Рішення № 28005324, 13.12.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2012 р. СПРАВА № 5004/1548/12

за позовом підприємця ОСОБА_1, м. Нововолинськ

до відповідача: державного підприємства "Волиньвугілля", м. Нововолинськ

про стягнення 16 530 грн. 98 коп.

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -представник (дов. від 20.01.2011р.)

від відповідача: не з'явились

Суть спору: підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з державного підприємства "Волиньвугілля" 16530,98 грн., в тому числі 12682,50 грн. заборгованості по оплаті наданих згідно укладеного між сторонами договору №7 від 04.01.2011р. у період 2011 року транспортних послуг, 1378,52 грн. суми збитків, завданих інфляцією та 377,35 грн. трьох процентів річних, нарахованих згідно ст. 625 ЦК України, а також 2092,61 грн. збитків у формі втраченої вигоди.

Ухвалою господарського суду від 04.12.2012р. зазначену позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні, надавши на вимогу суду витребувані документи та матеріали, пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримав частково, просить суд задовольнити останні на суму основної заборгованості 12682,50 грн. та 377,35 грн. відсотків річних, в частині стягнення з відповідача сум інфляційних 1378,52 грн. та збитків у формі втраченої вимоги 2092,61 грн. від позову відмовився, просить при цьому покласти на боржника обов'язок відшкодування підприємцю ОСОБА_1 понесених ним у зв'язку з поданням позову до суду судових витрат (клопотання від 13.12.2012р. -а.с. 24).

В обґрунтування пред'явленого позову представник позивача посилається на укладення між сторонами договору про надання послуг по перевезенню вантажів, надання підприємцем ОСОБА_1 підприємству "Волиньвугілля" послуг з перевезення вантажів, отримання послуг відповідачем та непроведення при цьому розрахунків по їх оплаті, виникнення та існування на даний час відповідної суми заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд наділений повноваженнями припинити провадження у справі у тому випадку, коли позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Розглянувши заявлене клопотання представника позивача, виходячи з принципу диспозитивності господарських відносин, з огляду на те, що зазначені дії останнього не суперечать законодавству та не порушують чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, господарський суд прийшов до висновку, що відмову від позову в частині стягнення нарахованих сум інфляційних та збитків у формі упущеної вигоди слід прийняти та припинити провадження у справі в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Державне підприємство "Волиньвугілля" у письмовому поясненні від 13.12.2012р. №2006/3.1/10-13 (а.с. 22) наявність суми основної заборгованості перед позивачем у розмірі 12685,50 грн. не заперечило, нарахування сум збитків від інфляції та відсотків річних не спростувало, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заперечило позовні вимоги підприємця ОСОБА_1 в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, заявило клопотання про здійснення судового розгляду справи за відсутності представника підприємства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ: 04 січня 2011 року між підприємцем ОСОБА_1, м. Нововолинськ (Перевізник) та державним підприємством "Волиньвугілля", м. Нововолинськ (Замовник) було укладено договір про надання послуг по перевезенню вантажів за №7 з додатками (а.с. 12, 25-26).

Зазначеним договором сторонами було визначено порядок взаємовідносин, що виникають між ними при організації та виконанні перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також порядок взаємовідносин сторін при розрахунках за ці послуги.

У відповідності до положень п. 2.1 договору перевізник зобов'язувався надавати замовнику якісні транспортні послуги по перевезенню вантажів по території України, а замовник, в свою чергу, отримувати зазначені послуги та своєчасно їх оплачувати.

Положеннями Розділу 4 договору №7 від 04.01.2011р. визначено, що плата за перевезення вантажів визначається згідно додатку до договору, оплата послуг здійснюється на умовах перерахування грошових коштів на рахунок перевізника в розмірі 100% вартості послуг впродовж 10 днів, остаточні розрахунки проводяться до п'ятого числа кожного наступного місяця.

На виконання договірних домовленостей позивачем впродовж 2011 року було надано, а відповідачем отримано транспортних послуг загальною вартістю 33995 грн.

Викладене підтверджується долученими до матеріалів справи копіями та оглянутими в судовому засіданні оригіналами підписаних між сторонами та скріпленими печатками господарюючих суб'єктів у звітний період актами здачі-приймання виконаних робіт (а.с. 27-43).

Судом встановлено, що підприємством "Волиньвугілля" в рахунок оплати наданих транспортних послуг у період 2011 року було перераховано підприємцю ОСОБА_1 грошові кошти в загальному розмірі 21312,50 грн. (платіжні доручення на оплату долучені до матеріалів справи -а.с. 44-48).

В результаті викладеного у відповідача виникла заборгованість по оплаті транспортних послуг, котра на день звернення позивача до суду з позовом та на час розгляду справи судом склала 12682,50 грн.

Відповідно до ст. ст. 174, 181 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Суд вважає, що в даному випадку договірні відносини між сторонами щодо перевезення вантажів, котрі врегульовані нормами Цивільного та Господарського кодексів України, виникли саме на підставі укладеного між підприємцем ОСОБА_1 та ДП "Волиньвугілля" договору про надання послуг по перевезенню вантажів від 04.01.2011р. №7 з додатками.

Надання позивачем послуг з перевезення вантажів на підставі зазначеного договору підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт.

Статтею 909 Цивільного кодексу України та статтею 307 Господарського кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно статті 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір про надання послуг по перевезенню вантажів від 04.01.2011р. №7 предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, надання позивачем на виконання його умов відповідачу послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, отримання цих послуг ДП "Волиньвугілля" та не проведення при цьому у встановлені угодою строки, порядку та розмірах належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого до відповідача позову щодо стягнення суми основної заборгованості 12682,50 грн.

Сума заборгованості 12682,50 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем, визнається останнім у підписаному з позивачем акті звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2012р. (а.с. 13), а також у письмових поясненнях від 13.12.2012р. (а.с. 22).

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 377,35 грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів з 04.12.2011р. по 30.11.2012р.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення суми процентів річних, перевіривши методику їх нарахування, суд прийшов до висновку, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до повного задоволення.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини приватного підприємства "АУТОВЕСТ", витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс підприємець ОСОБА_3, слід відшкодувати йому в повному об'ємі у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 599, 625, 909, 916 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити на суму 13059,85 грн.

2. Стягнути з державного підприємства "Волиньвугілля" (м. Нововолинськ, вул. Луцька, 1, код ЄДРПОУ 32365965) на користь підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 12682,50 грн. заборгованості та 377,35 грн. трьох процентів річних, а всього 13059,85 грн., 1609,50 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 1378,52 грн. суми збитків від інфляції та 2092,61 грн. збитків у формі втраченої вигоди провадження у справі припинити.

Суддя В. А. Войціховський

Повне рішення

складено

13.12.2012р.