Рішення № 28005468, 28.11.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" листопада 2012 р. Справа № 10/5007/1154/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Селявін І.І. - довір. №01/17с-219 від 04.05.12р.;

від відповідача: ОСОБА_2 - паспорт НОМЕР_3 від 05.07.1996

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (АР Крим, с. Мазанка, Сімферопольський район)

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м. Коростень)

про стягнення 3675,28 грн.

Позивач подав до суду позов про стягнення з відповідача 3675,28 грн., з яких 2947,62 грн. основної заборгованості, 704,58 грн. неустойки та 23,08 грн. 3% річних.

Заявою №31/08-23п/14-101 від 12.10.2012 позивач зменшив позовні вимоги до 2522,24 грн., з яких 1847,62 грн. основного боргу згідно договору №0034-513 від 03.12.2010, 14,22 грн. 3% річних за період з 28.06.2012 по 03.10.2012 та 660,40 грн. неустойки (а.с.60).

Відповідно до ст.22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки зменшення представником позивача розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, господарський суд розглядає справу в межах розміру зменшених позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача надав копію фіскального чеку, як доказ сплати відповідачем 09.11.2012 суми боргу у розмірі 1847,62грн.; повідомив, що станом на день судового розгляду справи заборгованість відповідача за поставлений згідно договору №0034-513 від 03.12.2010 товар відсутня, на підтвердження чого надав довідку №31/08-23п/14-104 від 28.11.2012 та акт звірки взаєморозрахунків від 13.11.2012, які разом з іншими документами просив долучити до матеріалів справи, з приводу чого надав відповідне клопотання, яке було задоволено судом (а.с.79-84). Зауважив, що оскільки заявлені до стягнення з відповідача штрафні санкції останнім не сплачені, позивач підтримує позовні вимоги на суму не оплаченої відповідачем неустойки та 3 % річних, які (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 12.10.2012) станом на дату судового засідання складають 674,62 грн.

Відповідач в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору; проти нарахованої позивачем неустойки та 3 % річних у заявленому до стягнення розмірі заперечив, посилаючись на те, що поставка товару була здійснена без його заявки, що не мав можливості здійснити оплату поставленого товару з вини торгового агента позивача та має до позивача претензії організаційного плану.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (позивач/постачальник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (відповідач/покупець) договору поставки №0034-513 від 03.12.2010 (далі - договір (а.с.6)), постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити алкогольні та безалкогольні напої, що іменуються як продукція та/чи товар, в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах вказаного договору (п.1.1).

Згідно п.7.1 договору, останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012р.

Ціна, асортимент, сортамент, номенклатура, найменування, кількість продукції, яка підлягає продажу згідно вказаного договору встановлюються в додаткових угодах (додатках/специфікаціях) чи можуть погоджуватися сторонами під час підписання накладної(их) і вказуватися в них (накладних). Продукція поставляється партіями. Партією продукції вважається кількість продукції, яка вказана в накладній (п.п.2.1, 2.2 договору).

Пунктом 2.4 договору сторони погодили, що продукція поставляється на умовах DDP (ІНКОТЕРМС 2000 року) - адреса торговельної точки покупця. Постачання партій продукції здійснюється постачальником на протязі 3 робочих днів з моменту погодження сторонами усної заявки покупця, яка не являється невід'ємною частиною цього договору (п.2.5 ).

Моментом передачі партії (датою поставки) продукції є дата її фактичного отримання, вказана покупцем в підписаній сторонами видатковій накладній на дану продукцію (відмітка ставиться на екземплярі постачальника)(п.2.10 договору).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вищевказаного договору згідно видаткових накладних №РН-13-009736 від 20.06.2012 (а.с.32), №РН-13-009737 від 20.06.2012 (а.с.8) та №РН-13-010231 від 27.06.2012 (а.с.9) позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 2947,62 грн.. Факт отримання продукції відповідачем не заперечується.

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п.2.9 договору покупець зобов'язується оплачувати кожну придбану згідно цього договору партію продукції, не пізніше 7 календарних днів з моменту її передачі. Підставою для оплати продукції, отриманої покупцем за цим договором, є видаткова накладна, або ТТН №1-ТН/алког/, або цей договір.

Згідно п.2.7 договору покупець оплачує вартість кожної партії продукції, яка поставляється, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника.

Пунктом 2.8 договору сторони погодили, що грошові кошти, які надходять від покупця в оплату за отриману згідно договору продукцію, зараховуються постачальником в рахунок погашення заборгованості покупця послідовно, починаючи з першої за датою видачі неоплаченої накладної/ТТН.

Відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків виконав частково, сплативши на рахунок позивача 26.07.2012 - 200,00грн., 27.07.2012 - 100,00грн., 01.08.2012 - 200,00 грн., 14.08.2012 - 200,00грн., 03.09.2012 - 200,00грн. та 05.10.2012 - 200,00грн., а всього 1100,00грн. (а.с. 23-29).

Таким чином, на дату звернення до суду, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість за отриманий згідно договору від 03.12.2010 товар на суму 1847,62грн. (2947,62грн. - 1100,00грн.), що підтверджується заявою про зменшення суми позовних вимог №31/08-23п/14-101 від 12.10.2012 (а.с.60), копіями фіскальних чеків ТОВ "Кримська водочна компанія" (а.с. 23-29), довідкою позивача про стан заборгованості №31108-23п/14-95 від 29.10.2012 (а.с.30), підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків від 01.07.2012 (а.с.7) та іншими матеріалами справи.

Разом з тим, в процесі розгляду справи відповідачем було сплачено 1847,62 грн. основної заборгованості, що підтверджується фіскальним чеком №49129 від 09.11.2012 (а.с.80-81), довідкою позивача №31/08-23п/14-104 від 28.11.2012 (а.с.82) та актом звірки взаєморозрахунків від 13.11.2012 (а.с.83).

Оскільки вказана сума була оплачена відповідачем після звернення позивача до суду, провадження у справі в частині стягнення 1847,62 грн. слід припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Що стосується заявленої позивачем неустойки, що згідно розрахунку останнього становить 660,40 грн., слід зазначити наступне.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 343 ГК України передбачено, що розмір пені за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Аналогічна позиція викладена і в ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР.

Пунктом 4.1. договору сторони визначили, що у випадку недотримання термінів оплати продукції, встановлених в п.2.9 вказаного договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від ціни неоплаченої продукції за кожен день прострочення. У випадку якщо прострочення оплати складає більше 30 календарних днів покупець, крім того, повинен виплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від ціни партії продукції, оплата якої прострочена.

Так, позивач при здійсненні розрахунку пені у сумі 70,88 грн. застосував подвійну облікову ставку НБУ за період з 28.06.2012 по 03.10.2012 на суму несплаченого боргу у розмірі 687,40 грн. та з 05.07.2012 по 03.10.2012 на суму 1160,22 грн.

При цьому, у зв'язку з тим, що прострочення в оплаті за поставлений згідно накладних товар склала більше тридцяти днів, позивач, керуючись п. 4.1 договору, заявив до стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20%, що складає 589,52 грн.

Перевіривши проведені позивачем нарахування пені та штрафу, господарський суд встановив, що нарахування проведено обґрунтовано, відповідно до вимог чинного законодавства та положень договору.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача 3% річних, господарський суд враховує, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, розмір 3% річних за період з 28.06.2012 по 03.10.2012 на суму 687,40грн. та за період з 05.07.2012 по 03.10.2012 на суму 1160,22грн. складає 14,22 грн.

Судом встановлено, що виходячи з вказаного позивачем періоду нарахування, вимога про стягнення 3% річних у заявленій сумі є обґрунтованою та такою, що відповідає умовам договору і вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 32 ГПК доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Заперечення відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, положеннями договору сторін та нормами чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог №31/08-23п/14-101 від 12.10.2012) обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 674,62 грн., з яких: 70,88 грн. пені, 589,52 грн. штрафу та 14,22 грн. 3% річних. В частині стягнення 1847,62грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню за п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Зважаючи, що при зверненні позивача до суду останнім було сплачено 1641,00грн. судового збору, замість 1609,50грн., керуючись п.1 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір", позивачу слід повернути з Державного бюджету України 31,50грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (11500, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_2)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (97530, АР Крим, Сімферопольський район, с. Мазанка, вул. Садова, буд. 19, ідент. код 36499654):

- 660,40 грн. неустойки;

- 14,22 грн. 3% річних;

- 1609,50 грн. судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 1847,62 грн. боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (97530, АР Крим, Сімферопольський район, с. Мазанка, вул. Садова, буд. 19, ідент. код 36499654) 31,50 грн. судового збору, зайво сплаченого згідно платіжного доручення №16582 від 04.10.2012 на суму 1641,00грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 29.11.12

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати: 1- в справу