Рішення № 28005636, 06.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-8/14931-2012 06.12.12

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «ГАРАНТІЯ»

до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»

про стягнення страхового відшкодування у розмірі 3564,60 грн. та суму пені у розмірі 242,70 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача:не з'явився,від відповідача: Павлушкіна О.С. (дов № 1602/12-01 від 16.02.2012).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «ГАРАНТІЯ»до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»про стягнення страхового відшкодування у розмірі 3564,60 грн. та суму пені у розмірі 242,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв"язку із пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2012 порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 15.11.2012 року.

09.11.2012 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) надійшла відповідь із інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ на виконання вимог ухвали про порушення провадження (а. с. 44-45).

Позивач 12.11.2012 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва подав заяву в якій просив розглянути дану господарську справу без участі представника Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «ГАРАНТІЯ», додатково надав письмові пояснення та докази на виконання вимог ухвали від 26.10.2012 року (а. с. 47-67).

13.11.2012 відповідачем через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва подано відзив на позовну заяву, в якому Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Гарантія»просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на те що нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»не передбачено стягнення пені за несвоєчасне відшкодування шкоди в порядку регресу (а. с. 68-69).

Відповідач не забезпечив явку свого представника для участі у судовому засіданні 15.11.2012, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, вимоги ухвали від 26.10.2012 не виконав, у зв'язку із чим, суд відклав розгляд справи на 06.12.2012, про що виніс відповідну ухвалу (а. с. 73).

Позивач 29.11.2012 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва подав заяву про розгляд справи без його представника, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі (а. с. 76-77).

У судовому засіданні 06.12.2012 представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на підстави. Викладені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач -Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «ГАРАНТІЯ»- є юридичною особою, що діє на підставі Статуту (а. с. 49-63) та якій присвоєний ідентифікаційний код юридичної особи 14229456, про що свідчить Виписка Серія ААБ № 532075 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 64).

Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Гарантія»- відповідач по справі -юридична особа, про яку внесений запис у Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України з присвоєнням ідентифікаційного коду 21130899.

27.04.2011 між Приватним акціонерним товариством «Страхове товариство «ГАРАНТІЯ»(Страховик) та Антоник Маряною Юріївною (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 5-288/11.047, за яким позивач застрахував майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом марки «Volkswagen», державний номер ВС 1123 СА (а. с. 16-18). Пунктом 19.1. вказаного договору передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, тобто подія що виникла в процесі руху застрахованого транспортного засобу по дорозі і з його участю (наїзд, перекидання, самозаймання).

Відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 8851318, складеної Відділом Державної автомобільної інспекції Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (а. с. 9,10), 01.08.2011 у місті Львів на вулиці Личаківська Винниківська сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «КІА», державний номер АА 2694 ІО, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр аптечний склад»та під час дорожньо-транспортної пригоди перебував під керуванням Кархут Тараса Івановича, та автомобіля марки «Volkswagen», державний номер ВС 1123 СА, що належить Страхувальнику.

Дорожньо-транспортна пригода сталася у результаті порушення водієм Кархут Тарасом Івановичем Правил дорожнього руху України, якого постановою Личаківського районного суду міста Львова від 11.10.2011, визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення (а. с. 11).

Вартість матеріального збитку та відновлювального ремонту автомобіля марки «Volkswagen», державний номер ВС 1123 СА визначено у звіті по визначенню вартості відновлювального ремонту автомобіля № 42 від 17.08.2011, складеного спеціалістом авто товарознавцем, Аварійним комісаром Прокопчуком Святославом Володимировичем, у розмірі 5208,52 грн. (а. с. 19-21) та калькуляції № 42-СВ від 17.08.2011 (а. с. 23).

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування Антоник Маряни Юріївни від 11.10.2011 (а. с. 30) та страхового акту № НТ0578/11 від 21.10.2011 (а. с. 12) позивач виплатив Страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 4564,60 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок авторемонтне підприємство.

Розмір суми страхового відшкодування встановлена позивачем відповідно до Розпорядження про виплату страхового відшкодування по договору страхування № 5-288/11.047 від 27.04.2011 року (а. с. 13).

Фактична виплата суми страхового відшкодування підтверджена платіжними дорученнями №№ 807, 808 від 26.10.2011 року. (а.с. 15).

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія -Кархут Тараса Івановича, який на законних підставах керував транспортним засобом марки «КІА», державний номер АА 2694 ІО на момент скоєння ДТП, застрахована у Страховому товаристві з додатковою відповідальністю «Гарантія» за полісом № ВЕ/7940076, копією вказаного Полісу, що міститься у матеріалах справи (а. с. 31, 70).

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому позивач 12.12.2011 звертався до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» із претензією на суму 4564,60 (а. с. 32), яка отримана останнім про що свідчить копія поштового повідомлення з відміткою про вручення поштового відправлення (а. с. 33).

24.02.2012 на адресу позивача надійшов лист від Страхового товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантія», у якому відповідач зауважив на відсутності у комплекті документів доданих до претензії сертифікату суб'єкта оціночної діяльності та повного тексту Договору добровільного страхування (а. с. 34).

На вище вказаний лист, Приватним акціонерним товариством «Страхове товариство «ГАРАНТІЯ»29.02.2012 надіслано письмову відповідь із додатками на адресу Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»(а. с. 35), яка відповідно до копії поштового повідомлення з відміткою про вручення поштового відправлення, отримана відповідачем

Незважаючи на факт отримання відповідачем вище вказаним листів із вимогою про сплату страхового відшкодування, позивач на день розгляду справи коштів від Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»не отримав.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що під час дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб - автомобіль марки «КІА», державний номер АА 2694 ІО , знаходився під керуванням Кархут Тараса Івановича, вина якого доведена постановою Личаківського районного суду міста Львова від 11.10.2011 року.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки «Volkswagen», державний номер ВС 1123 СА.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором добровільного страхування транспортного засобу, до позивача -Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «ГАРАНТІЯ» - як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування наземного транспорту № 5-288/11.047, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала доКархут Т.І., як особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається із матеріалів справи, франшиза за полісом ВЕ/7940076 складає 1000 (одну тисячу) гривень 00 копійок. (а. с. 31,70).

Судом встановлено, що страхове відшкодування позивачем -Приватним акціонерним товариством «Страхове товариство «ГАРАНТІЯ» виплачено страхувальнику у повному обсязі у розмірі 4564,60 грн., у відповідності до вище вказаних норм законодавства та підтверджується платіжними дорученнями №№ 807,808 від 26.10.2011 року.

Разом з тим, в межах даної позовної заяви, позивачем заявлено в порядку регресу до відповідача суму відшкодування у розмірі 3564,60 грн., тобто за вирахуванням із суми сплаченого страхового відшкодування суми франшизи у розмірі 1000,00 грн.

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору, враховуючи п.12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати у розмірі 3564,60 грн., а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму пені у розмірі 242,70 грн.

Судом встановлено, що даний господарський спір виник з правовідносин щодо відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань.

Однією із позовних вимог є вимога про стягнення 242,70 грн. пені, нарахованої позивачем (страховиком) на суму страхового відшкодування, від виплати якого ухиляється інший страховик (відповідач) у порядку регресу.

Однак, слід зазначити, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, а договірні відносини між сторонами відсутні, відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені.

Наведене випливає з положень ст. 547 та п.1 ч.2 ст.551 ЦК України, відповідно до яких правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Із матеріалів справи не вбачається та сторонами не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення 242,70 грн. пені.

Водночас, згідно з п.37.2 ст.37 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Таким чином, положення п. 37.2 ст. 37 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки останні (сторони) є страховиками, а у вищевказаній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до норм ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Таким чином, з системного аналізу вище наведених норм, суд дійшов висновку, що право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.

Разом з тим, згідно з положеннями ч.1 ст.13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 548 ЦК України передбачено, що зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (ч.1 ст.546, ч.ч.1.3 ст.549 ЦК України).

Проте, ані Цивільним кодексом України, ані Законами України «Про страхування»та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»не встановлено, що виконання регресного зобов'язання відповідальної особи перед страховиком забезпечується неустойкою (пенею).

За таких обставин, для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

Аналогічна позиція Вищого господарського суду України міститься у постанові № 4/17-3520-2011 від 27.03.2012 року.

З огляду на вказані обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 242,70 грн., нарахованої на суму страхового відшкодування, не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»(04070, місто Київ, подільський район, вулиця Костянтинівська, будинок 56, офіс 13; код ЄДРПОУ 21130899) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «ГАРАНТІЯ»(01601, місто Київ, Печерський узвіз, будинок 3; код ЄДРПОУ 14229456) страхове відшкодування у порядку регресу у розмірі 3564 (три тисячі п'ятсот шістдесят чотири) гривні 60 копійок та 1506 (одну тисячу п'ятсот шість) гривень 90 копійок судового збору.

В іншій частині у позові відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та оголошено його вступну та результативну частини у судовому засіданні 06.12.2012 року у присутності представника відповідача.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова

Дата складання

Повного рішення: 11.12.2012 року.