Рішення № 28005340, 05.12.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.12.12 р. Справа № 5006/40/107/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрвторчормет», м. Київ

до Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк

про стягнення 10013,50 грн.

Суддя Говорун О.В.

Представники:

від позивача - Ковальова Л.П., довіреність б/н від 16.05.2012.

від відповідача - Ляшко Д.В., довіреність №Н-01/987 від 05.04.2012.

Публічне акціонерне товариство «Укрвторчормет» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 10013,50 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вагон № 68704170 на станцію призначення прибув з недостачею вантажу, яка підтверджена складеними цією ж станцією комерційними актом БН № 699688/168 від 21.05.2012. Недостача виникла у зв'язку з незбереженням вантажу перевізником під час перевезення.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, відзив не надав.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

15.05.2012, за накладною №33399486, Публічне акціонерне товариство «Укрвторчормет» (вантажовідправник), зі станції Березань Південно - Західної залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, відвантажив на адресу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (вантажоодержувач) у вагоні №68704170 вантаж - брухт чорних металів вид 13 і 17, масою 70100кг (а.с.58).

На підставі ст.133 Статуту залізниць України Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (вантажоодержувач) передало право на пред'явлення претензії та позову Публічному акціонерному товариству «Укрвторчормет» (вантажовідправник), що засвідчено переуступним підписом у залізничній накладній № 33399486 (а.с.58).

Згідно накладної №33399486, вантаж завантажено у вагон відправником. Металобрухт накритий пакетами та маркований масляною фарбою (а.с.58).

На станції призначення був складений комерційний акт БН № 699688/168 від 21.05.2012, відповідно якого: «при комісійному переважуванні вагону № 68704170 на підставі акту ст. Маріуполь-Сорт Дон. Залізниці, №1-069 від 21.05.2012 за відправкою №33399486 встановлено: за документом значиться вантаж брухт чорних металів вид 13,17 навалом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150т). Брутто - не вказано, тара - 20000кг, нетто - 70100кг. Фактично прибув вантаж брухт чорних металів вид 13,17. Вага виявилась: брутто - 86250кг, тара з брусу - 20000кг, нетто - 66250кг., що менше документу на 3850кг. Навантаження у вагоні на рівні бортів. Маркований масляною білою фарбою. Над 5-6 люками є виїмка розміром 2500мм х 2000 мм х 500мм, маркування перерване. Вагон прибув у технічному відношенні справний. Люка та двері справні та зачиненні. У документі є відмітка «Охорона залізниці», фактично вагон прибув без супроводження» (а.с.59).

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.2 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт», залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно ч.1 ст. 23 вищевказаного Закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно ст. 113 Статуту залізниць України, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ч.1 ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Досліджені у судовому засіданні докази, свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагону, вантажу, його маркування та кріплення у вагоні, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, про переривання маркування не зазначалось. Крім того, зауважень з боку залізниці до стану вагону та вантажу не було і на попутних станціях залізниці від станції Березань до станції Маріуполь-Сортувальний.

Переривання маркування свідчить про втрату частини вантажу під час перевезення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що недостача вантажу сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу, якого не вистачає у вагоні №68704170, становить 10012грн. 07коп., із розрахунку 3850кг - (70100кг х 0,5%)х 2861,00грн., де 3850кг - маса недостачі вантажу, відповідно до комерційного акту БН № 699688/168 від 21.05.2012 (а.с.59).

70100кг - маса вантажу у вагоні №68704170 згідно накладної (а.с.58).

0,5% - норма природної втрати маси вантажу зданого до перевезення (п. 27 Правил видачі вантажів, Затверджено наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644).

2861,00грн. - вартість вантажу згідно накладної №20-31/05-12 від 31.05.2012(а.с.12).

Позивачем була заявлена більша сума - 10013,50 грн.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (м. Донецьк, вул. Артема, 68, ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрвторчормет» (м. Київ, вул. Каунаська, 27, ЄДРПОУ 00191483) 10012грн. 07коп. збитків та 1609 грн. 27 коп. витрат з оплати судового збору. Повернути з бюджету Публічному акціонерному товариству «Укрвторчормет» (м. Київ, вул. Каунаська, 27, ЄДРПОУ 00191483) судовий збір в розмірі 50 коп.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 10 грудня 2012 року.

Суддя Говорун О.В.