Ухвала суду № 28005579, 12.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

12.12.12

№ 05-5- 39 / 6651

Суддя Гумега О.В., розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМ-Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент"

про стягнення 67314,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2012 р. № 05-5-39/6173 позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМ-Інвест" № 3 від 13.11.2012 р. і додані до неї документи були повернуті позивачеві без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, проте, недоліки, які стали підставою повернення зазначеної позовної заяви без розгляду, позивачем усунуті лише частково.

Приписами ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість повторного звернення з позовною заявою до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

10.12.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМ-Інвест" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 3 від 30.11.2012 р. 10.12.2012 р., яка також підлягає поверненню позивачеві, при цьому судом встановлено наступне:

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно ч. 1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Як випливає з вимог ч.1 ст. 56 ГПК України, обов'язок позивача направити відповідачу копії доданих до позовної заяви документів не залежить від того чи є у наявності у відповідача дані документи.

Належним доказом відправлення відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі або належним чином засвідченій копії.

На підтвердження надіслання відповідачу копії поданої 10.12.2012 р. до Господарського суду міста Києва позовної заяви № 3 від 30.11.2012 р. та доданих до неї документів листом з описом вкладення, позивач залучив копії фіскального чеку № 0489 від 01.12.2012 р. та опису вкладення у цінний лист від 01.11.2012 р.

Враховуючи, що позовна заява № 3 від 30.11.2012 р. та додані до неї документи, які були подані до Господарського суду міста Києва 10.12.2012 р., фактично не могли бути направлені відповідачеві раніше дати створення позовної заяви № 3 від 30.11.2012 р. згідно наявної копії опису вкладення у цінний лист від 01.11.2012 р., суд приходить до висновку, що вказана копія опису про вкладення у цінний лист не є належним доказом виконання позивачем вимог ч. 1 ст. 56 ГПК України.

Таким чином, у якості доказу надіслання на адресу відповідача копії позовної заяви № 3 від 30.11.2012 р. та доданих до неї документів, позивачем додано лише копію фіскального чеку № 0489 від 01.12.2012 р. без опису вкладення у цінний лист від 01.12.2012 р., що суперечить ч. 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд не може дійти беззаперечного висновку щодо того, що на адресу відповідача надіслано саме копію позовної заяви № 3 від 30.11.2012 р. та доданих до неї документів.

Дана обставина є суттєвою, оскільки нормами ст. 59 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, з урахуванням усіх обставин, на які посилається позивач та поданих ним доказів.

Тож, враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано вимог ч. 1 ст. 56 та п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України.

Також, суд повторно звертає увагу, що при фактичному зазначенні у позовній заяві двух адрес відповідача ("юридичної" та "фактичної"), позивач здійснює направлення копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачеві лише за однією адресою, зокрема, "юридичною". В той же час, належних доказів на підтвердження того, що зазначена "юридична" адреса є адресою місцезнаходження відповідача позивачем до позовної заяви не додано (відповідні довідки з ЄДРПОУ, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців тощо стосовно відповідача не додані).

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

Як визначено в абз. 6 п.п. 3.1 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадках, передбачених статтею 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб"єкта господарювання.

Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що заявником не дотримано вимог ч. 1 ст. 56 та п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що приписи ст. 63 Господарського процесуального кодексу України носять імперативний характер, суд приходить до висновку, що викладені обставини є підставою для повернення позовної заяви № 3 від 30.11.2012 р. відповідно до ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, позовна заява № 3 від 30.11.2012 р. та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику без розгляду.

Крім того, при можливому повторному зверненні до Господарського суду міста Києва з позовною заявою слід також звернути увагу на наступне:

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі, або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту "підпис". Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа.

Додані позивачем до позовної заяви копії документів належним чином не засвідчені, оскільки не містять дати їх засвідчення уповноваженою посадовою особою позивача.

Також слід звернути увагу, що платіжне доручення № 192 від 08.11.2012 р., додане до позовної заяви у якості доказу сплати судового збору, не містить зазначення коду ЄДРПОУ Господарського суду міста Києва (05379487) у "Призначенні платежу".

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.

Суддя Гумега О.В.