Рішення № 28005477, 04.12.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "04" грудня 2012 р. Справа № 2/5007/40/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Горай І.С. (довіреність №09-32/165 від 06.03.12)

від відповідача та третьої особи: не з'явились

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Обласного відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Житомир (м.Житомир)

до Фізичної особи-підприємця Бабійчук Лесі Леонідівни (смт. Романів, Житомирська область)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Філіповича Павла Всеволодовича (смт.Романів)

про стягнення 1451269,26 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 1451269,26 грн. заборгованості за кредитним договором №22-24/02 від 29.03.06, з яких: 500000,00грн. по простроченому кредиту, 442256,40грн. по простроченим процентам за період з 31.01.08 по 15.09.11, 5972,27грн. по простроченій комісійній винагороді за період з лютого 2008 по серпень 2011, 36986,30грн. 3% річних по простроченому кредиту за період з 30.03.09 по 15.09.11, 102500,00грн. інфляційних за період з 30.03.09 по 15.09.11, 227890,41грн. пені по простроченому кредиту за період з 30.03.09 по 15.09.11, 133727,96грн. пені по простроченим процентам за період з 06.03.08 по 15.09.11, 1935,92грн. пені по простроченій комісійній винагороді за період з 06.03.08 по 15.09.11.

25.06.12 відповідачем подано заяву про застосування позовної давності до позовних вимог (а.с.59-62).

Ухвалою від 03.09.12 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Філіповича Павла Всеволодовича.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Подав уточнений розрахунок пені.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явились, своїх представників не направили, про причину неявки суд не повідомили, про день розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення кореспонденції.

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Представник позивача подав уточнений розрахунок пені, яким фактично зменшив розмір позовних вимог в цій частині та просить стягнути 56554,79 грн. пені по простроченому кредиту, 39552,65 грн. пені по простроченим процентам, 550,68 грн. пені по простроченій комісійній винагороді.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2006 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (банк/позивач) та Фізичною особою-підприємцем Бабійчук Лесею Леонідівною (позичальник/відповідач) укладено кредитний договір №22-24/02, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в сумі 500000,00грн. для реконструкції комплексу бази відпочинку "Полісся" в с.Іванівка Очаківського району Миколаївської області та магазину по вул.Фрунзе, буд.4 в смт.Романів, що підтверджується платіжним дорученням №28 від 11.04.06 (а.с.26). Кінцевий термін повернення кредиту, згідно п.2.2 кредитного договору, встановлено не пізніше 28.03.09 (а.с.16-21).

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" є правонаступником прав та зобов'язань Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) створеного рішенням установчих зборів засновників від 28.04.1992 (п.1ст.1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк").

Відповідно до п.п.3.3,3.4 Кредитного договору, Бабійчук Л.Л. була зобов'язана щомісячно сплачувати банку відсотки за користування кредитними коштами, виходячи з 21 % річних, а у разі порушення позичальником строку погашення одержаного кредиту, позичальник сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи з відсоткової ставки у розмірі 26% річних. Нарахування процентів починається з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по день повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредиту сум. Проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісячно, а також в день кінцевого терміну погашення кредиту.

За п.4.2.2 договору, позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та проценти за неправомірне користування кредитом, комісійну винагороду на умовах і в порядку, передбачених договором.

Згідно п.4.2.6 договору, відповідач зобов'язався щомісячно сплачувати банку комісійну винагороду за управління кредитом у розмірі 138,89грн.

Комісійна винагорода за управління кредитом нараховується Банком в перший робочий день наступного місяця за попередній місяць та сплачується позичальником щомісячно в розмірі 138,89грн. протягом 5 банківських днів з дати її нарахування (п.4.2.6 договору).

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На виконання умов договору банк видав відповідачу кошти в кредит на загальну суму 500000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №28 від 11.04.06 (а.с.26).

Позивач посилається на те, що відповідач у встановлений Кредитним договором строк, тобто до 28.03.09, не повернув тіло кредиту, тому станом на день подачі позову до суду та на день розгляду справи у суді борг відповідача по простроченому кредиту становить 500000,00 грн.

Крім того, згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача по сплаті процентів за користування кредитом за період з 31.10.07 по 15.09.11 склала 442256,40грн., заборгованість по простроченій комісійній винагороді, за період з лютого 2008 по серпень 2011, склала 5972,27грн. (а.с.9-10).

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, між сторонами виникли правовідносини на підставі укладеного кредитного договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За п.4.2.1 кредитного договору, позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержавного кредиту у строк до 28.03.09 та своєчасну сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених цим договором (п.4.2.2 договору).

Однак, внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем по поверненню кредитних коштів в сумі 500000,00грн., по сплаті процентів за користування цими коштами в сумі 442256,40грн., по простроченій комісійній винагороді в сумі 5972,27грн.

Кредитний договір наразі дійсний та підлягає виконанню.

Відповідач доказів сплати вказаної заборгованості та контррозрахунку суми боргу не надав.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 4.2.6 Кредитного договору, просить стягнути з відповідача пеню, що згідно уточненого розрахунку становить: 56554,79грн. по простроченому кредиту за період з 30.03.09 по 29.09.09, 39522,65грн. по простроченим процентам за період з 06.02.08 по 15.09.11, 550,68 грн. по простроченій комісійній винагороді за період з 06.02.08 по 15.09.11 (а.с.128-131).

Статтею 546 ЦК України, передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.5.3 договору, за несвоєчасну сплату кредиту та/або відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

У пункті 4.3.4 Кредитного договору, сторони передбачили, що банк вправі вимагати від позичальника сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або відсотків за користування ним, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом та/або суму неустойки, коли позичальник не виконав у строк свої обов'язки по поверненню кредиту та/або сплаті відсотків за користування кредитом та/або інші обов'язки по сплаті грошових коштів, передбачені цим договором.

Оскільки у строк до 28.03.09 позичальник не повернув борг , банк вправі вимагати від позичальника сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом, відсотків за користування ним та неустойки.

Перевіривши вказані розрахунки, господарський суд встановив їх правомірність, відповідність обставинам справи та обумовленим положенням кредитного договору, а тому дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача, за період з 30.03.09 по 15.09.11, становить: 102500,00 грн. інфляційних та 36986,30 грн. 3% річних.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За п.6.4 договору, цей договір діє до повного повернення позичальником кредиту, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та до повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

25.06.2012 року, відповідач подав заяву в якій просить застосувати позовну давність, у зв'язку із пропущенням позивачем строку для подачі позову до суду (а.с.59).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України), загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК Ураїни).

Відповідно до ст.261 ч.1,5 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст.266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ст.267 ч.3 ЦК України).

Відповідно до ст.267 ч.4 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Строк виконання зобов'язання сторони встановили у п.2.2 договору - не пізніше 28.03.2009 року (а.с.16). Отже перебіг строку позовної давності розпочався 29.03.2009 року. Позивач звернувся з позовом до суду 12.04.12.

В матеріалах справи заходиться рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.10.09 по справі за позовом ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Бабійчук Л.Л.,Філіповича П.В. В рішенні зазначено, що 26.03.09 банк звернувся з позовом до суду в якому просив звернути стягнення на користь банку на предмет іпотеки - нерухоме майно бази відпочинку "Полісся", що належить на праві власності Філіповичу П.В. та розташована за адресою: Миколаївська область, Очаківський район, с.Іванівка, вул.Радянська,30, для погашення за рахунок коштів, одержаних від продажу, заборгованості Бабійчук Л.Л. за кредитним договором №22-24/02 від 29.03.06, що станом на 01.03.09 становила 627501,55грн. Вказаним рішенням позов задоволено (а.с.57-58).

За нормами статті 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З наведеного вбачається, що Банк подав позов про стягнення заборгованості,яка виникла за кредитним договором №22-24/02 від 29.03.06, що станом на 01.03.09 становила 627501,55грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, в предмет даного спору включена сума боргу, яка була заявлена при подачі позову в районний суд.

Подавши позов до районного суду Банк перервав перебіг позовної давності.

Таким чином, перебіг строку позовної давності розпочався 29.10.09 і закінчився 29.10.12, а позивач звернувся з позовом до суду 12.04.12, що говорить про те, що Банком не пропущено строк позовної давності.

Відповідач доказів сплати боргу не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача за правилами ст.49 ГПК України, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бабійчук Лесі Леонідівни (13002, Житомирська область, Романівський район, вул.Червоноармійська,13; ідент. номер 2361612402) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м.Київ, провулок Шевченка, буд.12, ідентифікаційний код 00039002):

- 500000,00грн. по простроченому кредиту;

- 442256,40грн. по простроченим процентам за період з 31.01.08 по 15.09.11;

- 5972,27грн. по простроченій комісійній винагороді за період з лютого 2008 по серпень 2011;

- 36986,30грн. 3% річних по простроченому кредиту за період з 30.03.09 по 15.09.11;

- 102500,00грн. інфляційних за період з 30.03.09 по 15.09.11;

- 56554,79грн. пені по простроченому кредиту за період з 30.03.09 по 29.09.09;

- 39522,65грн. пені по простроченим процентам за період з 06.02.08 по 15.09.11;

- 550,68грн. пені по простроченій комісійній винагороді за період з 06.02.08 по 15.09.11;

- 23686,92грн. витрат на оплату судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 10.12.12

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1 в справу

2 - відповідачу

3 - третій особі