскільки умовами договору передбачено обов'язок саме сторони четвертої (відповідач) перерахувати кошти стороні п'ятій (позивач).

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів здійснення оплати заборгованості в повному обсязі та в обумовлений договором строк за поставлений природний газ не надав, у зв'язку із чим суд вважає обґрунтованим застосування штрафних санкцій.

В порядку, передбаченому ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши обставини справи та докази у даній справі, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 105 683,18 грн., обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті судового збору покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження в частині стягнення з ТОВ «Теплопостачсервіс»832 905,40 грн. суми основного боргу припинити за відсутністю предмету спору.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостачсервіс" (03191, м. Київ, вул. Вільямса Академіка, 9, корпус 1 (літера А), ідентифікаційний код: 35138553) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код: 31301827) 62 559,52 грн. основного боргу, 5219,46 грн. 3% річних, 37 704,20 грн. інфляційних втрат, 2121,24 грн. судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Баранов Д.О.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.12.2012р.